Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Його книги — абсолютно незвичний, новий формат для нашої історіографії, для нашої культури”. · 5 На здобуття премії · с. 5сторінка оригіналу ↗

Кожний його твір — подіяв культурному житті України

Слово Просвіти, №04 за 2019 рік

Світослав МАРКІВ, журналіст Широкий резонанс у літературних і мистецьких середо вищах, як і серед читачів викликали книжки Богдана Гориня, в яких описано життя і подвижницьку працю уродженців української землі, котрі з незалежних від них обставин, зокрема політичних катаклізмів, принесених на українську землю московськими окупантами, опинилися на чужині. Характерним у цьому плані є роман-есе Богдана Гориня “Туга Віктора Цимбала” (Пульсари, 2005 р.) — про видатного українського маляра, графіка, громадського й політичного діяча XX ст., його вірне служіння Україні за межами рідної землі. Автор описує складний шлях уродженця села Ступичне, що на Черкащині, доля якого після поразки українських визвольних змагань закинула у табір інтернованих Ланцут у Польщі, а далі — навчання у Празі, життя і творчість в Аргентині, а згодом у США. І хоч би де перебував Віктор Цимбал, він звеличував Україну своїм талантом. Великий пласт матеріалу про великого патріота України Лева Ґеца, його вірне служіння українському народові, його душевні муки на чужині розкрито у двотомнику “Любов і творчість Софії Караффи-Корбут”. Ці книги поєднує не лише унікальність постатей, про які йдеться, не лише вишукана майстерність, з якою показано внутрішній світ героїв, легкість подачі матеріалу, а також і те, що ці твори свого часу було висунуто на здобуття Шевченківської премії. Роман Лубківський, тодішній голова Комітету Національної премії України ім. Тараса Шевченка, виступаючи у вересні 2010 року під час презентації у Львові тритомника Богдана Гориня “Не тільки про себе”, заявив, що це трикнижжя відповідає усім критеріям на здобуття найвищої літературної премії Української держави. На жаль, видання не було представлене на отримання високої нагороди. Нині на здобуття Національної премії ім. Тараса Шевченка висунуто дилогію Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби”. Обидва томи мали успішні презентації у Києві та Львові. Прозаїк, літературознавець, директор видавництва “Ярославів Вал”, у якому вийшла ця дилогія (2017, 2018 рр.) Михайло Слабошпицький назвав київські презентації цих книг (червень 2017 р. і травень 2018 р.) тріумфальними. Для людей, які цікавляться літературним процесом, кожна нова праця автора — знакове явище української культури. Такі слова були провідним епітетом і під час львівських презентацій двокнижжя. На презентацію другої книги (відбулася вона 16 листопада 2018 року водному з експозиційних залів історичного корпусу Національного музею ім. А. Шептицького у Львові) завітав голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка. За його словами, прийшов він, щоб послухати про легендарну постать української культури і подякувати Богданові Гориню за те, що поклав частинку свого життя і здоров’я, аби повернути Україні видатну особистість, якою був Святослав Гординський. А також аби подякувати за усе, що він робив у далеких шістдесятих і вісімдесятих роках як засновник 1988 року (разом із В’ячеславом Чорноволом і братом Михайлом) Української Гельсінської Спілки, за політичну і дослідницьку діяльність для становлення України як європейської держави. І в Києві, і у Львові під час презентацій книжок Богдана Гориня про Святослава Гординського промовці (а серед них видатні літературознавці, мистецтвознавці та історики) наголошували, що притаманною рисою автора є повна відданість справі, за яку взявся. Тому усі його праці є абсолютно унікальними. “Мені здається, — сказав львівський мистецтвознавець, професор Орест Голубець, — що в Україні ніхто більше не має таких видань. Його книги — абсолютно незвичний, новий формат для нашої історіографії, для нашої культури”. Вчений додав, що творчість Богдана Гориня треба сприймати в історичному зрізі: “Вона причетна до того, що відбувалося у ХХ сторіччі, й до того, що у частині України відбувається донині. Тому такою важливою є подвижницька праця, яку проводить Богдан Горинь. На прикладі його життя, на прикладі його та побратимів з УГС діяльності нині формується молода українська генерація — надзвичайно сильна і потужна”. При обговоренні двокнижжя Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби” часто звучала констатація, що без його книг про митців не може обійтися жоден відповідальний дослідник українського мистецтва ХХ сторіччя. А без його трилогії “Не тільки про себе” не може обійтися жоден відповідальний дослідник української історії ХХ сторіччя. Дилогія про Святослава Гординського також не повинна залишатися осторонь уваги істориків, бо це не просто книжка про українського митця, а про його місце в тодішніх політикосоціальних і культурних процесах, про його віру в Україну, про його жертовне служіння Україні. Це дуже важливий момент. Річ у тім, що у часи СРСР більшовицько-російська ідеологія формувала карикатурно-зневажливе сприйняття українців за межами СРСР. Відлуння цієї “промивки” мізків ще й нині зустрічаємо в Києві. У другій книзі есе-колажу “Святослав Гординський на тлі доби”, у документальному романі-есе “Туга Віктора Цимбала” Богдан Горинь показує зовсім інший образ українських спільнот у вільному світі. Видатний український поет, львів’янин Ігор Калинець вважає, що найновіша дилогія Богдана Гориня — це книга про національно свідомих українців, а не про одного лише митця Гординського. У ній показано несамовитий гін українців до самостійності, до національного життя, до творчості. Це книга, в якій з витонченою легкістю показано, на що спроможні справжні патріоти, справжні представники української нації у важких умовах таборів для переміщених осіб (Ді-Пі), коли вони одержимі ідеєю свободи. Знаково, що навіть совєтські людолови-енкаведисти, які спочатку агітацією намагалися виманювати людей “на родіну”, а згодом домагалися від союзників по антигітлерівській коаліції їх примусової видачі, не змогли зламати їхнього духу свободи. Богдан Горинь розповідав авторові цих рядків, що під час опрацювання величезного масиву архівного матеріалу про табори Ді-Пі ніде не натрапляв на занепад духу табірників, на нарікання на тяжку долю. Ця незгасаюча сила духу й прагнення українців до свободи — повчальний приклад і для наших днів. Оптимістичний стан духу можна або посилювати, або ламати силою чужого інформаційного впливу. Високо оцінив книги Богдана Гориня старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Юрій Зайцев. За його словами, талановито написані, з високою повагою до читача книжки Богдана Гориня, особливо його дилогія про Святослава Гординського — невичерпне джерело інформації, фактів не лише про героя книги, а й про час, про епоху. “Того, як підходить до справи написання книг Богдан Горинь, мали б повчитися і найвідоміші історики, — твердить Ю. Зайцев. — Особливо ті, котрі викладають сухі факти без особливого їх аналізу”. За словами Ю. Зайцева, у Богдана Гориня і коментарі, окрім самих фактів, надзвичайно цікаві. Секрет успіху дилогії про С. Гординського не лише у Божому дарі, хоча він відіграє значну роль у творчому процесі письменника, проте левову його частку складає послідовна, щоденна праця з думою про Україну, яка є головним життєвим кредо Богдана Гориня. Він один із небагатьох нинішніх українських письменників, хто осмислив таїну психології творчості. І це робить його книги унікальними, понадчасовими. Такою була думка учасників усіх чотирьох презентацій книг Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби”. “Для мене книги Богдана Гориня — це своєрідна енциклопедія, коли йдеться про показаний у них матеріал, і водночас приємне чтиво, коли йдеться про виклад цього матеріалу, — каже багаторічний редактор (а нині директор) видавництва “Каменяр” у Львові Дмитро Сапіга. — Коли я кілька років тому читав рукопис книжок Богдана Гориня про Софію Караффу-Корбут, це було для мене свято. Таким святом було для мене й читання двокнижжя про Святослава Гординського. Особливо другий том для мене був великим відкриттям. Це унікальна для нашої культури книга”. Ці слова Дмитра Сапіги повністю співзвучні з оцінкою, яку дав книзі Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби” поет Дмитро Павличко: “Я вам скажу, що це книжка, яку будуть читати багато разів. І багато поколінь, тому що таких книжок у нас ще не було, коли за одною особою стоїть уся історія найтяжчого нашого періоду, коли ми будилися…” У дилогії Богдана Гориня майже невідомий сучасному українцеві Святослав Гординський показаний як геніальна постать української культури і національного буття. Його вірші на біблійні теми за силою образу і духовною силою впливу на читача автор книги ставить в один ряд з поезією на біблійні теми Тараса Шевченка. Богдан Горинь на зустрічах часто цитує фрагмент вірша “Розмова”, у якому показана уявна розмова поета з Господом. У цьому вірші зі збірки “Вогнем і смерчем” Господь розкриває поетові таїну свого плану відносно українського народу. Нині ці слова не менш актуальні, ніж далекого 1943 року. Так, я повелитель ваш, зіпхнув вас на саме дно: М’ятиму вас, товктиму, поражати вогнем і смерчем. Сам не знаю, що вийде з вас: чи струхлявіле порохно, Чи — ще не знаний метал, з металів найтвердіший. Михайло Слабошпицький, модератор на київських презентаціях книг Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби”, сказав: “Я прочитав усе, що було видано за підписом Гординського. У мене було відчуття, що я усе це знаю. Та коли ми отримали перший том книжки Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби”, зрозумів, що знаю мізерно мало Гординського. Ця книга, видається мені, є великою подією у нашій літературі і етапним моментом у поточному нашому і літературознавстві, і мистецтвознавстві. Так описати епоху Гординського, вписати його в цю епоху, так описати середовище Гординського, українське культурне середовище поза Україною міг тільки Богдан Миколайович”. За висловом літературознавця Данила Ільницького, ця дилогія відіграє величезну роль у пізнанні Україною величі постаті Святослава Гординського. Звертаючись до Богдана Гориня на львівській презентації другого тому, Ігор Калинець сказав: “Поява цієї книжки, без перебільшення, з твого боку великий подвиг. У Києві академіки і не тільки академіки вважають, що цей двотомник заслуговує Шевченківської премії. Ми, присутні на нинішньому нашому зібранні, знавці українського мистецтва, українські патріоти, маємо підтримати цю пропозицію. Ще раз дякую тобі, Богдане, за цю книжку і за дуже тонке політичне розуміння багатьох моментів”. Бурхливі оплески після цих слів були свідченням: висунення дилогії Богдана Гориня “Святослав Гординський на тлі доби” на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка гаряче підтримує львівське і київське літературне, мистецьке та наукове середовище. Нині вже раритетна, видана ще далекого 1995 року Інститутом українознавства НАНУ повість-есе Богдана Гориня “У пошуках берега” про дивовижно складний життєвий і творчий шлях скульптора Івана Севери, за свідченням доктора мистецтвознвства Ореста Голубця, була подією в літературному та мистецькому житті України. Аналогічні оцінки оригінальних за формою й глибоких за змістом творів Богдана Гориня знаходимо у статтях таких знакових в Україні постатей, як Дмитро Павличко, Володимир Базилевський, Володимир Панченко, Михайло Слабошпицький, Валерій Шевчук, Олександр Федорук та багатьох інших осіб їхнього рівня.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин