“Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”. · 8 Крути — 100 · с. 8сторінка оригіналу ↗
Герась СОКОЛЕНКО Герась СОКОЛЕНКО Балада про триста мечів
Слово Просвіти, №04 за 2018 рік
Поема
Скільки днів пропливло І ночей. Скільки сліз Із блакитних очей. В небі косим серпом Молодик. І встає 18-й рік.
Віє січень. Снігів океан. Незабаром світання. Туман... А з туману, Що з пітьми тече, Юний лицар встає Із мечем. Його клич пробива Далечінь, І підноситься Триста мечів. Триста гострих мечів У руках, А над ними Прострелений стяг. Він горить, Він розносить пожар. Та круг нього Збіговище хмар. Це синів Батьківщина зове. Чорна туга від сходу Пливе. Її ім’я страшне — “Большевик”. І встає 18-й рік.
Віє січень. Снігів океан. Незабаром світання. Туман... А з туману, Що з пітьми тече, Юний лицар встає Із мечем.
Грізний клич пробива Далечінь, І підноситься Триста мечів. Це виходить Загін юнаків Проти диких Московських полків І вмирає В нерівнім бою За народ і Вітчизну Свою. За степи І за шелест дібров На світанку проллялася Кров, Що у пам’яті Житиме вік. І встає 18-й рік.
Віє січень. Снігів океан. Зарум’янене небо. Туман... А з туману, Що струменем б’є, Юний лицар з могили Встає. Його клич Потрясає віки. І з могили встають Юнаки. Вони зір повертають На схід. І крокують Рядами в похід. Голубими просторами Йдуть У далеку Тернистую путь. Йдуть І пісню несуть на устах, І хвилюється море Повстань. Буде бій грозовий. Чую зов — Це на подвиг Зове їхня кров!
Липень 1941 р.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
