Читацьке віче · “Душа вічно молода і допомагає долати всі життєві труднощі”. 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗
Токсичний митець, або За власним «Я» не бачити людей
Слово Просвіти, №04 за 2020 рік
Стаття з промовистою назвою “Гостинність з присмаком дезінфекції”, яка була опублікована в ч. 46 “Слова Просвіти” за 2019 р., зачепила за живе. Прочитавши її, читач зробить висновки: душать у Білій Церкві культуру, не дають долучитися до мистецтва пересічному громадянинові, який хотів би прийти на виставку Анатолія Марчука.
час підготовки та проведення виставки художник зневажливо ставився до музейних працівників, підкреслював свою винятковість та вимагав до себе підвищеної уваги, навіть ображав”. Не обмежившись проявами брутальності, Анатолій Марчук зробив спроби “керувати” музеєм, одноосібно “призначивши” в закладі проведення майстер-класу художника та презентації творчості поетеси, про що жодним чином не було домовлено з організаторами виставки. Але хіба це може зупинити претензійного егоцентрика?
Пана Анатолія та всіх учасників попередили про неможливість проведення цих заходів. Йому запропонували альтернативне приміщення, а саме — залу для зібрання відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради. Проте схильність до “ефектних і трагічних поз” та складність характеру художника спричинили скандал. Анатолій Марчук навмисне запросив всіх гостей до будівлі музею, а не у відділ культури, де було підготовлено приміщення. Свою самозакоханість Марчук поставив вище проведення культурного заходу.
У соціальній мережі “Фейсбук” Анатолій Марчук не скупився на оціночні судження і його підтримували “френди”. Хтось пропонував нагодувати директора музею “особливими грибочками”, інші писали про “реваншистів”. Цим самим художник опустив себе до рівня пліткаря.
А тим часом КЗ КОР “Білоцерківський краєзнавчий музей” діє. Лише за два попередні роки було проведено 80 художніх та тематичних виставок зокрема Василя Гелетка з Черкащини, які показували життєвий шлях Тараса Шевченка й історію боротьби Холодноярської республіки. Митець створив цікаві образи Овсія Гончара, Петра Дяченка, Симона Петлюри, Петра Болбочана та інших. Організовано Всеукраїнські науковопрактичні конференції, які досліджували перші кроки становлення держави в 1917—21 роках, тактику і озброєння повстанських загонів часів визвольних змагань. Наукові працівники музею регулярно виїздять на фронт новітньої російсько-української війни, де не лише передають гуманітарну допомогу, а й привозять з передових позицій цінні артефакти, ризикуючи при цьому своїм життям, проводять лекції та засідання у військових частинах та госпіталях.
Хотілося б побажати Анатолію Марчуку витримки і виховання. Прикро, коли зріла людина поводиться як еnfant terrible від культури. Потрібно дорослішати.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
