Читацьке віче · “Мій рідний край — край гордих дум і мрій високих”. Микола Чернявський · с. 8сторінка оригіналу ↗
СПІВПРАЦЯ ДУЖЕ ВАЖЛИВА
Слово Просвіти, №04 за 2009 рік
Віра БОДНАРУК, професор, голова Товариства української мови ім. Т. Шевченка в Чикаґо
Про діяльність обласних і місцевих “Просвіт” та їхні потреби ми довідуємося з їхніх листів, зі “Слова Просвіти”. Оскільки 2008 рік проходив під гаслом пам’яті Голодомору 1932—1933 рр., ми надали фінансову допомогу на видання книжок про цю велику трагедію осередкам “Просвіти” в Херсоні, Харкові, Рівному, Чернігові, Запоріжжі, Сумах, Севастополі, Луганську. На створення веб-сторінки про Голодомор на Миколаївщині надали кошти університетові ім. Петра Могили в Миколаєві. Кошти на стипендії для студентів з бідних родин, які вивчатимуть україністику, передали до Острозької академії, університету ім. Петра Могили в Миколаєві та для студентів у Києві через “Смолоскип”. На перший підручник українською мовою з фармакології передали кошти до Донецького університету, на
Тетяна ПОЛУБКО, учениця 11 класу, молода просвітянка, м. Чернівці
Спасибі щире головному редакторові п. Любові Голоті за подаровану передплату на 2009 рік.
фестиваль молоді “Мазепа-фест” та на пам’ятник гетьманові Мазепі в Полтаву. Крім фінансової допомоги, надіслали 15 пачок книжок до університетів в Острозі та Миколаєві, до Києва й “Просвіти” в Самборі. Члени нашого Товариства брали активну участь у відзначенні 75-х роковин Голодомору в Чикаґо, ІЛ та в Норт Порті, ФЛ. Провели літературний вечір Василя Стуса, розповсюджували книжку “Василь Стус у Віддзеркаленнях”, видану “Просвітою” в Полтаві. Ці імпрези висвітлювали в українській і американській пресі. Нас у діаспорі дуже непокоять звістки з України про брак толерантності й співпраці між фракціями у Верховній Раді. У час економічної кризи співпраця дуже важлива, щоб українці перебороли всі труднощі й досягли відповідного рівня життя, щоб українська культура розвивалася. Бажаємо успіхів у вашій праці на користь українського народу й Української держави!
Люблю “Слово Просвіти”, але мене виховує бабуся, яка замінила і батька, й матір, тому не завжди нам вистачає коштів на передплату. У першому числі прочитала статтю Людмили Стрижко “Шанують бика, збиткуючись над Тарасом”, яка мене зацікавила. Мені неприємне захоплення сучасників східними традиціями. Ми ж українці, й маємо власні традиції — від предків. Торік я закінчила з відзнакою художню школу ім. Миколи Івасюка. Однією з екзаменаційних робіт була картина “Святвечір”. Коли її писала, навіть на думку не спало зобразити там щура чи бика. Хотілося зобразити рідне, щоб наблизитися самій і наблизити глядачів до споконвічних звичаїв, які пережили віки. Варто знати те, що шанують інші народи, але не потрібно сліпо копіювати їхні уподобання.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
