Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Постійна присутність у моєму житті До 90-річчя Святійшого Патріарха Філарета

Слово Просвіти, №04 за 2019 рік

до відомого пам’ятника Магдебурзькому праву в Києві, де, за свідченням істориків і літописців, була та купіль, в якій, власне, і відбулося хрещення наших пращурів князем Володимиром… Спільно з Науково-популярною кіностудією ВУТ “Просвіта” саме тоді започатковано виготовлення багатосерійного історико-документального фільму за відомою історичною працею М. Грушевського. Саме в цей липневий день за домовленістю з начальником “Укррічфлоту” М. Славовим по завершенні богослужіння, яке проводив Святійший Філарет, на водах Славутича відбулася урочиста фрегата, в якій брали участь сотні яхт, катерів і човнів… Проте найвиразніше запам’ятався хресний хід від Володимирського собору в день поховання першого Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Володимира (Романюка), коли громада намагалася поховати Патріарха на найсакральнішій території Софійського собору, до якого влада Кучми-Марчука позачиняла всі брами, заповнивши територію тисячами міліціянтів на чолі з полковником Савченком. Подосі зберігаю в пам’яті оскал його зубів, який не кричав, а сичав: “Ухадітє, ухадітє!”. Згодом він дослужився до генерала. В зв’язку з тим, що ми спільно з Миколою Поровським та Ігорем Юхновським були делеговані на засідання Кабміну, присвяченого саме проблемі поховання Патріарха, одержали негативну відповідь не лише від Романа Шпека, Івана Кураса, а й від уряду Євгена Марчука, ми не змінили свого твердого наміру поховати Патріарха не на Байковому цвинтарі, де уже було викопано яму для погребіння, а за будьяких умов вимагати того, що логічно вмотивовано: могила першого Патріарха України Київського Патріархату могла бути тільки біля найбільшої святині України. Пригадую — обличчя владики Філарета спокійне, хоча в очах була тривога. Він час від часу поглядав на очищене небо від хмар, які рясно зросили всю дорогу від Володимирського собору до Софії, спостерігаючи, як стрімко падає сонце, немовби запитуючи: “Що ж зробити далі, якщо влада непоступлива?” Але й тут же промовляв, збадьорюючи нас: “Господь нас не полишить…” Сюжет відомий… Знайшлися до відповідних обставин і кайла, і лопати, і ломики. І за благословенням місцеблюстителя Патріарха Філарета почалася та робота, яка утвердила мене в думці, що нас ніколи не полишає Господь… Закінчення на стор. 2 ЗАПОРОЗЬКИЙ ДУХ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ЛІТДЕСАНТ ВИСАДИВСЯ НА ЛУГАНЩИНІ

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 1 Мені випала щаслива нагода одним із перших за благословенням Святійшого Філарета шукати дороги до Фанар у Константинополі, тобто до Вселенського Патріарха Варфоломія, до якого Святійший Філарет відрядив мене, секретаря рухівського фракційного об’єднання “За єдину Помісну Церкву” Богдана Тернопільського та спочилого в Бозі владику Даниїла, на ту пору ректора Духовної академії. Пригадую, що ця поїздка до Стамбула відбулася на другий день Великодня з листом на руках від Прем’єр-міністра України Віктора Ющенка 2000 року. Пам’ятаю і подосі настанови Патріарха Філарета: “Нагадайте Його Всесвятості Варфоломію, у який спосіб було відібрано Москвою наші церковні права”… І напередодні відльоту до Стамбула я лихоманно шукав документальну базу цієї кричущої московської авантюри. І знайшов у праці Івана Огієнка, яку мені десять років перед тим подарувало подружжя Гунчаків у Нью- Джерсі… Не переповідатиму про ту атмосферу, яка панувала напередодні Собору, що відбувся в Києві, де Патріарх Філарет був обраний на святійший престол. Лише можна згадати про те, яка панувала атмосфера навіть у нашій фракції Народного руху України, де група депутатів особливо категорично заперечувала підтримку Святійшого Філарета. Бог їм судія. У своїх наступних спогадах я згадаю не лише Сергія Головатого, а й деяких інших опонентів Філарета. Що мене особисто надихає? Які риси, які ціхи Патріарха Філарета? Зрозуміла річ, віра! Віра у Всевишнього, в Його не лише вселюдський план, а й план України, в незмінні принципи Всесвіту, збудованого Всевишнім. Адже як ми пересвідчилися, добро неодмінно перемагає зло, отже, справедли- 5—6 січня цього року в древньому Константинополі сталася епохальна подія — Його Всесвятість, Вселенський патріарх Варфоломій І підписав і вручив Томос про автокефалію Української Православної Церкви. У храмі святого Юрія Переможця очільник Вселенського патріархату в присутності Глави Української держави урочисто відслужив Божественну Літургію з новообраним предстоятелем Православної Церкви України митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. З того моменту постала канонічно-визнана нова незалежна автокефальна Церква нашого народу — рівна сестра інших Православних церков. Те, за що протягом століть страждали та віддавали життя тисячі найкращих синів нашої землі, звершилося. В Україні вже ніколи не буде “церкви-домовини”, прислужниці окупанта. Отримання Томосу про автокефалію поклало кінець трьохсотрічному пануванню Москви над душами українців. Ми нарешті остаточно порвали кремлівські кайдани, вийшли на дорогу справжньої свободи. Ця подія стала святом перемоги правди над брехливим російським смертоносним мороком. Наша державність вість рано чи пізно зреалізується. І про це постійно нагадує нам Святійший Філарет, посилаючись на формулу апостола Павла: “Бог не в силі, а в правді”, що, власне, і є наріжним каменем світоладу, як і те, що сонячна любов Ісуса Христа неодмінно подолає темряву, що ми всі покликані до добротворення, що найвищим почуттям є почуття любові… Я не закликаю Всевишнього зупиняти час, а прошу усіх нас, скороминущих, вдивлятися в чисте, умиротворене, просвітлене обличчя Патріарха Філарета. І ми зрозуміємо, що поряд з нами є той, кого Всевишній обдарував чистим серцем і обтяжив його ж нашими неймовірно важкими обов’язками. І що з нами постійно Бог. Ана завершення мого скупого портрета додам лише один епізод з тисячі інших, які теж глибоко сидять у моїй пам’яті. Щоразу, коли буваю на Всеношній разом зі своєю родиною у Володимирському соборі, слухаю казання Святійшого Патріарха Філарета, думаю про його духовну снагу, про його непов’янний голос, про, зрештою, людську витривалість… Адже після першої години ночі у мене самого підкошуються ноги, ніби час стає волокнисто-довгим, протяжним, як і голоси на хорах, а Святійший усе такий же переконливий,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин