2 “Українці вибороли право будувати власну державну Соборність”. На часі · с. 2сторінка оригіналу ↗
Уроки історії: якщо політичні інтереси вивищуються над державними…
Слово Просвіти, №04 за 2018 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
Тож небезпідставно криваві місяці більшовицького панування 1918 року отримали назву муравйовщини — за ім’ям одіозного командира більшовицької армії Муравйова, що приніс Україні, як він висловився, “на штиках свободу”. Він одразу ж наклав на буржуазне населення величезну контрибуцію, розпорядився конфіскувати харчові продукти, мануфактуру, взуття. У села посилали військові частини, які силою забирали у селян хліб, худобу… Все награбоване більшовики оперативно завантажували у вагони й вивозили на Московщину. Грабунки та розстріли стали звичайним явищем. Причому багатьох людей більшовики розстрілювали під приводом “буржуазного генерала Петлюри”; досить було швейцарові, двірнику або куховарці сказати на вулиці більшовицькому патрулеві, що в такій ось квартирі мешкає Петлюра або якийсь український буржуй, як його негайно розстрілювали. Голова армійського комітету
1-ї революційної армії С. Мойсеєв, котрий знав М. Муравйова, розповідав: “Когда на место расстрелов приехал Муравьев и увидел, что его окружает толпа озверевших красногвардейцев с награбленным имуществом, то он ничего не сказал о том, чтоб не грабили, а наоборот, стал призывать к дальнейшим расстрелам”. В. Ленін називав їх “доблестными героями освобождения Киева”. Відзначився Муравйов у січні 1918 року й у Полтаві. Так, 12 січня 1918 року він дав наказ заарештувати членів Полтавського виконкому Совєта робітничих, солдатських і селянських депутатів — російських і українських есерів. Наказ виконали. 12 січня 1918 року на представників місцевої буржуазії наклали величезні контрибуції: Маламу — 4 000 руб., Булюбаша — 4 000 руб., кн. Мещерську — 10 000 руб., Леща — 15 000 руб., Мусіна-Пушкіна — 10 000 руб., Ахшарумова — 2 000 руб., Старицьких — 2 000 руб. Усіх їх негайно заарештувала нова влада.
Відповідальність політичних провідників перед народом Науковці наголошують, що більшовицькі загони у перші місяці 1918 року мали просто якусь патологічну ненависть до українців зокрема і до Києва загалом. Вони масово розстрілювали українців, плюндрували місто так, як могли це робити лише дикуни-завойовники. Як згадував один із очільників УЦР М. Ковалевський, “ця звіряча ненависть російських большевиків до Києва була тим більша, що на провінції вони не могли стати твердою ногою і почувати себе в безпеці”. У провінції, зокрема на Полтавщині, їхня ситуація була зовсім іншою — вони не мали спокою від численних повстанських загонів і з великим зусиллям утримувалися на більших вузлових пунктах залізниць. Київ, Полтава та інші міста вже тоді, у січні 1918 року, заплатили дуже дорогу ціну за перше знайомство з російськими більшовиками. Розбудова молодої незалежної держави у 1917–1918 роках вимагала від очільників УЦР передовсім мудрих рішень, єдності та великого напруження сил, але про консолідацію політичних еліт і розбурханого революцією суспільства годі було й мріяти. Хоч як прикро говорити, але у більшості лідерів УЦР політичні інтереси були вищими за державні, що, безумовно, шкодило загальній українській справі. Усвідомлення того, що без власних збройних сил захистити національно-демократичні надбання УНР неможливо, і того, що найпершим ворогом молодої держави є більшовицька Росія, прийшло занадто пізно.
Універсалу Соборності урочисто звучали на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року. Того дня здавалося, що віднині й навіки українці запанують у мирі й злагоді на своїй землі. Та поіншому мислили імперські вороги. І вже незабаром країну нашу стали шматувати з усіх боків, відриваючи шматки території та намагаючись задушити дух соборності. Українська держава тоді не відбулася. Ще на десятиліття українці потрапили під радянську окупацію. Але ідея соборності набула у свідомості українців величних абрисів державності, стала об’єднавчим чинником у боротьбі за незалежність України. Героїчну справу учасників визвольних змагань продовжили Небесна Сотня Майдану Гідності та патріоти нової України, які боронять нашу землю і весь цивілізований світ від російських окупантів. Коли над країною нависла загроза тотальної окупації терористичними силами споконвічного ворога, десятки тисяч патріотівдобровольців, навіть не маючи відповідного вишколу, стали на захист нашої Батьківщини. Вони й наразі спільно з регулярними військами стоять на лінії зіткнення цивілізації і неоварварства, і ціною власного життя відстоюють свободу, волю,
Перший Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р.
Час було втрачено. Разом із тим швидко розвіювалися ілюзії й щодо зовнішньої допомоги з боку європейських країн. Тож цілком логічно, що північний ворог сповна скористався складною політичною та економічною ситуацією в Україні, розпочав масштабну військову агресію і знищував усі надбання УНР. Створення незабаром Української держави гетьмана П. Скоропадського і прихід німців-союзників в Україну дали лише тимчасовий перепочинок у цій запеклій боротьбі.
Тарас ПУСТОВІТ незалежність України і всього цивілізованого світу. Сьогодні, згадуючи події столітньої давнини, ми засвідчуємо: жертви в ім’я незалежної, вільної, соборної та демократичної України не були марними. Українці вибороли право будувати власну державну Соборність. І ми цим правом не поступимося”. Виступи промовців супроводжували виступи митців. Заслужений працівник культури, режисер Дмитро Ломачук запросив на цей вечір яскраві самобутні колективи і талановитих виконавців. Дитячий мистецький колектив “Дай Боже” під керівництвом Ольги Мельник створив атмосферу торжества українського духу, яку підтримали й артисти Народного хору народної пісні “Надія” Центру культури “Святошин” (керівник Надія Гладишевська), хор “Просвіта” Оболонського районного об’єднання “Просвіта” (кер. Раїса Марченко), ансамбль сопілкарів підліткового клубу Оболонського району Києва, кобзар Святослав Силенко, Етнографічний народний хор “Гомін” (кер. Валентина Команчук), поетеса Мальва Крижанівська, читець Костянтин Новаленко і ведуча вечора — заслужена артистка України Тетяна Негрій разом із режисером, заслуженим працівником культури Дмитром Ломачуком.
Підготувала Ольга ЖМУДОВСЬКА
Ансамбль сопілкарів підліткового клубу Оболонського р-ну м.Києва
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
