Політика · с. 4сторінка оригіналу ↗
ПАРТІЙНИЙ ВИБІР БЕЗПАРТІЙ(
Слово Просвіти, №04 за 2006 рік
ратимемо реально голову виконавчої влади. Завдання ускладнює ще й те, що повноваження нового “канцлера”, якого вичленує парламентська більшість, будуть значимішими, ніж у Президента. Не всім це подобається, що й зрозуміло. Адже за те, щоб Президентом став Віктор Ющенко проголосувала більшість українських виборців. Натомість головою майбутнього уряду зможе стати політик, кандидатура котрого буде задовільною для кількох (наприклад, двох) політичних сил, які зуміють створити більшість у парламенті. Достатньо, щоб ці сили в сумі підтримала неповна половина виборців. Таким чином, можемо стати свідками ситуації, коли країною правитиме прем’єр, за котрого проголосувало менше виборців, ніж за Президента. Імовірність зовсім не теоретична. Якщо передвиборна ситуація, як нам її представляють різноманітні соціологічні дослідження, близька до правди й не зміниться суттєво до виборів, то найреальнішим сценарієм складу майбутнього парламенту є “сценарій три по три”. Він означає, що до складу наступної Верховної Ради зможе увійти максимум 9 політичних сил — три великі: “Народний Союз “Наша Україна”, Партія реґіонів, Блок Юлії Тимошенко; три середні: Комуністична партія України, Народний блок Литвина, Соціалістична партія України; три малі (або як їх ще евфемістично називають — міноритарні): ПСПУ Вітренко, СДПУ(о) Кравчука—Медведчука, ПРП—Пора Кличка—Пинзеника або УНП Костенка. Які з цих “політичних персонажів” спроможні створити парламентську більшість, а відтак і призначити нового прем’єра? Найочевиднішими партнерами є так звані “антипомаранчеві” сили: Партія реґіонів, КПУ, СДПУ(о) та ПСПУ. У разі потрапляння всіх цих сил до майбутнього парламенту та ще й при високому рівневі довіри виборців до ПР, так званий “антипомаранчевий” блок цілком міг би сформувати більшість у Верховній Раді й призначити свій уряд. Але, на щастя, такий сценарій малоімовірний. Високий рейтинг партії Януковича швидше за все перебільшений, а шанси потрапити в парламент кравчуківсько—медведчуківських “есдеків” і прогресивних соціалістів Вітренко — насправді невеликі. Натомість партнером “реґіоналів” за відповідним збігом обставин може стати блок Литвина, у складі якого чимало активних “кучмістів”. Значно складніша ситуація у так званому “помаранчевому таборі”. Незважаючи на спільний революційний родовід, НСНУ, БЮТ, УНП й ПРП—Пора між собою вже давно пересварені. Представники всіх трьох “помаранчевих” партій, що не входять до влади, будують свою передвиборну риторику саме на критиці влади, а також і “партії влади” — НСНУ. Якщо ця боротьба загострюватиметься, то залишатиметься все менше шансів на те, що в парламенті вони зможуть вибачити образи та об’єднатися. Треба також пам’ятати, що ПРП—Пора і УНП мають шанси взагалі не потрапити в парламент. “Рожевий” партнер “помаранчевих” — СПУ Мороза — поперше, може набрати недостатньо голосів, щоб стати відчутним співтворцем більшості, а по-друге, — за останній рік уже не раз проявив себе як не цілком надійний партнер. Є ще й крайній випадок, про який усе частіше говорять експерти — це розпуск Президентом парламенту в разі його неспроможності створити уряд у визначений законом термін. Але цей “вихід” не дасть нічого позитивного, а тільки — продовження періоду політичної нестабільності. Звичайно ж, усі моделі цієї ситуації можуть виявитися виключно теоретичними, але розважити їх для себе не зайве кожному виборцеві. Хтозна, може, виходячи з цих схем, ми зможемо дати собі відповідь на запитання: за кого ж усе-таки проголосувати, щоб Україна розвивалася якнайкраще, а не якнайгірше.
Павло ЗАЗБРУЧАНЕЦЬ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
