Погляд · 25 січня розпочався всеукраїнський тур Ліни Костенко, її прямий діалог з читачами. · с. 8сторінка оригіналу ↗
З РОМАНУ ЛІНИ КОСТЕНКО ««ЗЗА АП ПИ ИС СК КИ И УУК КРРА АЇЇН НС СЬЬК КО ОГГО О С СА АМ МА АШ Ш ШЕЕД ДШ ШО ОГГО О»»
Слово Просвіти, №04 за 2011 рік
y От хто у нас є, це журналісти. Очі суспільства, яке спить.
y Жіночий імператив завжди один: ти винен і ти повинен.
y То ви ж як взялися боротись, то вже боріться, панове.
y З того каміння, що за пазухою, держави не збудуєш.
y Диктат приматів. Куди подітись людині?
y У ставленні цієї влади до людей є щось зоологічне.
y Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами.
y Література зробилася, як блошиний ринок — хто що має, несе на продаж.
y Підхопили постмодернізм, як вітрянку, розчухали до крові, ну, і яке ж тепер обличчя літератури?
y Він як розповідає, наче малює по склу.
y Нашого цвіту по всіх борделях світу.
y У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало.
y Україною правлять люди, які її не люблять і яка їм чужа.
y Живемо в дуже густому розчині хамства, скоро випадемо в кристал.
y Апокаліптичні коні б’ють копитом.
y Є пральний порошок “Ера”, є телеканал “Ера”, а нова ера все ніяк не почнеться.
y Літо. Дівчата почали ходити пупами вперед.
y Я втрачаю терпіння терпіти.
y Ми всі дивимося одне повз одного.
y Якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
y Патріоти у нас є, але вони дуже затюкані.
y Все обліпили грона блакитних і жовтих кульок, наче якась велетенська риба наметала патріотичну ікру.
y Я думаю, що якби мене не було, то мені було б легше.
y Ми всі вискочили з Радянського Союзу нехрещені й невінчані, без благословення, сповіді і причастя.
y Людство й не помітило, що перестало створювати казки, і навіть розповідати їх дітям на ніч.
y Привид ходить по Україні, привид шовінізму.
y Україна пручається як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
y Стрімко наближаються вибори. Це як цунамі, ураган, самум. Мабуть, час їм давати вже імена і визначати ступінь руйнації.
y Я вдивляюся у безодню, а вона в мене.
y Все, до чого ми байдужі, байдуже до нас.
y Жінка втрачає в інтелекті, лише коли закохана.
y Народ ставиться до цього індиферентно, бо знає, що все одно нічого не взнає.
y Живемо у відкритому суспільстві, де багато дверей для суспільства закриті наглухо.
y Колись Довженко написав “Україна у вогні”. Пора вже писати “Україна у багні”.
y Росія — це великий спрут. У всіх, до кого вона привалилася боком, мертвіє тіло нації.
y Приходять нові режими, нові ешелони влади і везуть тебе силоміць по своїх безнадійних маршрутах.
y Нас підхопило якимсь грязьовим потоком, і несе, і не дає стати собою.
y Ніде немає пам’яті про борців. Ларки з пивом функціонують, а пам’ять ні.
y Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ.
y А в нас все закликають народ встати з колін. З такої позиції на старт не вийдеш.
y Така наша українська Феміда — у грецької зав’язані очі, у нашої заплющені.
влада завжди чекає провокацій, а як нема, то сама їх створить.
y Влада закручує гайки. Вона б скрутила і голови, але крізь прозору Шенгенську завісу все видно, мусить з цим рахуватись.
y Люди не знають, кого вибирати, бо не можна ж вибирати когось з нікого.
y Важко належати до народу, національна свідомість якого прокидається аж тепер.
y Чи знаєте ви, що таке українські вибори? Ні, ви не знаєте, що таке українські вибори.
y Країною правлять привиди минулого.
y Лисої Гори не треба, у нас шабаш у Верховній Раді.
y Може, це у нього й не лайка, просто він так говорить.
y У суспільстві назріває вже не просто політична конфронтація, а протистояння цивілізацій.
y Україна скучила за собою. Майдан — це простір, де вона зустріла себе.
y Одні трясуть документами, інші аргументами.
y Влада ж, як плазма, вона двигтить, розтікається, міняє обриси й кольори, обволікає, всмоктує і знову набуває тих самих форм.
Сентенції визбирував Микола БОСАК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
