Про-читання · “Україна скучила за собою. Майдан — це простір, де вона зустріла себе”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
«УСЕ І БЕЗ БРАВАДИ»
Слово Просвіти, №04 за 2011 рік
“Записки українського самашедшо6 го” нині легко можна завантажити в Ін6 тернеті у будь"якому зручному для читан6 ня форматі. Один із парадоксів нашого сьогодення полягає в тому, що до все" світньої мережі книга потрапила швидше, ніж до книгарень. Природно, і читацькі відгуки на неї насамперед наповнили са6 ме віртуальний світ. Пропонуємо читачам “Слова Просвіти” найцікавіші, як на наш смак, враження українських блогерів про книжку Ліни Василівни Костенко.
“Господи, яке ж запущене наше українське суспільство, якщо наші поети змушені писати такі прозові речі! Це книжка-біль, книжка-крик… Людина, яка пройшла через жорна радянської системи, через жорстку цензуру і заборони друку, тепер змушена писати про те, як ми “любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за свою мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і всього, будуємо незалежну державу”. Оля Молочій. “Ліна Костенко — безцінний скарб українського народу. Ця жінка дасть фору армії чоловіків по патріотизму. Я ще не читав, але чув і бачив як ридала моя дружина, читаючи цю книгу… І чув її емоційні відгуки”. Іван Сірко. “Усе, що Ліна Костенко пише, треба читати, без обмовок. Бо це справжня насолода та радість від майстерного знання та вжитку мови. Про зміст — розмова окрема. Це — індивідуальне. А коли вже мова про патріотизм, то Ліна Василівна не проголошує пишних гасел, а тихенько їде в Чорнобильську зону, “рятувати українську Атлантиду”. От би більшість українців теж так — не на словах, ана ділі”. Трамік. “Згадую життя в 2000—2004 роках: своє і свого оточення. Десь так воно і було. Згадую Помаранчеву революцію… описане все і без бравади. Саме відсутність політичних уподобань і бравади робить книжку близькою простому українцеві. Маю на думці політичні вподобання, засновані на чіткій програмі і позиції партії чи кандидата на ту чи ту посаду. Політичні вподобання, засновані на будь-чому іншому, — PR і попса. …Чоловік стенографує нове тисячоліття. Хобі? Думаю — ні. Це втеча від буденності у псевдоважливіші й псевдоглобальніші справи. Людина, почуваючись ліліпутом у житті сімейному, прагне бачити себе Гулівером у масштабі знання епохи. А хто мірятиме? Хто зараз підніме очі на Гулівера? У всіх же вони прикуті до екранів… тих чи інших… щасливий той, у кого ці очі прикуті до інших, теж прикутих очей. “І на тлі цього всього — життя”, — передостанній мій абзац. Та ні — це політика на тлі ось такого життя. І як тут знайти час на громадянську позицію? Та й навіщо? Чи від нас щось залежить?” div4ysko.livejournal.com “…На питання мами по телефону: “Що робиш?” так і відповіла: — Треную інтелектуальний м’яз! — Що робиш?! — Напружую мозок, читаю Ліну Костенко”… Лілія Зоряне Небо. “Книга, про все, що “наболіло”, про всі перипетії початку століття та, звичайно, про Україну. Напевно, так сильно і так відверто правдиво, аж до болю, могла написати лише вона. Це книга, яка відкрила мені очі на деякі події тих років. Це книга, яка зачепила за живе. Це книга-Заклик, який має почути кожен українець…” Мраморка. “Три дні я був захоплений буквами на моніторі. Такого запалу від українського автора я не відчував із часів читання “Тореадорів з Васюківки” у дитинстві. Написано чудовою, ЖИВОЮ та СУЧАСНОЮ мовою, про події, які сколихнули мою душу і душі мільйонів співвітчизників. Про те як йшлося до цього. У пам’яті зринають мої студентські роки часів розвиненого кучмізму. Я впізнав у рядках себе теперішнього, і свою дитину, яка зростає у російськомовному середовищі української столиці. Іноді здавалося, що автор украв мої думки і виклав їх у цій книжці. Під час читання згадувалися й друзі, що виїхали до США, їхні прототипи також присутні у творі. Я й не думав, що стиль написання щоденника 2000— 2004 року може бути такий цікавий. Не розказуватиму більше про зміст, прочитайте самі. Не пошкодуєте. Захоплення вам гарантую, але гарного настрою — ні. Книжка має сумний підтекст, та спробуйте його перевернути, зробивши висновки, діяти так, щоб ваше життя стало краще. Не завжди потрібно чинити так як головний герой. Можливо, таким чином ми доб’ємося змін у власному житті, і таки збудуємо Україну”. Штик.
y
y
y
y
y
y
y
y
y
До речі, багато образів із віршів шістдесятниці проглядається в рядках із роману. Плач багдадського злодія в атакованому Іраку несхибно асоціюється з риданням коника серед трав, коли той же “багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій”. Міркування про глобалізаційний воландівський глобус, налитий вогнем, відтінюють рядок “Страшний калейдоскоп. В цю мить десь хтось загинув”. А в підкреслюваному мерехтінні пейзажів чи роздумах героя про сестру-кришнаїтку іноді вгадується, що “вся в гірляндах, як індійська жриця, // весна ряхтіла в іскорках роси”. Досвід автора у виведенні ліричних і поемних суб’єктів сприяє майстерному прописуванню персонажів твору. Про типовість родини Самашедшого навряд чи може йтися. Зате у членах його сім’ї та приятелях уловлено суттєвіше — симптоми часу. Селінджерівський Голден Колфілд (той самий, що волів телефонувати літераторам) мав від народження сиве пасмо волосся. Майже за пророцтвом Гесіода про кінець світу. Зведений брат сучасного програміста — Тінейджер — не вимикає плеєр із записами звуків живої природи. Батька, перекладача з по суті екзотичних мов, друкують у піратський спосіб. Наукові керівники з Академії наук подаються у тривалі “відрядження” до Буркіна-Фасо чи на принадну держслужбу. Однак, попри численність “антистроф”, нова книга Л. Костенко про любов. Кохання без злягань і збочень, гіперсексуальності й інтертекстуальності. Як каже головний персонаж: “… Я старомодний. Я втрачаю від неї голову” (курсив В. Л.). На тлі таких “простих” звірянь невідчепні новини снуються, мов субтитри до якогось класичного пристрасного фільму… Мабуть, настільки наснаженого почуття у нашій літературі вже давно не змальовувалося. Суттєві причини — образ, біографія героїні. Для Самашедшого, інколи перевтіленого в сентиментального трубадура, “важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах”. (Через це, між іншим, дуже не хочеться втрачати недорозгаданість Дружини! Письменниця вже ділилася планами видати роман про “другу половину” Самашедшого. Але, насмілюся припустити, такий крок не обов’язковий. Замість дамських букетів із “квітами зла” читач “Записок…” уже отримав вичерпний ескіз до “мистецтва любові”!)… … От, власне, усе це можна було б написати в електронній листівці до “дивного історика” й ліричного кібернетика в одній особі.
За матеріалами українського Інтернету підготував Євген БУКЕТ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
