“Сформувати українську націю, захистити ідентичність, українську суверенну духовну державу”. Події, факти, коментарі 2 · с. 2сторінка оригіналу ↗
Українська революція триває
Слово Просвіти, №04 за 2017 рік
Надія КИР’ЯН
Розпочала вечір заслужена артистка України Тетяна Негрій, яка нагадала, що 22 січня ми святкуємо День Соборності України, дуже важливу дату, бо для відстоювання національних інтересів України вкрай важливою була територіальна цілісність. Цей день в Україні почали офіційно відзначати 22 січня 1999 року, враховуючи велике політичне та історичне значення Акту Злуки УНР та ЗУНР, проголошеного 22 січня 1919 року, для утворення єдиної соборної Української держави. А за рік до того, 22 січня 1918 року, саме в цій залі відбулася ще одна дуже важлива подія — Центральна Рада ухвалила ІV Універсал, яким проголошувалася повна незалежність УНР. Голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шев ченка Павло Мовчан у доповіді зауважив, що нині наші інформаційні можливості вкрай обмежені. Ніяк через інформаційні канали навіть озвучити, що ми починаємо відзначати дуже важливу дату — 100-річчя української революції, того важливого чину, який здавався неможливим після століть нищення українського духу. “25 років тому можна було прийти до голови Держтелерадіокомітету М. Охмакевича і сказати: “Дайте нам ефір, щоб поінформувати, як ми відзначатимемо День Соборності України”. І нам надавали ефір. Сьогодні я не знаю навіть, до кого звернутися. Національний канал зламано: там “Єдіная страна”. Колосальна руйнівна сила сидить усередині України. Сьогодні ми традиційно зібралися в цій залі громадськими сегментами, політичними партіями демократичного спрямування, які фактично ще тільки набирають сили, щоб нагадати про цю подію, про унікальність нашої нації, засвідчену найвищими досягненнями нашої культури. Давня українська культура, зокрема обрядовий цикл — наші колядки, щедрівки сформовані за принципами, якими жила наша нація ще до прийняття християнства. Ми повинні відстояти свою ідентичність, бачити свою перспективу, свою правду. Українська революція триває, нині мив процесі боротьби, з якої повинні вийти переможцями.
Так 22 січня 1918 року 4 Універсалом Української Центральної Ради, що проголосив незалежність Української Народної Республіки, переможно завершився майже 300-літній період боротьби українців за звільнення з московсько-імперського колоніального рабства. Удруге після того, як 22 січня 1990 року мільйони українців утворили живий ланцюг єднання між Києвом і Львовом, розпочався стрімкий процес звільнення України від майже сімдесятилітньої окупації вже московсько-більшовицьким режимом, який завершився відновленням Незалежності України Актом від 24 листопада 1991 року, підтвердженим всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Також двічі за це століття українці демонстрували і фантастичні зразки єдності та згуртованості. Уперше 22 січня 1919 року на Софійській площі Києва було оголошено про Акт злуки (возз’єднання) УНР і ЗУНР, що постали після проголошення Незалежності на територіях, населених українцями, які впродовж століть входили до різних колишніх імперій Російської та Австро-Угорської.
Те, що тут, в Україні будується російський світ, нас принижує. Він будується культурно, ментально, через Міністерство освіти, Міністерство інформації. Тому ця точка відліку української революції дуже важлива. Ми зібралися тут, щоб сказати: “Ми є, Україна була, є й буде!” Голова партії “Патріот” Микола Голомша наголосив, що “сьогодні відзначаємо дуже важливе свято, яке скроплене кров’ю найкращих синів і доньок України в різні часи протягом століть. Вони пожертвували найдорожчим — своїм життям. Ось що зафіксовано в історії про Соборність нашої держави: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України: Західно українська Народна Республіка — це Галичина, Буковина, Угорська Русь і велика Наддніпрянська Україна. Здійснилися вікові мрії, якими жили, за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Ці слова Універсалу урочисто звучали у нас на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року. Вперше за довгий час українці знову отримали можливість створити свою державу, про яку мріяли віками. Того дня здавалося, що віднині й навіки українці запанують у мирі й злагоді на своїй землі. Та не так мислили наші імперські вороги, і вже незабаром нашу Україну почали шматувати з усіх боків. Українська держава тоді не відбулася. Ще на десятиліття потрапила тепер уже під російську совєцьку окупацію. Але ідея соборності набула у свідомості тодішніх і наступних поколінь українців величних обрисів державності, стала об’єднуючим чинником у боротьбі за незалежність України. Ця подія десятиліттями надихала українських патріотів на боротьбу проти поневолювачів, за майбутню соборну незалежну вільну Україну. Легендарну справу учасників визвольних змагань продовжила Небесна сотня майдану, Революція гідності та продовжують патріоти, які боронять свою землю і весь цивілізований світ від російських окупантів. Коли над Україною нависла загроза тоталітарної окупації силами споконвічного ворога, десятки тисяч патріотів виступили на цю боротьбу. Добровольці, навіть не маючи необхідної зброї, спорядження, стали на захист Батьківщини. Вони дали змогу Збройним силам швидко відновитися і зараз у спільному строю стоять на захисті цивілізації від неоварварства. Готові ціною власного життя відстоювати свободу і незалежність України. Сьогодні, згадуючи події січня 1919 року, ми можемо засвідчити, що жертви в ім’я незалежної України були недаремними. Українці вибороли право будувати власну соборність і цим правом уже не поступляться. Таку відозву написали сьогодні патріоти. Ми незалежну соборну Україну створили, але лише зовні. Українцям треба заново розпочинати будувати свою країну. Те, що дісталося нам від часів радянського простору та існує досі, не заслуговує доброго слова. Це бездушна машина, яка гнобить людину, яка не створює середовища життя. Я переконаний, що ми спільно з громадським об’єднанням “Українська альтернатива”, партією “Патріот”, усіма демократичними силами зуміємо розпочати будівництво нової незалежної суверенної істинно демократичної соборної держави”. Академік АПНУ Георгій Філіпчук запропонував звернутися до здобутків свого роду, народу, до своєї національної пам’яті, до своєї віри. Нагадав зміст важливої роботи Михайла Грушевського “Хто такі українці і чого вони хочуть”, яка була написана рівно 100 років тому. Там ідеться про те, що “немає для нас, українців, більш значущої цінності, яку ми мусимо боронити, оберігати, зміцнювати і розвивати, ніж українська державність”. А ще Михайло Сергійович писав, що мусимо цю державу підперти українською політичною нацією. Він вважав, що політичне українство — це ті, хто зроду українці, хто говорить українською мовою, хто боронить Україну, хто працює на її славу. “Але є й ті українці, які не мають української віри, які й роду не українського, але вірою й правдою служать українській справі. І ці щирі громадяни є більшими українцями, ніж ті, які стоять осторонь від української справи”, — вважав Грушевський. Таких прикладів чимало: Пилип Орлик, великий чех, який написав унікальну світового рівня Конституцію; Петро Могила, молдовський боярин, який творив українську православну віру; поляки В’ячеслав Липинський і Володимир Антонович; шведка Софія Русова, яка створила унікальну українську національну педагогіку й освіту; кримський татарин Агатангел Кримський, видатний мовознавець, перекладач, який знав 64 мови і вірою й правдою служив Україні. Грушевський хотів бачити саме таких людей, які помислами і діяннями служитимуть Україні, своєму народу. Він говорив, що духовна і політична єдність української нації — це її повна єдність. Нині українська молодь і українська інтелігенція повинні, боронячи Україну і ведучи боротьбу за українську ідентичність, поставити питання перед очільниками найвищої української влади про створення хоч тепер, у ХХІ столітті, видання 15-томної фундаментальної
До Дня Соборності України ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка у Київському будинку вчителя провело літературно-мистецький вечір. Роздумами про значення цієї дати для українського народу, 100-річчя українських визвольних змагань, яке наближається, поділилися голова “Просвіти”, письменник, лауреат Шевченківської премії Павло Мовчан, заслужений юрист України, лідер політичної партії “Патріот” Микола Голомша, академік АПНУ Георгій Філіпчук.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
