Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “Особистість, постать, яскрава, явно не солоденька вдача, випробувальна й змагальна доля”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Талановитий учений, публіцист, письменник ДДоо 880000ррііччннооггоо ю юввііллеею ю

Слово Просвіти, №04 за 2014 рік

Володимир Платонович Войтенко народився 4 лютого 1934 року на Житомирщині вс. Вишпіль Черняхівського району. 1957 року закiнчив Київський медичний інститут зi спецiальностi педіатрія. В. П. Войтенко почав свою трудову діяльність як дільничний лікар-педіатр міської лікарні м. Балхаш у Казахстані. Але вже 1959 року він повернувся у стіни рідного інституту, цього разу як аспірант кафедри факультетської педіатрії. Після завершення навчання в аспірантурі й захисту кандидатської дисертації В. П. Войтенко — молодший науковий співробітник Центральної лабораторії Київського медичного інституту, а з 1964 року — старший науковий співробітник лабораторії біохімії Інституту геронтології АМН СРСР, на той час єдиного в Радянському Союзі. 1972 року Володимир Платонович очолив тут лабораторію генетики, з 1992 року — математичного моделювання процесів старіння. В. П. Войтенко — провідний фахівець із вивчення біології старіння і демографічних віддзеркалень пов’язаної з віком патології. Протягом багатьох років він веде науководослідну роботу, присвячену вивченню впливу чинників довкілля на біологічний вік, захворюваність і тривалість життя; проводить дослідження, присвячені математичному моделюванню демографічних процесів в Україні, а також впливу на ці процеси різних чинників екологічної та соціальної природи. Великий статистичний матеріал і широкий спектр методів багатовимірного математичного моделювання стали підмурком для проведеної проф. В. П. Войтенком комплексної оцінки впливу економічних і екологічних чинників на міжрегіональні варіації медико-демографічної ситуації в Україні. На цьому ґрунті вивчена роль соціальної маргіналізації в катастрофічному перебігу епідемії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу в деяких регіонах України. Проф. В. П. Войтенку належить пріоритет у розробці теоретичних і методичних проблем геронтологічної генетики. Під його керівництвом проведене унікальне в СРСР (і Україні) дослідження пар близнюків середнього і похилого віку, визначена кількісна оцінка впливу спадкових чинників на фізіологічні системи організму і пов’язану з цим патологію. За дослідження генетичних механізмів старіння та пов’язаної з віком захворюваності В. П. Войтенко удостоєний Державної премії УРСР (1984 р.) Запропоновані В. П. Войтенком методи визначення біологічного віку дозволили деталізувати вплив опромінення на фізіологічні системи та інтегральну оцінку їхніх вікових зрушень у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Ці методи репрезентовані в кількох зарубіжних довідниках. Проф. В. П. Войтенко запропонував еволюційно-генетичну (балансову) теорію старіння, яка органічно спирається на поняття антагоністичної плейотропії та сучасні концепції надійності біологічних систем. Під керівництвом В. П. Войтенка виконано 6 кандидатських і 3 докторських дисертацій. Він — автор понад 300 наукових робіт, із яких 14 монографій, найбільш цитовані: “Здоров’я здорових”, “Україна очима лікаря”, “Інвалідність в Україні”, “Демографічна криза в Україні”, “Інтегративна радіоекологія (демографічні моделі)”. За ініціативою проф. В. П. Войтенка започатковане видання “Медико-демографічного атласу України”, він редактор і співавтор 15 тематичних випусків атласу. Володимир Платонович активно працює у царині публіцистики, займається лекційною діяльністю, виступає по радіо іна телебаченні, протягом багатьох років співпрацює з Українським радіо та друкованими ЗМІ, висвітлюючи біологічні передумови та медико-соціальні проблеми процесу старіння. Також В. П. Войтенко знаний як талановитий поет і прозаїк. Колектив інституту висловлює подяку Володимиру Платоновичу Войтенку за визначний особистий внесок у розвиток української геронтології та геріатрії, підготовку кадрів і активну популяризацію наукових знань. Колектив лабораторії математичного моделювання процесів старіння ДУ “Інсти3 тут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України” Від редакції. Публікації Володимира Войтенка (до імені скромно додається “професор”) на шпальтах “Слова Просвіти” не можна не помітити: вони завжди стосуються тих властивостей та особливостей життя суспільства, про які “маленький” чи “пересічний” українець знає мало або не знає нічого, але цілковито від них залежить. Як правило, це проблемна публіцистика, на яку мали б реагувати і громада, і влада. З певністю можу сказати: поки що реагують читачі. Якщо з якихось поважних причин Володимир Платонович не надсилає нам своєї аналітики, люди телефонують до редакції й запитують: — Де Войтенко?! Їм, як і мені, бракує виваженого, аргументованого слова Володимира Платоновича, особливих, Войтенківських інтонацій, від яких у людини виникає впевненість: ця стаття — не дешева підробка, не гонитва за сенсаціями (як правило, сенсаціям бракує глибини), а науково-виважене дослідження, подане дохідливо, яскраво, пам’ятливо. Крім професорських публікацій Володимира Платоновича читачі просвітянського тижневика високо шанують його письменницькі пошуки, які завжди мають у собі щось від літературного детектива, психологічної медитації, містичних прозрінь і реконструкцій найскладніших персоналій літературного світу. Повісті та новели Володимира Войтенка, його поезії, біографічна проза потребують окремої розмови. Скажу лише, що до них схвально ставиться академік Іван Дзюба, їх читають у середовищі медиків та учених так само прискіпливо, як і в літературних колах: Войтенко-письменник вражає самобутністю і самодостатністю. Особистість, постать, яскрава, явно не солоденька вдача, випробувальна й змагальна доля. Войтенко — це Войтенко, навіть якщо ви особисто не знайомі з ним. Цілком достатньо текстів і зафіксованого об’єктивом уважного лікарського погляду, що належить інтелігенту й інтелектуалу. Таким і залишайтесь, вельмишановний Володимире Платоновичу! До наступної зустрічі в “Слові Просвіти”! Любов ГОЛОТА Із 1991 року М. Цимбалюк — головний редактор відродженої першої всеукраїнської газети “Рада”, яку заснувала і видавала українська інтелігенція на початку ХХ століття (її першим редактором був голова київської “Просвіти” Борис Грінченко). У 2002—2005 рр. Микола Іванович працює в журналі Верховної Ради “Віче” редактором відділу місцевого самоврядування і регіональної політики. Після призупинення виходу газети “Рада” 2006 року — на творчій роботі. Микола Цимбалюк — автор наукових статей у фахових виданнях, упорядник та співупорядник кількох книг, зокрема, “Щоденники” Сергія Єфремова (К., 1997), зібрання творів Євгена Чикаленка у 7 томах (з 2001 року побачили світ перші два), С. Єфремов “Початок нової доби: 1917, березень—серпень: радівська публіцистика” (К.: ВЦ “Просвіта”, 2011). Із 2013 року — член Національної спілки краєзнавців України, підготував до друку книжку “Історія церкви в м. Ходорові”, досліджує історію свого роду. Із 10 лютого 2011 року Микола Іванович — завідувач відділу культури тижневика “Слово Просвіти”. Основна тематика його журналістських робіт — політика, культура, історичні нариси. З нагоди ювілею голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павло Мовчан вручив Миколі Івановичу Цимбалюку найвищу просвітянську відзнаку — медаль “Будівничий України” (на фото). Центральне Правління ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, редакція тижневика “Слово Просвіти” щиро вітають ювіляра з днем народження. Зичимо міцного здоров’я, невичерпної енергії та наснаги, родинного затишку, благополуччя і добра. Щедрої Вам долі, Миколо Івановичу, і нехай таланти Вашого розуму й душі завжди успішно служать народу України! У лютому 2014 року виповнюється 80 років із дня народження Володимира Платоновича Войтенка, доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України, завідувача лабораторії математичного моделювання процесів старіння ДУ “Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”. Колектив інституту щиро вітає Володимира Платоновича з ювілеєм. Прийміть від усіх нас поздоровлення та побажання творчої наснаги, наукових досягнень, міцного здоров’я та довголіття, а також подяку за великий внесок у розвиток медичної науки та демографії, експериментальних досліджень у галузі геронтології.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин