Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
10 Цьогоріч 27 січня Олексі Тихому виповнилося б 90 років. Незабутні · с. 10сторінка оригіналу ↗

Парадоксально те, що на 26-му році Незалежної Української Держави вся спадщина Олекси Тихого надзвичайно актуальна, змінилися лише адресати офіційних звернень.

Слово Просвіти, №04 за 2017 рік

ном упорядкованого матеріалу. Для зручності користувача автору своїй праці диференціював увесь лексикографічно опрацьовуваний матеріал на три рубрики “Покруч, чуже слово, калька, запозичене слово” (пор., наприклад: алмаз, алтар, алтарь, аляпувато, амбар, антиномії), “слова, що відповідають нормам української літературної мови, діалектизми, запозичення” (відповідно: діамант, алмаз (інструмент), алмаз; вівтар, олтар; незграбно, недоладно, грубо, неоковирно; комора, гамазея, шпихлір, сипанець, шопа, амбар; теревені, ляси, баляндраси, балися (точити, правити і т. д.) і “Російське слово, за значенням якого підбиралися покручі, чужі слова, кальки, запозичення” (відповідно: алмаз, алтарь, аляповато, амбар, антиномии) (Тихий Олекса. Словник мовних покручів. — Донецьк: Товариство ім. Олекси Тихого, 2009, c. 9). Здебільшого до одного мовного покруча автор добирає кілька українських відповідників, відбиваючи таким чином багатство рідномовного простору: краска — фарба, красильник, (множина) барви, кольори, рум’янець, краска (с. 51), лабач — гамазей, гамазея, гамазин, магазей, магазея, шпизлір, поміст, повітка, шіпка, шіпчина (с. 53) або марання — мазання, бруднення, каляння, плямування, мазюкання, ляпання, баграння, мазанина, базгранина (с, 58), мелькання — мигтіння, миготіння, мигання, блискання, майоріння (с. 60); метіль — завірюха, заметіль, метелиця, сніговій, сніговійниця, снільок і т. ін.) можна зустріти й сьогодні в засобах масової інформації та в окремих науково-популярних та навчальних виданнях, що свідчить про талант Олекси Тихого як стиліста, лексикографа, пуриста та як укладача матеріалу, помічати ненормативне й віднаходити у величезному лексичному, граматичному і стилістичному фонді української мови відповідники, сповнені природного звучання, високої сили зв’язки з їм подібними в національно-мовному просторі. У Принципах побудови Словника автор наголошує на тому, що наперед виноситься невідповідне нормам української літературної мови слово: спотворене слово — стулка, бомага; калька — дорослішати, воображало, чужі слова — башковитий, любопитство; запозичені слова, що ввійшли в літературну мову, — ануляція, безбідно; потім ставляться слова, що відповідають нормам української літературної мови, останніми жє слова, на основі яких, за тритомним російсько-українським словником, добирались словапокручі. Олекса Тихий підкреслює практичне значення пропонованої праці: “Словник не є науковою працею, не відкриває чогось нового й майже повністю укладений за тритомним Російсько-Українським словником АН УРСР видавництва “Наукова думка”, Київ — 1970 р.”. Навіть на засланні О. Тихий продовжував міркувати над словником, переживаючи за отримання чергового тому “Словника української

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин