Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

НАСТУПНА СТАНЦІЯ —

Слово Просвіти, №04 за 2006 рік

НА ЗДОБУТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА По закінченні літературно-музичного вечора в Київському Будинку вчителя один із глядачів запитав мене: “А чи знаєте ви, що станції “Чубинський” уже немає?” Підтекст цього запитання зрозумілий. Після демонтування додаткових колій вона втратила попередню роль, тут лише на кілька секунд зупиняються електрички. Та чи завагався хоч на мить посадовець, який віддав наказ розібрати цю будівлю? Навряд. Бо, швидше за все, не знає, що це — історична пам’ятка. Не знає, що цю станцію на відтинку Київ—Бориспіль 1910 року побудував і назвав іменем свого батька — великого етнографа, фольклориста, економіста, статиста, правознавця, поета, перекладача, режисера, актора й педагога, зрештою, автора тексту Національного Гімну України Павла Платоновича Чубинського — визначний інженер-шляховик Павло Павлович Чубинський. Можливо, посадовець і чув щось про автора Гімну, та не впало це знання йому до серця. І вже напевне не знав він, що неподалік від станції був хутір славного роду Чубинських, який теж зруйнували — в середині минулого сторіччя. Тож маємо ще одну втрату. Це десь у Чехії чи в Польщі у приміщенні станції влаштували б меморіальну експозицію, скажімо, в програмі краєзнавчого маршруту “Дорога до Чубинського”. Але ж ми — “моголи! моголи!..” Україна не менш багата на визначних особистостей, аніж ближні й дальні сусіди. Є в нас і славні роди, що залишили помітний слід в історії і заслуговують глибокого дослідження, увічнення в пам’яті нащадків. Та що маємо нині? На батьківщині Павла Платоновича в Борисполі відновлено його занедбану могилу на Книшевому кладовищі, встановлено надгробок із барельєфом. Пам’ятник великому землякові поставлено далеко не в кращому місці, бо в центрі міста донині бовваніє “вождь трудящіхся”. Вулицею Чубинського названо не ту, на якій він народився і жив, а теж подалі від очей. Є в Борисполі меморіальний куточок у місцевому краєзнавчому музеї та кімната-музей у ліцеї “Дизайн-освіта” імені Павла Чубинського. Поруч із місцем, де колись був хутір, встановлено пам’ятний знак. Та чи захистить він від вирубання залишки Дубового Гаю Чубинських? А ще в Києві на будівлі гімназії, в якій навчався юний Павло, є пам’ятна дошка з барельєфним портретом. І це все?.. У столиці незалежної України є пам’ятники Голохвастову й Паніковському — і немає пам’ятника авторові слів Гімну? Є архітектурний несмак на Майдані Незалежності, чужорідні пихаті будівлі в історичному центрі міста — і немає музею Чубинського?! Із популяризацією історії роду та його спадщини теж не краще. Ось наочна ілюстрація. Для оформлення згаданого дійства в Будинку вчителя знадобилося виготовити портрети двох представників роду Чубинських — із чотирьох поколінь, про які йшлося в той вечір. Хоч інженера й педагога, поета і композитора-аматора, нашого сучасника Володимира Чубинського, який трагічно загинув після примусового лікування “за путівкою КДБ” у спецпсихушці, знає немало людей, та говорити, що його мають впізнавати з першого погляду, не доводиться. Проте і його славетного предка Павла Платоновича на вулицях, у метро, де до стихійного опитування було залучено десятки людей, не впізнав жоден! Тому на сцені Будинку вчителя між цими двома портретами висіли порожні рамки — як символ нашого незнання, як спонука до пошуку, до заповнення прогалин. І літературно-музична композиція, запропонована глядачам, стала однією зі щирих спробу цьому напрямі. А щоб розширити цю аудиторію, пропонуємо бодай короткі довідки про три покоління Чубинських. Масштабна постать Павла Платоновича потребує окремої розмови. МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ (1872—1943) Син Павла Платоновича. Відомий юрист-криміналіст, професор Харківського університету. Освіту отримав у колегії Павла Галагана та Київському університеті. Автор праць із криміналістики. Міністр юстиції в уряді Скоропадського. Емігрував. Член Законодавчої ради при Міністерстві юстиції Сербії. За його сприяння в Бєлграді відкрито Інститут і Музей криміналістики. ОЛЕКСАНДРА ПАВЛІВНА ЧУБИНСЬКА (ЧАЛЄЄВА, ЧАЛІВА) (1873—1949) Донька Павла Платоновича. Відома оперна співачка. Закінчила Смольний інститут, Московську консерваторію, Вищі філософські курси. Мала сильний голос контральтового характеру. Солістка Київської опери, Імператорського Большого театру. На сцені була партнером великого Шаляпіна. Мала тривалі гастролі в “Ла Скала” під псевдонімом Сандра Марина. У концерті з нагоди 100- річчя Верді брала участь як солістка у виконанні його “Реквієму”. Відхилила заманливу пропозицію Метрополітен опера укласти тривалий контракт у США, повернулася на Батьківщину. В період революційної сваволі була заарештована, емігрувала до Сербії. ПАВЛО ПАВЛОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ (1873—1927) Син Павла Платоновича. Талановитий інженер-шляховик. Закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. Довгий час працював на Далекому Сході начальником управління водних шляхів і шосейних доріг, як фахівець залишив по собі вдячну пам’ять. Досліджував цей край, зокрема довів можливість використовувати нижню течію Амуру і Селенджі для судноплавства. Рвався в Україну, але на його рапорти відповідь була незмінна: “Далі Волги ми вас не пустимо”. Жорстока веремія революції і громадянської війни викинула Павла Павловича в еміграцію. Помер у Парижі. КАТЕРИНА ПАВЛІВНА ЧУБИНСЬКА (1899—1986) Донька Павла Павловича. Філолог, кандидат наук, палка дослідниця життя і наукової спадщини свого великого діда. Народилася в Ярославлі. Гімназію закінчила в Благовєщенську на Амурі. Вчилася в Петрограді на Вищих жіночих курсах. Із 1919-го в Борисполі та інших районах Київщини була директором дитячих будинків, учителькою початкових класів. На хуторі Чубинського та в ближніх селах з однодумцями, серед яких був і її майбутній чоловік — педагог Дмитро Вишневський, у руслі діяльності “Просвіти” організовувала аматорські театри. Закінчила Київський інститут народної освіти (1928). Постійно зазнавала утисків через непролетарське походження. Не бажаючи ризикувати життям чоловіка й родини, 1935 року фіктивно розлучається з ним і виїздить із молодшим сином Володимиром, якому залишає родове прізвище — Чубинський, до Ташкента. Учас подальших приїздів в Україну зустрічається з чоловіком потайки. Дмитро Вишневський загинув у перші місяці війни. У повоєнний час Катерина Чубинська мешкає й працює в різних містах країни, в останні роки життя поселяється в Борисполі. Померла в Сухумі. Син Павло Павлович з дружиною Марією Володимирівною

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин