Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
Опозицію об’єднає… театр
Слово Просвіти, №04 за 2012 рік
Світлана ОРЕЛ, м. Кіровоград Наприкінці минулого року закінчився контракт із директором і головним режисером театру, заслуженим діячем мистецтв Михайлом Ілляшенком. Михайло Васильович пропрацював у театрі дев’ять років. Прийняв його у жалюгідному стані, з великими боргами, слабеньким репертуаром та практично аварійним приміщенням. За ці роки йому вдалося багато зробити. У театр прийшло чимало молодих акторів, значно оновлено й осучаснено репертуар. Наш театр — учасник багатьох театральних фестивалів, кілька років тому він отримав звання академічного. Поступово розрахувалися з боргами, люди відчули себе впевненіше — придбали новий автобус для виїздів, з’явилася оргтехніка в адміністративних служб, стабілізувалися всі належні виплати, працівники почали одержувати премії. Той фінансовий план, який поставило перед колективом обласне управління культури, за минулий рік перевиконали більш як удвічі. Хоча театр досі не має власного постійного приміщення, адже всі ці роки триває безкінечний ремонт старого, зведеного ще в середині позаминулого століття. У 70-х роках його недолуго перебудували, а тепер триває масштабна реконструкція. Звісно, в попередні роки грошей не вистачало, тож ремонтували його частинами. Кілька десятиліть театр очолювали випадкові люди (були серед них і військовий та директор цегельного заводу), зорієнтовані на отримання миттєвого ефекту та дешевої популярності, що призвело до занепаду театру. Тепер же утвердився керівник і режисер справжнього українського театру — з глибоким національним мистецьким баченням, з авторитетом у громадських і мистецьких колах області й України. Але обласна влада… хоче бачити на цій посаді іншого. Регіонали налагодили фінансування реконструкції приміщення театру, яке мають завершити до осені, — саме тоді відзначатимуть 130-річчя створення українського професійного реалістичного театру. А якщо вони вкладають гроші, то хочуть мати якусь віддачу для себе. Чи прагнуть перетворити нову сучасну сцену на майданчик для свого набридлого піару? Інакше пояснити абсурдні дії влади неможливо. Ні в управлінні культури, ні керівництво обласної ради не попередили Михайла Ілляшенка, що не мають наміру продовжити з ним контракт. Михайло Васильович дізнався про це з Інтернету. А новим директором обрали керівника хореографічного ансамблю “Конвалія” Ігоря Спінула — він член Партії регіонів. Чи не найпримітніша риса для очільника театру?! Питання про обрання директора театру не виносили навіть на обговорення профільної комісії обласної ради. Нового очільника рекомендувала комісія з питань власності, члени якої, мабуть, так само розбираються в мистецтві, як і їхній протеже. Це призначення не затверджувалося на сесії обласної ради, яка відбулася 28 грудня. На ній взагалі не розглядали це питання, хоча працівники театру роздали депутатам протокол загальних зборів колективу, де вони висловлюють одностайну підтримку своєму керівникові Михайлу Ілляшенку. Правда, перший заступник голови обласної ради Олександр Шаталов вийшов на площу до представників колективу та обіцяв передати їхні вимоги голові облдержадміністрації Сергію Ларіну. Ніхто з керівників області не знайшов часу для предметної розмови з колективом, який неодноразово просив про таку зустріч, розраховуючи на здоровий глузд керманичів. Але дарма. Влада не чує акторів та ще й начальник управління у справах преси й інформації Євгенія Шустер назвала їх “театром алкоголіків, який треба розігнати”. Що мала на увазі чиновниця (вона трактує все інакше, підкреслюючи, що говорила про окремих людей) невідомо, але актори мають намір подати до суду за образу честі й гідності.
Актори Кіровоградського обласного академічного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького цьогорічних зимових свят уже кілька разів виходили на центральну площу, що перед приміщенням облдержадміністрації та обласної ради. І не для того, аби веселити малечу чи виступити з різдвяним вертепом, а щоб апелювати до влади, домагатися, аби вона їх почула. Поки що це розмова глухого з німим.
Наступного дня після проведення сесії обласної ради її голова Микола Ковальчук привів у театр нового керівника, наказ про призначення якого вже підписав. На якій підставі? Ігор Спінул відразу заявив, що в театрі жодного разу не був, української драматургії ніколи не читав, але з усім розбереться буквально… за кілька тижнів. До того ж демонстративно говорив російською мовою, зауваживши, що державну мову знає, але розмовляти нею принципово не буде, після чого колектив просто встав і вийшов. Правда, перед тим актори намагалися з’ясувати у голови обласної ради, які ж претензії до їхнього керівника Михайла Ілляшенка. Микола Михайлович публічно заявив, що жодних претезій до Ілляшенка немає, але, мовляв, таке життя... Владі вдавалося утримувати в безпечних для себе рамках цей конфлікт ще й тому, що вона свого часу чітко взяла під контроль інформаційний простір області. Попередні керівники комунальних ЗМІ, до яких таки були претензії, самі написали заяви і пішли, новим же просто вказують, що робити. Але вже в
П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 22 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
