Архівні знахідки · “Більшовицькі війська зустріли несподівано перший рішучий і завзятий збройний опір під Крутами”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Крути
Слово Просвіти, №04 за 2012 рік
Про Крути багато писалося. Були то і поетичні присвяти, і мемуаристика, і політично-критичні розвідки, історичні нариси та військові й публіцистичні оцінки. Писали й ті, що брали безпосередньо чи хоч би близьку участь у тій події, і ті, що тільки здалека, на основі чужого досвіду та на основі вивчення джерельного матеріялу і критичної аналізи його, намагалися збагнути справжню ролю і значення Крут. Для зручности увесь той чималий матеріал треба поділити на дві частини. У першій з них пошукувалося вищого історіософічного сенсу значення Крут: певної їхньої рішальної ваги у суцільному історичному процесі вікової боротьби українського народу за свою державність. І ось, у цьому розумінні Крути, без огляду на їх трагізм, оцінюються позитивно, бо в них, безсумнівно, добачається певна історично-логічна необхідність. Цей бій високо підносить гідність нації і тим живить її дух спротиву та боротьби за найвищі моральні цінності — свободу і самоутвердження. Під таким аспектом знаходимо в Крутах аналогію до старовинних грецьких Термопілів, де в 480 р. до Христа спартанці Леоніда грудьми закривали перським ордам вхід до Греції; психологічно порівнювали Крути і з цезарським Рубіконом: рішучим переломовим моментом, у якому дозріла українська воля до рішення боротьби з Москвою. Оцінювали ще Крути, як перетворення “слова в чин”, себто, слова IV Універсалу — в дію зброї; порівнювали ще Крути з такою кривавою брамою на межі України — Батурином. А взагалі відзначували загибель юнацтва, як найвищий патріотичний приклад виняткової самопосвяти, жертовного мучеництва і мужности українського новітнього лицарства в обороні Батьківщини. Виявлене в такому аспекті значення Крут, скріплене розумінням міцного зв’язку крутянської події із загально визвольних зусиль треба визнати за позитивне, бо доводить, що роля Крут в історичній ретроспективі мала передовсім характер ідейного чинника. Друга група писань про Крути, оперта переважно на гостро критичну оцінку їх і на полеміку, в крутянській історіографії має, безумовно, всі риси від’ємного порядку. Щоправда, сам факт мужньої боротьби і геройської смерти української молоді не тільки не осуджується, не зневажається, а навпаки, у значній мірі навіть гіперболічно гльорифікується, проте розглядається він окремо, відірвано від суттєвого значення цілого комплексу крутянського дійства. Через це і саму подію крутянську зовсім знецінюється, представляється, як клясичний приклад повного воєнного анальфабетизму наших військових керівників, кваліфікується, як просто невдалу, непотрібну воєнну авантуру, що спричинилася до страшної катастрофи київської молоді; указували на Крути, як невиправдане безумство, безпорадність, навіть як зраду і злочин керівників тодіш-
України до Москви, дала повну можливість пізнати суть російської революційної демократії, виплеканої на московському історичному імперіялізмі. Крути ясно означили злам у дотеперішніх українсько-російських політичних стосунках. На це недвозначно вказав і сам президент України проф. М. Грушевський у промові над могилою поляглих крутянських героїв: “Український народ досі вірив у можливість свого розвитку в новій демократичній Росії. Але після всього того, що сталося, він переконався, що з Росією, чи то реакційною, чи революційною, йому не по дорозі”… Ще виразніше священну вартість для України кривавих жертов поляглих крутян відзначив і другий промовець над їхньою могилою — письменниця Л. Старицька-Черняхівська. Однак поза важливим моментом морально-ідейного характеру мав ще крутянський бій і реальне — певне тактичне значення. Правда, сам по собі той бій з погляду чисто воєнного був лише одним з епізодів складнішого комплексу оборонних боїв за Київ. Тому для точнішого уявлення і зрозуміння тактичного його значення, треба розглядати крутянську подію у зв’язку з іншими тодішніми воєнними і політичними процесами, що розвивались по лінії історично-державних українських завдань. Отож у такому аспекті бій під Крутами мав ту безумовну заслугу, що спричинився значною мірою до загального успіху оборонних київських операцій, на яких опиралася тоді широка і важлива акція української влади у справі підписання Берестейського миру з Німеччиною. Тоді треба було за всяку ціну втримати у своїх руках столицю, щоб той мир гідно здобути. А Москва якраз намагалася всіляко тій українській акції перешкодити; тому і поспішалася концентрованим походом своїх армій на Київ та вибухами повстань у його середині чим-скоріш опанувати владу в Україні. Та не пішло росіянам це легко. Більшовицькі війська зустріли несподівано перший рішучий і завзятий збройний опір під Крутами. В дальшому руху мусіли вже свій первісний нестримний розгін загальмувати, просуватись до Києва помаліше й обережніше. В тому нактнувся ворог і на інші українські сили, що перегороджували йому дорогу до столиці. Правда, в загальному висліді боїв за Київ українському війську проти переважальної чисельно сили московського війська годі було встояти, і воно відступило. Але на потрібний рішальний термін ворог таки був стриманий, бо щойно по десятьох днях по крутянському бою червоні війська оволоділи Києвом, а тим часом справа заключення миру в Бересті добігла успішного кінця: мир було офіційно й остаточно ухвалено і формально підписано за один день по упадку Києва — 9 лютого 1918.
М. БИТИНСЬКИЙ, пполк. Армії УНР
Битинський М. “Крути”. // Нові дні. — 1958. — Ч. 97. Бюлетень Союзу Бувших Українських Вояків у Канаді –1962. — ч. 10. — С. 10-12.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
