Політика · с. 4сторінка оригіналу ↗
ВЕРХОВНА РАДА З «ПОДВІЙНИМ
Слово Просвіти, №04 за 2006 рік
УЗАГАЛЬНЮЮЧИ
Верховна Рада, котра через два місяці змінить свій склад, — двічі унікальна. Спочатку на її долю прийшлася Помаранчева революція, а потім — зміна політичної системи. Правда, обидві ці, без перебільшення, історичні події не спричинилися до зміни способу мислення більшості депутатів, зокрема тих, що були свого часу активними членами парламентської більшості “кучмівського призову”. Адже революція вивільнила парламент від домінації Кучми—Медведчука—Януковича, а політична реформа дала депутатам у руки найпотужніші інструменти для нормальної роботи на благо держави. Держави, у якій нова постреволюційна влада й оновлене революційними подіями суспільство однозначно заявили про небажання жити за старими, близькими до авторитаризму, зразками. Однак вибір більшості членів українського суспільства і діяльність виконавчої влади стали, здається, неподоланною перешкодою для ментальності значної частини законодавців. Кількість законопроектів, що суперечать Конституції України; нездатність ухвалити закони, які б наблизили нашу країну до вступу в СОТ; блокування переобрання персонального складу Конституційного Суду і, врешті, алогічна відставка уряду — все це говорить не лише про неспроможність більшості депутатів діяти фахово задля позитивного розвитку держави, а й про небажання нормалізувати політичну ситуацію з метою використання правового хаосу для досягнення певних партикулярних цілей партійного й економічного характеру. Звичайно ж, передвиборна боротьба керується своїми правилами, пріоритетом для яких є потрапляння певної політичної сили в наступний парламент, а не створення інструментів якісного державотворення. Але навіть це не повинно доводити до створення абсурдних ситуацій, у результаті чого компрометації зазнає і парламент зокрема, і держава вцілому. А саме створенням такого абсурду і “вславилася” Верховна Рада четвертого скликанння під час восьмої сесії. Під “абсурдом” у даному випадку мається на увазі відправка у відставку уряду Юрія Єханурова ситуативною парламентською більшістю, при очевидній (як виявилося — не для всіх) неспроможності створити новий уряд. Виходу з цієї абсурдної ситуації не може знайти навіть Конституційний Суд через його неукомплектованість, спричинену саме депутатами. Отже, якщо спробувати визначити головні причини цього абсурду, то потрібно проаналізувати три моменти. По-перше, Верховна Рада потрапила в пастку, яку готувала для Президента. Пастка у вигляді блокування леґітимності Конcтитуційного Суду була скерована на те, щоб
ВИБИРАЙ, БО ПРОГРАЄШ!
До чергових парламентських виборів залишилося трішки більше двох місяців. За цей час більшість із нас повинні зробити свій вибір, за кого проголосувати. А те, що голосувати треба — це вже, здається, не питання, бо, ігноруючи вибори, даємо можливість іншим вирішувати за нас.
Специфікою виборів до наступної Верховної Ради є те, що вони проходитимуть виключно на пропорційній основі, тобто голосуватимемо тільки за партії, а не за окремих кандидатів. Це означає, що вибирати доведеться не між людьми, а між списками, у яких можуть бути одночасно особи симпатичні нам, несимпатичні й незнані. Вибір нелегкий тим більше, що більшість із нас — громадян України — люди безпартійні. При відсіюванні з партійних списків давно померлих громадян і немовлят процентний склад партійного населення України виявиться зовсім жалюгідним. Та справа не в цьому, а в тому, що партійний парламент вибиратимуть усе ж здебільшого безпартійні виборці. Ще одна специфіка цих виборів, котра додає нашому особистому виборові особливої відповідальності, полягає в тому, що ми виби-
Віктор Ющенко не зміг оскаржити у КС політреформи. У результаті ж спроба депутатів, котрі захотіли відправити уряд Єханурова у відставку, виявилася невдалою, оскільки вони не змогли підтвердити своїх нових повноважень у несформованому Конституційному Суді. По-друге, парламентарі стали “жертвами” своєї ж власної фахової недалекоглядності. Адже, ухвалюючи політреформу рік тому під тиском певної політичної ситуації і революційних обставин, вони не подбали упродовж року про те, щоб довести цей нормативний акт до досконалого вигляду. Більшість народних обранців так захопилися ідеєю перебрати повноту влади з рук Президента в момент входу в життя цієї політреформи, що й не цікавилися, чи все в ній зрозуміло й однозначно прописано. Виявилося — не все. Курйозом правової ситуації стало те, що з нового року цей парламент справді може відправити уряд у відставку без згоди Президента, але обрати новий уряд зможе тільки Верховна Рада наступного скликання після створення у ній парламентської більшості. А от про ухвалення перехідних положень на ці три місяці депутати й не подбали. Так і з’являються “правові тупики”, “конституційні колапси” й інші явища, які не додають честі законотворцям. Разом із тим, треба відзначити, що попередження про виникнення такої “тупикової ситуації” робили і юристи з Секретаріату Президента, робили й інші експерти. Так що депутати добре знали, на що вони йдуть, голосуючи за відставку Ради Міністрів, та все ж проголосували. Чому? Та тому, що в парламенті на той момент виникла ситуативна більшість, у котрої була спільна мета, спрямована на руйнування політичної стабільності, а в той же час не було спільного бачення виходу з кризи. Спільність інтересів, котрі в даному випадку виявилися у таких, здавалося б, різних політичних сил, як БЮТ і Партія реґіонів, КПУ і Блок Литвина, а також СДПУ(о), можна окреслити одним словом: “деструкція”. Якщо взяти до уваги різні версії авторитетних експертів, це має такий вигляд. БЮТ
20 січня з тижневим запізненням у Верховній Раді завершилася восьма сесія четвертого скликання. Останні тижні роботи цієї сесії робили її “унікальною”, оскільки з 1 січня 2005 року в Україні змінився політичний устрій: із президентсько-парламентського на парламентсько-президентський. Із цього моменту Верховна Рада теоретично стала найвпливовішим органом державної влади, із найвищими повноваженнями, але на практиці вона повністю виявила своє обличчя “парламенту з подвійним дном”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
