Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
Провокація брехунів та українофобів
Слово Просвіти, №04 за 2012 рік
Запорізьке обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка обурене антиукраїнськими діями народних депутатів В. Колесніченка та В. Богуслаєва, організаторів презентації книжки “Гірка Правда” (автор — Віктор Поліщук), яка відбулася 17.01. 2012 р. в обласній універсальній науковій бібліотеці. Дії організаторів, на наш погляд, є злочинними, тому що сіють міжнаціональну ворожнечу та ненависть між польським та українським народами. По суті, організатори сприяють збуренню українського суспільства, використовуючи історично складні українсько-польські міжнаціональні відносини. Задля спокою Запорізької громади та України загалом на ім’я начальника УСБУ у Запорізькій області “Просвіта” направила відповідну заяву, у якій ми вимагаємо притягнути до відповідальності знахабнілих, шовіністично налаштованих організаторів вищезгаданої “презентації”, направленої на дестабілізацію суспільства й розпалення міжнаціональної ворожнечі. У заяві йдеться також про те, що організатори “презентації” займаються фальсифікацією та перекрученням історичних подій щодо діяльності ОУН—УПА. Адже загально визнано і це не потребує доказів, що члени ОУН—УПА — герої, оскільки боронили рідну землю, захищаючи Україну від ні-
Сергій СЛОБОЖАНСЬКИЙ
На День Соборності, 22 січня, у Херсоні урочисто відкрили меморіальну дошку на честь першої у краї української суспільнополітичної організації — “Українська Хата”. Її встановлено на будинку по вул. Суворова, 34, де у березні 1917 року ініціативна група українських патріотів створила товариство, що проголосило своєю метою “відродження українського народу й придбання йому відповідних часу прав у Державі Російській”. На прикрашеній гербом-тризубом дошці викарбувано інформацію про численні добрі справи перших націонал-демократів, які опісля відродили дух “Української Хати” у “Просвіті”. Ініціювали встановлення меморіальної дошки просвітяни, яких підтримали депутати міськради С. Трошин, В. Гаврилюк та М. Халупенко. Вони ж разом із киянином Владиславом Куценком виділили кошти на її виготовлення. А реалізувати цей задум удалося завдяки громадській організації “Героїка”, зокрема, координаторові цієї благодійної ініціативи Павлові Подобєду. Події, про які херсонцям нагадує меморіальна дошка, відбувалися 95 років тому. Ось як згадував той час український поет зі Львівщини Петро Карманський, який прибув до Херсона із фронтів Першої світової війни і став тут проповідником, а згодом і викладачем українознавства на учительських курсах: “…у цьому цілковито змосковщеному місті я наглядно бачив, яка могутня сила дрімає в ідеї українства, що доволі було попрацювати два-три роки, і душа українська, яку присипляли пропагандою, заборонами, тюрмами й Сибіром, розбудилася і заговорила так голосно, як цього бажав і сподівався великий Шевченко”. На той час тут “працював заради розбудови української справи” і етнограф, мовознавець, педагог Нестор Малеча. В одній з газет він опублікував оголошення: “Українці! Гуртуймося! Вільна Україна вимагає нашої негайної праці. Щоб скликати зібрання, треба скласти комітет. Звертайтеся на адресу…” А 19 березня о 12-й годині дня у приміщенні II товариства Взаємного кредиту відбулися офіційні збори херсонських українців, які вирішили заснувати культурно-просвітно-політичне товариство “Українська Хата в Херсоні”. Про неї є ґрунтовна розповідь, написана на підставі архівних документів у першому томі “Історія “Просвіти” Херсонщини”, яку підготував і видав великий редакційний колектив на чолі з головою ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, народним депутатом України Павлом Мовчаном. Гортаючи сторінки цього збірника, дізнаємося, що перший осередок “Просвіти” з’явився у Херсоні з інімецьких, радянських та інших поневолювачів. Під час проведення ганебної конференції запорізькі патріоти виставили пікет: “Геть антиукраїнців та брехунів з української землі”. Колесніченко та Богуслаєв заявляють, що необхідно сформувати об’єктивну думку про трагічні події української історії, якими б гіркими вони не були. І як одне з найкращих джерел пропонують “працю” В. Поліщука.
Але історики такого джерела не визнають. Так, польський історик Гжегош Мотика (доктор історичних наук, співробітник НАН Польщі, член Наглядової ради Інституту національної пам’яті Польщі), який є одним із авторитетних дослідників Волинської трагедії і в Польщі, і в Україні, класифікує працю Поліщука як “позанаукову”. Більше того, 2005 року у Варшаві за його редакцією вийшла книжка “Служби безпеки Польщі і Чехословаччини проти українців 1945—1989 рр.”, де він у вступній статті зазначає, що напередодні розпаду СРСР спецслужби Польщі та Радянського Союзу організували “злив” у ЗМІ маси документів із метою очорнити український націоналізм, серед них і спогади поляків, котрі проживали на Волині під час війни. Чимало з цих спогадів були сфабриковані й не підтверджувалися документально. Саме ці спогади зі ЗМІ, пише Мотика, згодом використав у своїй книжці Поліщук. Виникає запитання: як книжка, яка, на переконання дослідників, не має нічого спільного з наукою, написана на сумнівних матеріалах, без використання архівних джерел, може претендувати на об’єктивність і унікальність? А саме це заявляють нардепи Колесніченко та Богуслаєв. Волинська трагедія — одна з кривавих сторінок в історії відносин польського й українського народів. Над цією проблемою активно працюють історики обох країн. До речі, в Україні авторитетним знавцем цієї проблематики є доктор історичних наук, професор Ігор Іллюшин, який не один рік свого життя присвятив дослідженню проблеми. Він також входить до робочої групи експертів України й Польщі з проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині 1943—1944 рр. періоду Другої світової війни. 2003 року вийшла його книжка про ці події, яка лягла в основу докторської дисертації. Монографію високо оцінили польські й українські науковці, а 2009 року за вклад у розвиток добросусідських відносин Іллюшина нагородили Капітулою польсько-українського поєднання. Цікаво, чому Колесніченко презентував не його книжку? Адже вона справді написана на основі маловідомих документів і, судячи з її оцінки серед науковців, претендує на об’єктивність. Якщо Колесніченко таки прагне, щоб питання Волинської трагедії і місце в ній ОУН та УПА було всебічно висвітлене в Україні, можна порадити йому видати збірник досліджень авторитетних польських і українських істориків із цього питання й розповсюдити по бібліотеках країни. А поки що його “презентації” — чергова провокація від представника владної партії.
За дорученням Правління, голова Запорізького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка О. В. ТКАЧЕНКО
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
