Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен · с. 5сторінка оригіналу ↗

«ЦЕНТР ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ МІСТИТЬСЯ В ПАРЛАМЕНТІ»

Слово Просвіти, №04 за 2006 рік

Оцінка роботи восьмої сесії Верховної Ради. Правовий аспект відставки уряду. Політична криза. — Найбільшим досягненням восьмої сесії, яка завершилася, єте, що ми змогли прийняти бюджет. Я пишаюся тим, що серед 226 голосів було 2 голоси членів Партії захисників Вітчизни, бо без нас не був би прийнятий бюджет. Один голос — і той був би вирішальним. Відокремлюю наші голоси, бо наша партія не належить до урядової коаліції, після президентських виборів ми чомусь стали непотрібні. Але то не наша відповідальність. Ми зробили все від нас залежне, що можна було зробити для конструктиву. Вважаю, те, що ми змогли добитися прийняття бюджету, це найбільший позитив, тому що в ситуації, яка зараз склалася, у передвиборній ситуації, опинитися ще й у бюджетній кризі, тобто без бюджету, — це була б катастрофа для держави. Дуже добре, що ми, нарешті, прийняли закон про депутатські слідчі комісії. Із десяток років ми намагалися його прийняти. Я — автор цього закону, тож мені приємно втричі, що так сталося. Проте ця сесія була затьмарена політичною кризою, що постала після економічної кризи, спричиненої “газовими соглашеніями”. Якби не було цього подразника (маю на увазі газову дубинку Російської Федерації), усе могло б бути зовсім по-іншому. Як юрист, як законодавець із певним стажем роботи, хочу сказати, що абсолютно недооцінена була роль юристів при укладанні цього “соглашенія”. Із юридичної точки зору — це абсолютно безглуздий документ, із політичної точки зору — це шкідливий документ, із економічної точки зору — це недоцільний документ. Тому вважаю, що після підписання цієї угоди Президент терміново мав скликати фахівців, скликати громадськість, порадитися, подумати й не давати оцінки ситуації тільки з доповіді своїх наближених людей. Президент давно має піднятися і бути арбітром нації, бути справді Гарантом Конституції, давати оцінку з позиції всього українського народу. Оцього якраз не сталося, на жаль. Президент став заручником своїх перших слів. Сказав, що чудова угода, чудові умови — й усе. Чому я кажу, що з юридичної точки зору дуже серйозні проблеми? Я стверджую, що основною метою Російської Федерації під час підписання цього “соглашенія” була відмова від юрисдикції Стокгольмського арбітражу. Це основна мета: сотворити якусь угоду, від якої б надалі відштовхувалися, яка б ніяк не була зав’язана на міжнародне співтовариство. Це у відповідь на те, що міжнародне співтовариство фактично підтримало Україну в її справедливих намаганнях. Усе робилося правильно — до моменту підписання. Не можна було цю угоду підписувати: треба було далі тримати удар. Я не сприймаю того, що юрисдикцію щодо спірних питань між Україною і Російською Федерацією перенесли до Москви. Я не сприймаю того, що якийсь чиновник, який прийшов зі своїми інтересами на посаду, раптом укладає угоду і на 5 років визначає, що за належне мені і вам майно, за трубопровід, треба буде платити більш ніж 1,6 долара на 100 кілометрів. На 5 років зафіксовано цю ціну, не прив’язавши її до ціни газу. Я не сприймаю, чому чуже підприємство має зайти в Україну і ми маємо надати йому найрентабельніший нелегітимна. Саме тому я зареєстрував проект про її скасування, тільки з правових питань треба було б її скасувати. Щодо політичної оцінки, то парламент мав право приймати таке рішення, депутати могли сказати: так, ми не довіряємо уряду, який не хоче радитися, адже відставка ця сталася після того, як Прем’єр-міністр не відповів на ті гострі питання, що ставилися. Особисто я підійшов до Прем’єра й запропонував йому обговорити з Президентом питання звільнення ключових посадових осіб, які були винні в газовій кризі. (Я вам кажу те, чого нікому не казав). Що ж, кожен приймає рішення, які приймає. Але наслідком неправильних рішень є збитки державі. Усе одно ці міністри вже не зможуть працювати ні при цьому, ні при іншому уряді, їхня доля вже вирішена. Чому ж тоді так легко вирішується доля інших людей, чому страждають усі українці із-за пари некомпетентних фахівців? Некомпетентні люди мають піти у відставку. До речі, Партія захисників Вітчизни і я особисто ще у вересні вимагали відставки голови Нафтогазу. Я можу показати звернення, де я вимагав відставки і аргументував. Бо що таке підписати контракти про отримання 4,2 мільярдів євро, яких ні парламент, ні країна не бачили? Куди, на що вони підуть? Ось у чому питання, питання набагато глибші, ніж на поверхні. Що стосується політичної кризи, яка склалася, я б хотів запитати: а що сталося? Ще рік тому після перемоги Президента, фактично українського народу, який привів Президента, в парламенті рівно стільки людей було пропрезидентської більшості, скільки тепер антипрезидентської. Хіба тільки вибори тому причиною? Очевидно, що ні. Не треба обманювати ні себе, ні інших. Причина цього — абсолютно бездарна кадрова політика, я підкреслюю кожне слово: абсолютно бездарна кадрова політика, що відбувалася в державі. Потурання злочинності, бо перебування на посаді Генерального прокурора Піскуна — це було потурання злочинності, в тому числі організованій; підписання меморандуму; ухвалення закону про депутатську недоторканність депутатів усіх рівнів, у результаті якої понад 200 тисяч осіб стали недоторканними, — було просто політичною близорукістю. Усе це розв’язало руки, все це дало розпоясатися антидержавним силам. Вони зрозуміли, що влада слабка, вони зрозуміли, що влада хитається, що з нею можна поводитися, як завгодно. Антидержавні сили показали своє справжнє обличчя. І ми побачили, як блок Тимошенко опинився разом із комуністами, соціал-демократами об’єднаними і реґіонами. Вважаю, що ця політична криза виникла ще й через те, що не усвідомили: Конституція змінилася, змінився устрій у державі, центр прийняття рішень уже не міститься на вулиці Банковій, він — у парламенті. А якщо так, то найперше, що нині потрібно робити, — це вміти домовитися і вміти слухати, більше нічого. Антидержавні сили, які прийняли рішення про відставку уряду, фактично нанесли удар у спину Президенту, який цього дня мав зустрічатися з Президентом Путіним, із Президентом Назарбаєвим та іншими. Віктор Ющенко виявився там абсолютно безсилим, тому що в нього не було ніякого інструментарію. Як сприймають президента, у якого парламент переважно антипрезидентський? А якби зараз провести соціологічне опитування із проекцією, яким буде майбутній парламент: щось зміниться? він буде більш пропрезидентським? Та ні, він буде ще менше пропрезидентським. Це говорить про те, що Президентові треба терміново змінити своє оточення. Воно в нього зараз ще гірше, ніж було влітку. Те хоч було професійніше. Тож треба домовлятися і чути один одного. Мене здивувало, що одразу після візиту в Казахстан Президент не прийшов у парламент. Він вийшов із парламенту, він за допомогою саме цього парламенту став Президентом. І раптом вважати, що там вороги сидять? Це неправильно. А навіть, якщо й вороги, то все одно треба спілкуватися. І не було б такої ситуації. Я впевнений, що якщо спілкуватися, то можна приймати кращі рішення. А так... Ми чуємо від деяких міністрів образи на адресу парламенту, — у будь-якій іншій країні це неможливо. Якби хтось на такому рівні сказав, що парламент треба загнати в стійло,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин