Постаті · “За ним стояв могутній дух любові й добра, кремінна воля не йти на компроміс зі злом”. Мирослав Маринович · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЗА НИМ СТОЯВ МОГУТНІЙ ДУХ ЛЮБОВІ...
Слово Просвіти, №04 за 2009 рік
На свято Василя вже двадцятий рік поспіль у Будинку вчите# ля українські патріоти відзначають дні народження Василів Сту# са та Симоненка. Цього дня вручають премії імені Василя Стуса. Лауреатами 2008 року стали член#засновник Української Гель# синкської групи, проректор Українського католицького універ# ситету Мирослав Маринович і директор видавництва “Смоло# скип” Осип Зінкевич. Вів вечір президент українського відділення міжнародного ПЕН#клубу Євген Сверстюк, виступили Стусівські лауреати Га# лина Севрук, Елеонора Соловей, Лариса Лиша, головний редак# тор видавництва “Смолоскип” Ростислав Семків та інші. На таких зібраннях виникає надзвичайно світла аура, яка дає надію, дарує наснагу на цілий рік. “Справедливо, що нас “мале# сенька щопта”, але коли ми разом, то непереможні”, — зазначи# ла Елеонора Соловей. Тож виникло запитання: що робити пат# ріотам за нинішніх обставин?
— добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам — ідеал Краси” (Лист до сина, 3.10.1983). І раптом, ота знаменита Василева формула із заслання, що стала одним із його заповітів: “…Захотілося й собі — жити так, аби голуби сідали на плечі” (Лист до сина, 25.04.1979). Що це — формула мрійника? Тестамент приреченого? Чи не сказав би наш зневірений сучасник:
“Що? Аби голуби сідали на плечі?! То це ж однаково, щоб люди сіли на голову!” І все ж поміркуймо. В Україні можуть спорохнявіти шляхетські грамоти, що доводять її пряме спадкоємство від Київської Руси; можуть вицвісти її княжі шати й поіржавіти лицарські обладунки. Але незнищенною печаттю її давньоруського первородства є борисоглібське страстотерпство, що визначило її духовність і детермінувало її історичну долю. “Для юдеїв згіршення, а для греків безумство,” — сказав би св. ап. Павло на це страстотерпство (1 Кор. 1:23). “Для світу згіршення, для Росії слабкість,” — сказав би наш сердитий сучасник. І дух секуляризму, втомившись очікувати “Вашингтона з новим і праведним законом”, зрікся цієї формули. Так, в Ізраїлі зболені серця, неспроможні осягнути розумом і серцем жахи Голокосту, оскаржили духовний тип Стражденного Слуги, так яскраво виписаний пророком Ісаєю: “Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення… І з злочинцями визначили Йому гроба Його, …хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани…” (Іс. 53:7, 9). А оскарживши цей духовний тип, вони відкинули його. І в Україні не менш зболені серця, вжахнувшись безконечній череді національних поразок, зреклися отого незмінного нашого страстотерпства й закликали до кремінного противленства злу й до твердої руки. Проте за Василевим “…аби голуби сідали на плечі” не стояло упокорення перед Князем темряви. Навпаки, за ним стояв могутній дух любові й добра, кремінна воля не йти на компроміс зі злом. І той же Майдан був таким непохитним саме тому, що над ним провисла арка любові, якою Господь ніби казав нам: “Цим духом переможете!” І виявилося, що й любов може зробити людину стійкою та незламною, а всіх недругів, зокрема російського наполеончика, — маленькими і смішними. Понад чотири роки тому Господь відхилив перед нами, як перед ізраїльськими пророками, завісу майбутнього і показав, якими ми можемо бути сильними й переможними. Ця сила нам генетично задана, невинною кров’ю окроплена й жертвою героїв освячена. Не зрікаймося її, а навпаки — довірмося їй. Повірмо, що таки будуть засоромлені мудрі світу цього, як будуть засоромлені і його сильні (1 Кор. 1:27). Ав наших муках і сумнівах, у кривдах і потрясіннях зріє нова й благословенна епоха, бо таки Бог, а не нерони нашої доби, є Господом історії. А Василь Стус уже давно в колі тих, кому тепер ангели сідають на плечі…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
