Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Документ · “Надто добре знаю нашу українську історію і бачу, скільки зла принесли чвари, розбрат”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

надто багато бід»

Слово Просвіти, №04 за 2012 рік

Пригадую дискусії між політиками Майдану: вони іноді заходили в такі дрібниці, що ставало і смішно, і сумно. — Дрібниці амбіційності… — Амбіції були різні: дрібні й завеликі. Деякі політики через свою одержимість мають сьогодні відчувати провину, що через їхнє бажання отримати ту чи іншу посаду не підписано чимало демократичних угод, не створено союзів. Ми пережили позачергові вибори 2007-го і знову наступили на ті ж граблі. — Та попереду було ще два роки каденції Ющенка — 2008 і 2009. — Я вже працював заступником глави Секретаріату Президента, і добре бачив, що все йде на спад. Врешті, бачив це ще 2006-го. Коли до обіду отримували вказівку укласти угоду з Тимошенко і Морозом, а після обіду — з Януковичем. Це період, який я найбільше ненавиджу. — Працювали в системі, яка розвалюється. — Вона була, звичайно, краща за ту, яку збудував Кучма, але те, що вона погана, я відчував. — Ви передбачали поразку Ющенка на виборах? — Ми в команді це бачили. З такими результатами президентства вибори повторно не виграють. — Якими саме? — Ющенко має величезні заслуги перед Україною, і як голова Нацбанку, і як прем’єр, і як Президент. Але в період президентства він припускається дуже серйозних помилок. Головні? Перше — абсолютно незрозумілі кадрові рішення, друге — завищені ставки на підтримку своїх дій за кордоном. Наступне — занадто амбітні цілі, які дезорієнтували людей і владну машину, що мала досягати цих цілей. — Чому ж Ющенку не вдалося обпертися на широкий спектр національно-демократичних сил? Конкретніше — мова про створення замість них “партії Майдану”, партії влади “Наша Україна”. — Ця ідея від початку помилкова. Я був категорично проти створення такої партії, та ще й на базі старих національно-демократичних партій. Вважав і вважаю, що Народного руху, Республіканської, Демократичної партій достатньо, щоб політична система України розвивалася в національно-демократичному напрямі. Варто було б витратити зусилля на те, щоб зберегти, відродити ці партії, об’єднати розколотий Народний рух, ніж створювати щось нове у цій ідеологічній ніші. Вибори дадуть позитив — Дев’ять місяців до нових виборів. Запеклі дискусії, як іти на них опозиції, демократичним, державницьким силам? — Очевидно, що сьогодні для української нації, для демократичного середовища є чітко сформований лідер — Юлія Тимошенко. І багато залежить від її поведінки, поглядів. — При тому, що Ви доволі критично оцінили дії цього політика в недалекому минулому. — Але парадигма ситуації нині яка? Влада в особі Януковича та опозиція в особі Тимошенко. Якщо 2004 року протистояння складалося по вектору — влада в особі Кучми і Януковича, а опозиція в особі Ющенка, то сьогодні це: Янукович—Тимошенко. А політики, які претендують на лідерство, мають зрозуміти, що їхня доля безпосередньо залежить від визначення їх у цій парадигмі. Для чого ж сьогодні закладати міну, яка вибухне років за два? Невже не бачать, що суспільство побудувало собі зрозумілу парадигму, альтернативу: Янукович— Тимошенко. — У свідомості людей це вже закріпилося. — Коли дехто з політиків добалакується до того, що, мовляв, нам із народом не пощастило, це вже смішно, хоч і закономірно… — Словом, Ви закликаєте не повторити помилок 2004—2010 років і в жодному разі не допустити конфліктів, розбрату? — Влада ж бачить такі моменти, і ніщо не заважає їй підігрівати ці конфлікти. — Ми зараз говоримо лише про парламентські вибори? — Це як стартовий майданчик для наступних президентських виборів. — Що ці парламентські вибори можуть змінити при успіхові опозиції? — За будь-якого результату вони зіграють на позитив для нашого суспільства, держави. І мова не про кількість мандатів, які отримає опозиція. Мова про те, скільки не отримає влада. — Схоже, не отримає багато. — А які наслідки? Пошуки влади щодо утримання при владі. На що можуть піти? Конституційна реформа. Зміна характеру взаємодії з опозицією. Поглиблення реформ. Загострення ситуації. У будь-якому з цих варіантів виграє суспільство. Навіть якщо влада робитиме кроки на гірше, це призведе лише до загострення ситуації і може призвести до дострокових президентських виборів. — Дискутується тема, однією чи кількома колонами, списками опозиції йти на вибори? — Пошук кращого варіанта надзвичайно складний. Давайте поставимо єдність як найвищу планку, але йтимемо до цього поступово, насамперед діалог між опозиційними силами. Як бачимо, сьогодні він ведеться лише частково. Що ж має відбутися, щоб геніальні, ще геніальніші політики все-таки сіли за стіл перемовин? Їм не вистачає суспільного потрясіння. — Якого потрясіння? Вила людям брати чи що? — Потрясінням були б результати виборів, які опозиційні сили можуть програти. Чи вистачить у наших лідерів таланту й розуму? Дай Боже, щоб політики не повторювали своїх помилок. — Ви допускаєте, що опозиція йтиме на вибори кількома списками, визнаючи при цьому Ю. Тимошенко лідером опозиції і задекларувавши наступне об’єднання в парламенті? — Чому я маю підміняти лідерів політичних сил? Нехай вони думають, як буде краще. Надто добре знаю нашу українську історію і бачу, скільки зла принесли чвари, розбрат. Спілкувався Петро АНТОНЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин