Про-читання · с. 11сторінка оригіналу ↗
ЩО ВИ ЧИТАЄ( ТЕ?
Слово Просвіти, №04 за 2006 рік
Уявіть таку ситуацію: через тисячі років народ, який буде жити на цій землі, не знатиме нічого про нас і знайде лише художні твори. Ох і портрет покоління складуть нащадки. Портрет загубленого покоління. Причому — загубленого у собі, бо занадто молодими є багато з авторів, щоб мати величезний досвід іззовні. Усі трагедії сіються ними самими на щедрій власній ниві й ними ж пожинаються. І чомусь стає сумно після прочитання стількох талановитих текстів, бо так і не знаходиш того сильного героя, про якого так багато говорять. Ви ніколи не задумувалися над феноменом Леся Подерв’янського чи Юрка Позаяка? Вони ж популярні не завдяки нецензурщині, а тому, що їхні герої не бояться бути смішними, а автори не лякаються показувати найнепривабливіші сцени нашого життя. Показувати з іронією, із цинізмом. Скажете, література — це високе мистецтво, там немає місця цинізму? Я могла б згадати “Декамерон”, але… Мо’, так і треба по той бік чогось… Я ж, по цей бік, можу лише привітати багатьох авторів із дебютом, інших — зі ще однією публікацією й дещо цинічно (мені можна) спрогнозувати, що більшість із молодих митців, яких представив альманах, зміниться. Дехто стане жорсткішим і легшим, бо такі метаморфози стаються з віком. Дехто втратить наліт, придбаний від метрів літератури. Ще хтось, може, взагалі покине літературу — реальність геть не ніжна до ніжних душ. Але все це буде лише тоді, якщо автори й видавці зможуть популяризувати альманах настільки, щоб якомога більше людей його прочитало. Адже написано для багатьох. Чи, все-таки, для обраних?..
z
Марія КРИШТОПА
z
Юля, журналістка: — Зараз читаю Уілкі Коллінз “Жінка в білому”. Коли сумно, завжди тягне на класику. На жаль, на українську — рідко. Ще сумніше стає!
Валентина, бухгалтер: — Ось саме читаю книгу Енхеля де Куатьє “Усе життя ти чекала”. Мені імпонують духовні елементи, які є у цьому творі. Також люблю читати езотеричну літературу.
Л ю д м и л а Гр и г о р і в н а , пенсіонерка: — Навіть не пригадаю, що читала востаннє… Зараз в основному дізнаюся новини з газет, телебачення. А взагалі люблю історичні романи і книги про кохання!
М и х а й л о Євгенович, директор автошколи: — Дарья Донцова, “Экстрим на сером волке”. Мені дуже подобаються детективи та книги про Велику Вітчизняну війну.
Катерина ГРЕБІНЬ
Антон, музикант: — На жаль, через постійні гастролі майже не маю вільного часу. Навіть важко згадати, що читав востаннє… Напевне, це був “Алхімік” Пауло Коельо. Цікава книжка, наводить на роздуми про власне життя.
Ольга, студентка: — Зараз читаю “Сезонний р о з п р о д а ж блондинок” Наталки Сняданко. Порекомендували купити на Форумі видавців. Ця книжка — добра, спокійна і розумна жіноча проза. Взагалі люблю читво на кшталт згаданого вище. Імпонують Кундера, Павич. Із українських літераторів дуже поважаю Софійку Андрухович, Тараса Прохаська, Любка Дереша.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
