Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Інформаційно/культурний простір, в якому порядкує сусідня держава, фактично втрачено”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ЯКЩО СТВОРЮЄМО ВІДПОВІДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Слово Просвіти, №04 за 2009 рік

23,2 тисячі примірників, то 2005-го — 3,4 тисячі. Однак ця середня цифра включає в себе і навчальну літературу для загальноосвітньої школи, де наклад однієї назви становить іноді сотні тисяч примірників. Отже, середній тираж “ринкової” книжки не перевищує 500 примірників, що робить її майже недоступною для пересічного українця”9. Не спостерігається суттєвого поліпшення ситуації й за останні два роки. Так, київська адміністрація не тільки продовжує закривати столичні книгарні, зокрема спеціалізовані, а й не пролонговує оренди з державними спеціалізованими видавництвами “Дніпро”, “Мистецтво”, Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, ПВА “Книга Пам’яті України”, “Обереги” та ін.10. Стан видавничої справи й книгорозповсюдження, згідно з яким російські книжки мають абсолютну перевагу на українському ринку, відповідно формує й запит, блокуючи зміну ситуації на користь артефактів української літератури. Нещодавнє всеукраїнське опитування, яке з’ясовувало і питання вибору мови, якою зазвичай респонденти читають художню літературу, дало такі результати: 16,7 % повідомили, що читають українською, 40,3 % — російською і 37,3 % — обома мовами11. Те саме дослідження показує, що до двомовних реґіонів належать не лише центр і північ, де більшість читає художню літературу рівною мірою українською та російською мовами (відповідно 54,2 % і 48,9 %), а й захід (43,4 %). Натомість на сході й півдні число респондентів, які читають літературу обома мовами, значно зменшується (відповідно до 26,4 % і 24,3 %). Більшість населення цих реґіонів читає художню літературу російською мовою (68,9 % і 65,5 %)12. Обговорення на фокус-групах у східних і південних областях підтвердило, що їхні мешканці надають перевагу російським книжкам. Українську книжку купують лише за умови, якщо немає російської альтернативи та книжка безумовно потрібна. Дехто навіть заявляв, що відмовляється читати українські книжки13. Тож вплив української літератури у східних і південних областях за роки незалежності зведено майже нанівець. Далі буде. 1. Калиновська Оксана. Мовна ситуація в сфері освіти // Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і рекомендації. — К., 2008. — С. 202. 2. Там само. — С. 203. 3. Там само. 4. Там само. — С. 83. 5. Там само. — С. 218. 6. Там само. — С. 218. 7. Бестерс-Дільґер Юліане. Мовна політика у засобах масової інформації // Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і рекомендації. — К., 2008. — С. 244. 8. Левкова Анастасія. — Українська мова в сучасній масовій культурі. — Кваліфікаційна робота на здобуття ступеня бакалавра філології. — К., 2008. — С. 33. 9. Експертна доповідь “Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку”. — К., 2007. — С. 32. 10. Гуманітарна сфера України. Стан. Розвиток. Перспективи. Збірник довідково-інформаційних матеріалів. — К., 2008. — С. 70. 11. Бестерс-Дільґер Юліане. Мовна політика у засобах масової інформації // “Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і рекомендації”. — К., 2008. — С. 269. 12. Там само. 13. Там само. — С. 270. Степан БОЙКО, м. Івано-Франківськ На жаль, українська нація не лише спивається, вимирає від наркотиків і СНІДу, а й деградує. Брудним словом грішать у нас в усіх сферах незалежно від статків і соціального становища. Співак Кузьма шокував публіку піснею “Треба всіх послати на…”, а міністр внутрішніх справ Ю. Луценко заявив меру Києва Л. Черновецькому: “Краще бути геєм, ніж політичним підарасом”. А нещодавно на 5 каналі супротивники з двох партій так лаялися, що подумалось: волоцюги, а не члени парламенту. Тож де живемо? Філологи називають нинішню ситуацію пандемією, пошестю лихослів’я. Статистика стверджує, що симпатиків грубощів дедалі більшає. За даними Українського інституту соціальних досліджень, 55 % українців зовсім не бентежить нецензурна лексика, яку часто використовують у фільмах, телепередачах, і лише 20 % відмовляються від перегляду телепрограм та читання літератури з матюками. Літературна мова для багатьох українців стає атавізмом. Не віриться, що турецький мандрівник Ельвія Челеві, відвідавши Україну в XVII ст. і визнавши багатство нашої мови, налічив у ній лише чотири лайливих слова: “чорт”, “дідько”, “свиня”, “собака”. А нещодавно столичний мовознавець професор Леся Ставицька видала словник нецензурної лексики “Українська мова без табу”, де подано п’ять тисяч нецензурних слів і стійких словосполучень. Як зазначила авторка, аби лайливе слово було внесено в цю книжку, “воно мало тиражуватися в книжках, з’явитися в газетах на радіо та телебаченні”. Думки науковців про час появи цих слів-паразитів різні. Так, Ірина Фаріон, кандидат філологічних наук, авторка кількох книжок, вважає, що в Україну ці слова прийшли передусім з Росії. Існує теорія: лайка найбільше побутує у тих народів, які відзначаються загарбницькими тенденціями у поведінці. Росія виробила цей код. Нецензурну лайку можна трактувати як протест проти суспільства, яке чимось не задовольняє індивіда. Також матюк може бути просто словом-паразитом або ознакою низького рівня інтелекту, результатом нездатності висловити думки. Низи суспільства нібито матюкаються від тяжкого життя. Але я добре пам’ятаю післявоєнні часи, коли ми, діти, могли лише мріяти про нинішній одяг, солодощі чи іграшки, але разом з батьками відвідували хворих, родини, які бідували… Не хулили Бога чи державу, не заздрили, а задовольнялись, чим мали. Пам’ятаю, 1947 року, коли мама ішла в поле, а мені залишала відро дрібної картоплі, я по дві картоплини роздавав тим, хто голодував, і йшов у льох набрати ще, аби ці діти не вмирали… 2008 року наша “Просвіта” провела для молоді кілька заходів щодо боротьби з лихослів’ям. Професор філології Микола Лесюк, редактор “Галицької Просвіти” Михайлина Боднар, голова “Молодої Просвіти” В. Олійник влаштували вечорниці й українські дискотеки для молоді, аби наші діти і внуки розмовляли українською, без лихослів’я, співали, колядували, вміли поводитися в церквах і на міських заходах, у товаристві старших і молодих. Можемо, якщо створимо відповідне середовище. Багато залежить від нас самих.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин