Пам’ять · “І коли кинем на ворога час Незагладимої скрути, Взнає він добре, про віщо для нас Крикнули кровію Крути”. Олекса Стефанович · с. 4сторінка оригіналу ↗
СИМВОЛ НАШИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ
Слово Просвіти, №04 за 2009 рік
ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР “ПРОСВІТА” ПРЕЗЕНТУЄ
Євген БУКЕТ
Зараз, мабуть, в Україні важко знайти людину, яка не чула б про Крути. Проте певен, більшість так і не знає, що саме трапилося в січні 1918 року неподалік залізничної станції на Чернігівщині. А ті, хто знає про звіряче вбивство трьохсот київських студентів більшовицькою ордою Муравйова 29 січня 1918 року, без сумніву, хотіли б ґрунтовніше вивчити причини, обставини і наслідки цієї трагедії. Крутяни та їхній подвиг вже стали одним із символів української незалежності. Нині вкрай важливо продовжувати роботу з донесення правди про бій під Крутами до якнайширшої аудиторії, передусім до учнів, студентів і військовослужбовців. “Чим вищий п’єдестал побудуємо для тих, що стали символом наших визвольних змагань, тим далі падатиме роз’яснююче світло від цього символу”. Ці слова Олени Теліги стали епіграфом до нової книжки “Крути. Січень 1918 року”, яка побачила світ наприкінці грудня у Видавничому центрі “Просвіта”. Видання це, безумовно, — знакова подія для України. Адже попри те, що Крути вже 90 років бентежать національну пам’ять, не сходячи з вуст кількох поколінь мемуаристів, публіцистів, дослідників, політиків, поетів, пересічний український читач і досі перебуває в полоні суперечливих версій і міфів про цю подію. У передмові до видання академік Іван Дзюба зазначає, що серед патріотичної громади і досі панує думка, що кількасот ненавчених студентів і школярів — це все, що Центральна Рада змогла протиставити регулярній армії Муравйова. Проте з документів, наведених у книжці, випливає, що на цьому напрямку діяли також козацькі сотні, Січові Стрільці, Богданівський курінь… Читач може сам у цьому переконатися, а головне дійти висновку, що саме героїчний спротив студентів і школярів, їхня жертва створили героїчно-трагічний ореол.
Василь ТИМЧИНА, голова обласної організації Конґресу Українських Націоналістів, м. Запоріжжя
Наш народ мужньо зносив лихоліття поневолення, зневаги: зросійщення, полонізацію, штучні голодомори, арешти, депортації. Він не має права забути кров Батурина, руйнацію Січі, розриті козацькі могили, замордованих у тюрмах. У цьому переліку трагедій — Крути. …У лютому 1917 року в Петрограді почалися бої між робітниками й революційними військовими відділами та урядовими військами й поліцією, які закінчилися перемогою революційних військ. Цар зрікся престолу. До влади прийшов Тимчасовий уряд. 17 березня 1917 року в Києві створено Українську Центральну Раду, головою якої став професор Михайло Грушевський. З’явилися перші військові формування. У частинах, які складалися переважно з українців, почали діяти українські військові комітети, а пізніше — окремі військові відділи. До національного пробудження солдатських мас долучилися колишні вчителі, студенти, кооператори. Водночас почалася боротьба з росіянами, які вороже ставилися до українського руху. 22 березня 1917 року відбулися перші військові збори українських старшин і солдатів Київської залоги, які постановили вважати себе Тимчасовою Українською Військовою Радою. Розпочалася організація українських добровільних полків. Учасники
У першому розділі подано документи 1917—1918 років, які характеризують події доби УНР. Тут і Універсали Центральної Ради, і погрози більшовиків на адресу української влади, і різноманітні документи, пов’язані зі створенням і функціонуванням “українського народного війська”, а також величезна кількість публікацій у тогочасній пресі, яка абсолютно адекватно реагувала на всі події. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті й виступи Сергія Єфремова, Дмитра Дорошенка, Михайла Грушевського, Євгена Маланюка, Людмили Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей. На початку другого розділу “Спогади” вміщено найповніші списки учасників бою під Крутами. Далі спогади учасників бою, їхніх рідних і близьких. Інтимність записів і публікацій допомагає читачеві відчути той час і епоху, стають зрозумілішими переживання, наміри та стремління цілого покоління українських державників. У наступних трьох розділах вміщено різноманітні матеріали, присвячені значенню
Похоронна хода в Києві. 1918 р.
трагічних подій січня 1918 року в історії України, опубліковані з 1919 до 2008 року. На особливу увагу заслуговує розділ “Дослідження”. Тут розміщені наукові праці відомих українських істориків Вітольда Кирилюка “Справа №242: Іван Шарий та інші”, Олександра Коваленка “Ми рвали одвічні пута…”, Івана Ільєнка “За волю і долю України”, Олега Божка “Крути в документальних свідченнях”, Сергія Кота “Валентин Отамановський”, Ігоря Ткаченка “Їх — юних сміливців лиш жменька була — із серцем зі сталі і духом з граніту” та “На кров’ю политім крутянськім снігу в безсмертя вписалось геройське ім’я”, Сергія Білоконя “Крутяни”, Сергія Бутка “Героїзм крутян як приклад для членів ОУН та вояків УПА”, Олени Бойко “Бій під Крутами: відтворення в історичній літературі минулого і сучасності”. Завершується книжка сценарієм художнього фільму “Крути”. Видання “Крути. Січень 1918 року” обсягом 840 сторінок — результат десятирічної роботи історико-культурологічного товариства “Герої Крут”. Частина документів і матеріалів зовсім не відома або маловідома. Деякі зних передруковано вперше з часів УНР. Тут використано фонди Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Державного архіву м. Києва, бібліотеки ім. О. Ольжича, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Ще одна особливість — усі матеріали подано в хронологічному порядку, упорядник намагався максимально зберегти стилістичну своєрідність документів, тогочасний український правопис, правопис діаспорних видань. Окремо слід зупинитися на двох блоках ілюстрацій. Тут показано маловідомі портрети учасників бою під Крутами, фотографії з родинних архівів. Окремо згруповано світлини пе-
САМОПОЖЕРТВА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
