Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · с. 5сторінка оригіналу ↗

МОВНОЇ ПРОБЛЕМИ НЕ ІСНУЄ

Слово Просвіти, №05 за 2005 рік

Ми продовжуємо дискусію, викликану законопроектом №3410-8 “Про внесення змін до Закону України “Про мови в Українській РСР” і започатковану в ч. 4 (277) “Слова Просвіти”. Кореспондент нашої газети опитав на столичному вокзалі киян та гостей столиці з приводу цієї законодавчої ініціативи Олександра Мороза (яка передбачає надання російській мові статусу офіційної в Україні) та мовної проблеми загалом. населення насправді не існує. У Львові немає радикальних проявів: розмовляю російською мовою і мені ніхто не робить зауважень. Козира Олег, підприємець, Миколаїв: — Я категорично проти законопроекту Мороза. Бо, на мою думку, він почав гру напередодні парламентських руської та інших мов. На референдумі 1 грудня 1991 року понад 90 % мешканців України висловилися за незалежність нашої держави. Зважте, не лише українці, а всі, хто живе на українській землі, налаштувалися на те, щоб будувати незалежну Україну з усіма її атрибутами, серед яких і єдина державна українська мова. Стало модним і престижним розмовляти по-українському не лише в Києві, Львові, а й у Харкові, Сумах, Полтаві, навіть у Донецьку та Луганську. Відроджувалися народні традиції. Створювалися ансамблі й гурти старовинної та сучасної української пісні виборів, прагнучи отримати політичні дивіденди. Мешкаю в Миколаєві 19 років, увесь час спілкуюся українською, і можу запевнити, що мовної проблеми там немає. Сич Валерій, студент, Київ: — Мовної проблеми в Україні не існує, але потрібно вводити російську мову Та ось настав трагічний для нашої історії 1994 рік, коли пост Президента України дістався Л. Кучмі. Не буду його характеризувати, бо його й без мене вже обзивали так, як він на те заслужив, і ще більше обзиватимуть у майбутньому. У своїй інавґураційній промові п. Кучма (з підказки Д. Табачника та В. Малинковича) пообіцяв зробити російську мову офіційною поряд із державною українською. Україна повстала проти такої перспективи. У вересні того року відбулася загальноукраїнська наукова конференція “Мова державна — мова офіційна”, де науковці, полі-як другу офіційну, щоб забезпечити права російськомовного населення. Українська має бути державною, але російська повинна теж мати особливий статус. Григорій, пенсіонер, Фастів, Київщина: — Якщо є Україна, то має бути одна мова. А кому хочеться вводити ще кілька поставити українців в один ряд із представниками народів, репрезентованих в Україні 20-ма, 15-ма, а то й 3-ма чи 2-ма особами. За переписом 2001 року, українці становлять 76 % населення України, 85,2 % зних уважають рідною мовою мов, — будь ласка, аби це не відбивалося на людях. А щодо утисків російськомовних наведу приклад: нещодавно люди їхали з Донецька та боялися розмовляти російською в Києві. Але коли вийшли на вокзал, зрозуміли, що мовна проблема надумана, що її просто роздмухують. Опитував Богдан ГДАЛЬ, Світлини Ганни ОБОРСЬКОЇ z ресивна” соціалістка вояжує південно-східними теренами та безкарно (куди дивляться Прокуратура та правоохоронні органи?!) закликає до порушення територіальної цілісності України. Кілька законопроектів знову тасують мовну карту. До цього протиукраїнського хору вирішили приєднатися й Ви, Олександре Олександровичу? Уже в січні цього року Ви подали проект закону, в якому пропонуєте проголосити російську мову офіційною на всій території України. Невже Ви не розумієте, що це все одно, якби зросійщені поляки після здобуття незалежности проголосили офіційною мовою російську (поряд із польською), понімечені чехи — німецьку (поряд із чеською), потурчені греки — турецьку (поряд із грецькою) тощо? Ті народи, точніше їхні провідники, цього не зробили. Вони відродили свої мови, і тепер у Варшаві й по всій Польщі гордо лунає польська мова, у Празі й по цілій Чехії — чеська, в Атенах і по всій Греції — грецька. Хоча там живуть і представники инших народів, які опанували державні мови, не забуваючи рідних. А Ви, Олександре Олександровичу, хочете, щоб в Україні, як і дотепер, панувала мова колишньої метрополії? За такого стану речей багато представників українського суспільства досі почувають себе не громадянами України, а середньоарифметичними радянськими людьми. І це не дивно. Відомий український письменник, фольклорист, лексикограф і педагог Борис Грінченко казав: “Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки”. Тож чимало українців і тепер живе з московською мовою. З московськими думками. Вони, в кращому разі, байдужі, в гіршому — ворожі до всього українського. Олександре Олександровичу, заберіть назад свій законопроект. Дуже Вас прошу. z Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, письменник, просвітянин

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин