Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Сила нації і держави — в єдності

Слово Просвіти, №04 за 2013 рік

Напередодні Дня Соборності Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка провело круглий стіл на тему “Українська мова як визначальний чинник соборності України”. Відзначення дня, вшанову# вання творців Акту Злуки — не лише суспільна потреба, а й моральний імператив незалежної, соборної Української держави. Це нагадування про те, що сила нації, держави — в єдності. Непорушна єдність, як за# порука майбутнього країни, неможлива без спільних національних цін# ностей. Серед них українська мова — найголовніша. Обговорення існу# ючих проблем засвідчили гостру необхідність об’єднання і координації зусиль різних громадсько#політичних сил заради майбутнього України. Національні цінності — незнищенні! Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта”: — Проведення круглого столу зумовлено історичною датою, яку ми відзначаємо — 94-та річниця Дня Соборності України. Я не історик, але як людина, причетна до того акту, що називався Ланцюгом злуки, можу сказати: з того моменту всі ми, хто причетний до цього дуже важливого історичного моменту, хто причетний до Руху, до акту державотворення, хто приймав Конституцію, формував Україну в центрі й регіонах, відчувають не лише гордість, а й велику відповідальність. Акт Соборності України — надзвичайно важливий, ключовий у політиці державотворення. Якби не було великої історичної цілісності національної, яка формувалася не десятиліттями, в умовах бездержавності витримавши все, що називається тисками і географічними розподілами, якби не було сформовано єдиного культурно-історичного цілісного масиву, який називається Україною, якби не було тих фундаментальних принципів — традицій, єдиної мови, історичної і колективної пам’яті, не відбулося б того, що проголосив народ 94 роки тому. Єдність була настільки фундаментальною, що цей момент Відродження, момент Соборності є найважливішою ланкою в ланцюгу відродження нації. Саме тоді народ відчув потребу бути єдиним організмом. Перед цим прагненням України впали потуги імперій, колоніальні політики з їхніми режимами розсипалися в порох. Чому й нині ця тема залишається важливою? Та тому, що сьогоднішня політика нашої влади спрямована на розширення тих зон відчуження, на яких грали колоніальні режими всіх імперій. Зон розбрату й ворожнечі, на яких проростає і вивищується антинародна влада. Саме тому була сформована політична сила — задумайтеся! — Партія регіонів. Не партія національної єдності, не партія цілісності, не партія соборності, а — регіонів. У самій назві, в самій дефініції закладено принцип розподілу і протистояння. Колись німецький філософ і соціолог, останній класик Франкфуртської школи Юрген Хабермас сказав, що є два типи націй: нація громадян і нація співвітчизників. Сьогодні нас усіх роблять нацією громадян: людські права абсолютизуються, національні — виносяться за дужки. Нація співвітчизників відрізняється від нації співгромадян тим, що вона зберігає колективну національну пам’ять, культурні цінності, вона є носієм єдиного соборного коду, зберігає мову, культуру і культурні принципи. Тепер, коли панує тотальна політика ринку, коли все продається і обмінюється, випадає з поля зору, що насправді не все продається та обмінюється. Це насамперед національні цінності, які завжди дають дріжджі для того, щоб відновилася, зростала нація, відродилася держава. Одною із найголовніших цінностей, єдиним фактором, що може сконсолідувати націю, є мова, українська мова. Сьогодні вона упосліджена, витіснена, вигнана з інформаційного простору, соціокультурної сфери. Але національні цінності владі не знищити. Це засвідчує, наприклад, нещодавні святкування Україною великого обрядового Різдвяного циклу. Наші традиції відроджуються незалежно від того, як до нас ставиться влада, яку перспективу нам накреслює і яке “Лукомор’я” нас чекає. Бо ми знаємо, кого посадили на той золотий ланцюг, якого кота. Той кіт, який хоче нам сьогодні нав’язати російську мову, російську культуру, який, виконуючи настанови іноземної держави, робить усе, аби діти, Закінчення на стор. 2—3 ЧИТАЦЬКЕ ВІЧЕ 12–13 ПОДІЇ, ЩО РІК ВІДКРИЛИ

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 1 молоде покоління, яким завтра формувати майбутнє України, денаціоналізувалися в сповитку. Я переконаний: ми не можемо і не дамо цього зробити. Мобілізувати суспільство на активні дії Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук: — У парламенті зареєстровано законопроект про мови, він фундаментально розроблений, ґрунтовний і виважений. Але перспективи його ухвалення немає. Нинішня влада налаштована на знищення української мови. І одним із інструментів її нищення є якраз антиконституційний закон Ківалова-Колесніченка, який був недавно “ухвалений”. Ця влада горою стоятиме на тому, щоб цей закон діяв, бо він є головним інструментом нищення української мови і самої держави. Закон — лише одна з ланок антинаціонального плану. Зараз спостерігаються й інші дуже небезпечні тенденції. По-перше, це перепис населення, запланований на цей рік. Я вас запевняю, що антиукраїнські сили уже готуються до масових фальсифікацій. Уже сьогодні, як це було й торік, вони закликають, щоб якнайбільше людей записувалися росіянами, щось подібне було ще 2006 р. Результати можуть стати для нас несподіванкою в тому сенсі, що кількість росіян різко зросте, а кількість тих, хто послуговується рідною українською мовою, зменшиться. Влада має уже добре відпрацьовані технології, що засвідчили минулі парламентські вибори. Це велика і реальна небезпека. По-друге, почав діяти Закон про референдум. Ухвалений він у антиконституційний спосіб, який за своїм змістом суперечить Конституції України. На референдум планується винести питання про надання російській мові статусу другої державної. На жаль, лунають самовпевнені, оптимістичні заяви з боку низки громадських і політичних організацій, що, мовляв, наші громадяни свідомі й не проголосують так, як того хочуть антиукраїнські сили. Я не певен, бо референдум не відбуватиметься у нормальній, чесній обстановці і під егідою чесної влади, на це годі сподіватися. Тому наголошую: ми перебуваємо у дуже великій небезпеці. Унаслідок усіх цих фокусів влади свято національної єдності зусиллями нинішньої влади може обернутися кінцем існування України як держави. Нинішня влада, — про це я неодноразово говорив, — за формою Партія регіонів, а за змістом — злочинне угруповання. І діє воно не за Конституцією, не за законами, що існують у державі, а за законами злочинного світу: сильніший, пахан диктує свої умови. Така практика насаджується в українському суспільстві. І поки ми, наші лідери, морально-інтелектуальна еліта України не усвідомлять цієї загрози, не вживуть невідкладних заходів, щоб виправити цю ситуацію, наші круглі столи, заяви, звернення, заклики ні до чого не приведуть. Часто можна почути, що, мовляв, у нас хворе суспільство. Ні, не воно, у нас невиліковно ін- Фото Євгена Букета фікована так звана еліта. Навіть ті дії нашої опозиції, які ми спостерігали під час розгляду мовного питання у Верховній Раді, показують нам її інфантильність, аморфність, нездатність до захисту інтересів народу, держави. Це люди, які пристосовуються, використовують ситуацію у своїх приватних чи корпоративних інтересах, їх не цікавить доля української мови, нації і, ще раз наголошую, за великим рахунком і доля держави. На жаль, вони цього не розуміють або не хочуть розуміти. Тому якщо хтось думає, що якось воно буде, обійдеться — так не буде. Якщо ми не зможемо мобілізувати суспільство на активні дії, на спротив цій владі, ми прирікаємо народ і державу на катастрофу. Наприкінці 1990-х люди самовіддано, саможертовно працювали на українську ідею. Та й підтримка всього суспільства тоді була колосальною. Взірцями, моральними авторитетами були воїни УПА, дисиденти-шістдесятники. Нині цього не спостерігається, бо дискредитація багатьох учорашніх лідерів, втрата національного інформаційного простору зробили свою чорну справу. Ми можемо і мусимо перемогти. Але для цього треба, щоб люди, насамперед ті, хто має вагу в суспільстві, стали активнішими, а національну справу поставили вище власних інтересів. Необхідно провести люстрацію Валерій АСАДЧЕВ, голова секретаріату Української народної партії: — У попередні роки незалежності національні українські свята, такі як день Соборності, були водночас і державними. Нинішня влада так розвернула політику, що поняття національного відокремлене від державного. Державні події відбуваються за неукраїнськими сценаріями, а національні свята знову відзначають тільки ті політичні сили, які сповідують українську ідею. Чому так відбулося? Цей процес цілком об’єктив- Павло Мовчан, Микола Нестерчук, Валерій Асадчев ний і передбачуваний. Річ у тім, що на початку української незалежності наша держава вирішувала дві фундаментальні задачі, тоді як інші країни Європи (Польща, Угорщина та ін.) — тільки одну: люстрацію, тобто відсторонення антидержавних прокомуністичних сил, які не сповідували демократичних принципів, від реальної влади. Провівши люстрацію, вони почали розвиватися як незалежні демократичні держави. Вирішити одночасно обидва завдання (здобуття незалежності й люстрацію) в Україні було нереально, бо для вирішення першого демократичні сили змушені були піти на альянс із колишньою компартійною номенклатурою, з тією, яка тоді також вважала, що Україна має бути незалежною. Другу проблему тоді розв’язати не вдалося. Прокомуністичні сили збереглися й почали повертати втрачені позиції. Ми чудово розуміємо, що Партія регіонів — фактично похідна від комуністичної. Ця сила сформувалася переважно в тих регіонах, які на початку 1990-х років складали “червоний пояс” — (Донецька, Луганська, Дніпропетровська області) — там найсильніші позиції комуністів. Вони не противилися створенню олігархічного режиму, тому, що самі створювали, породили олігархію. Це з ідеологічної точки зору споріднені сили. Сьогодні перед українською спільнотою стоїть проблема люстрації. Її не можна розв’язати в політичний спосіб — виборами, зміною фракцій у Верховній Раді тощо, тому що і серед влади, і серед опозиції, на превеликий жаль, є політичні сили, які задовольняє нинішня система влади. Здобувши перемогу, вони робитимуть те саме, що й теперішні керівники. Тому дуже важливо створити широку громадсько-політичну позапарламентську опозицію. Ця не політична, а саме громадська складова повинна вийти на перший план. Подібне вже було на початку 1990-х, але треба врахувати конкретну теперішню ситуацію. Фото Миколи Цимбалюка Цей круглий стіл — перші кроки небайдужих людей, які знають, що таке Українська національна держава, як вона нелегко давалася і чому треба її зберегти для прийдешніх поколінь. Наша мета — почати формувати велику потужну громадсько-політичну силу, яка буде поза владною опозицією. Багато з тих, хто перебуває у парламентській опозиції, не завжди відверто висловлюють те, що може сказати позапарламентська опозиція. Із допомогою такої сили проведемо люстрацію, відсторонення від влади всіх антиукраїнських і антидержавних сил. Без цього Україна ніколи не зможе рухатися вперед шляхом цивілізованого розвитку, стрімко розвиватися як конкурентна держава. Тупцюватиме на місці, робитиме крок уперед, десять назад. Сподіваюся, що ідеї цього круглого столу знайдуть відгук у дуже широких верствах населення, люди почнуть приєднуватися до цього великого українського руху. Нам треба активно формувати свою політичну силу, проводити роз’яснювальну, агітаційну роботу і тоді владі буде дуже важко робити антиукраїнські речі, які їй нав’язують зовнішні політичні сили. За нами правда, за нами історія Іван ЗАЄЦЬ, народний депутат України: — Ми маємо дати чітку оцінку загальної ситуації з українською мовою, українською суттю нашої держави і спрогнозувати, що відбуватиметься в 2013, 2014 і 2015 роках. Тоді зможемо розробити засоби протидії тим дезінтеграційним процесам, які відбуваються. Не треба боятися сказати правду самим собі. Набирає темпів процес деукраїнізації. Це відбувається не тільки в інформаційній, освітній сферах, цей процес починає занурюватися вже й у побут. Таким чином започатковується процес диференціації України на культурній, мовній основі. Починають формуватися такі собі анклави без української мови на сході та півдні України, ще недавно цього не було. Цей процес запущено саме через закон про регіональні мови. Ситуація дуже складна й небезпечна. Не треба думати, що це результат якихось минулих дій чи стихійних сил — це результат цілеспрямованої політики теперішньої влади, п’ятої колони і тих московських сил, які діють на нашій землі. Наступного року ця політика, принаймні спроби логічно завершити процес перезаснування Української держави, триватиме. Перша ознака цього — закон про регіональні мови. Президент нічого не зробив, щоб внести до нього зміни. Це його свідома політика. Нещодавно в пресі ми читали інтерв’ю очільника Греко-Католицької Церкви про те, що церковні діячі зверталися до Януковича з тим, щоб не вносили зміни до закону про релігійні організації. Президент їм пообіцяв, що таких змін не буде, бо це дуже небезпечно. Але натомість зміни ухвалили. Те саме з мовним законом. Представники української інтелігенції їздили до президента, почули його обіцянку переглянути закон, а також те, що розроблять програму підтримки української мови, для цього виділять кошти. Нічого не виконано. Це свідчить про те, що президент грає, що він не виконуватиме Конституції, не творитиме українську Україну. Пильно слідкуючи за роботою Конституційної Асамблеї, бачимо, що там відбувається прискорене напрацювання нової Конституції. Леонід Кравчук водному з інтерв’ю нещодавно сказав, що нинішня Конституція нелегітимна, бо Конституційний Суд відмінив рішення 2004 року, і ми повернулися до попереднього варіанта Конституції. Насправді це не Конституція нелегітимна, а кроки Конституційного Суду і той закон 2004 року, якими вносилися зміни до Основного Закону. Але формується думка про нелегітимність Конституції, що вона не відповідає сьогоднішнім потребам, тому її треба замінити. Саме через Конституційну Асамблею буде зроблена спроба перезаснувати державу на російській політичній традиції, на російському етнічному ґрунті, відійти від національного типу Української держави, від української традиції, українського звичаю. Таке магістральне завдання нинішньої влади. Ми спостерігаємо й таємну підготовку до перепису населення. Проводилися якісь підготовчі етапи, експерименти. Про це нічого не знають ні політики, ні громадськість. Навіть яка була

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин