Подія року · “Глядач потребує саме такого кіно, такого героя, з якого хотілося б брати приклад, реалій, близьких і рідних нам”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Кіно, на яке ми чекали Вийшов у прокат фільм Михайла Іллєнка “ТойХтоПройшовКрізьВогонь”
Слово Просвіти, №04 за 2012 рік
Стрічку, над якою творча група працювала майже п’ять років через перерви у фінансуванні, з 19 січня можна переглянути у кінотеатрі. Торік восени вона здобула Гран-прі ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю попри те, що, за словами режисера і співавтора сценарію, ще не була готова повністю. На прес-конференції, яка відбулася після прес-показу, Михайло Герасимович сказав: “Творча група віддала багато сил та енергії створенню фільму, і ми сподіваємося на контакт із глядачем. Стрічку зроблено цілком на сучасній українській технічній базі — від сценарію до монтажу, включаючи комп’ютерну графіку і dolbi-звук. Кіноматеріали не возили на доопрацювання за кордон. Загалом на виробництво було витрачено майже 16 млн грн. Це перший ігровий повнометражний фільм, повністю зроблений в Україні”.
Олена ШУЛЬГА
До цього слід додати, що це перший український блокбастер, хоч автори означують його як “романтичну баладу, де без пригодницьких епізодів не обійшлося”. Фільм насправді захоплює; мушу зізнатися, що, лише вийшовши на вулицю, усвідомила, яка пора року і пора доби. Фабула стрічки має реальне підґрунтя. Нагадаємо читачам, що історію, яку Михайло Іллєнко використав як сюжет, розповіла відома українська актриса Наталя Наум (Галя, “За двома зайцями”). В основу фільму лягли факти з біографії Героя Радянського Союзу льотчика авіації дальньої дії, старшого лейтенанта Івана Івановича Даценка, який народився поблизу Диканьки, був командиром ланки бомбардувальників, брав участь у Сталінградській битві. Потрапив у німецький полон, згодом у радянські концтабори на Далекому Сході. Радянська делегація митців, у складі якої були актриса Наталя Наум, кінорежисер Тимофій Левчук, артист балету Махмуд Есамбаєв, 1967 року відвідала в Канаді поселення ірокезів.
Вождь місцевого племені, вбраний у національний костюм, звернувся до них українською мовою. Виконавця ролі головного героя довго шукати не довелося. Ним став молодий актор Дмитро Лінартович, героїня — актриса Ольга Гришина, антигерой — Віталій Лінецький, в інших ролях Іванна Іллєнко, Олег Примогенов, Олександр Ігнатуша, Олексій Колесник. Трохи незвично бачити у драматичній ролі Віктора Андрієнка, але з нею він упорався чудово. В епізодичних ролях — брати Капранови. Тобто всі ного марафону стала виставка “Параджанов. Дотик”, що відкрилася у Національному музеї Т. Шевченка. На ній експонується 51 світлина фотографа Юрія Гармаша та режисера й актора з Коста-Ріки Вінісіо Рохаса, яким вдалося увічнити миті життя митця. Ми звикли говорити про Параджанова як режисера, котрий створив свою унікальну кінематографічну мову, увійшов до Книги рекордів Гіннеса за кількістю отриманих нагород за фільм “Тіні забутих предків”, рідкісну людину, яка дозволяла
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
