Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗

КОМСОМОЛЬСЬКЕ ВІДРЯДЖЕННЯ

Слово Просвіти, №05 за 2005 рік

ми отримали, було вичерпно зрозумілим. Треба було розміститися в одній із пустих хат, а на вечір зігнати туди на збори (так і було сказано) дядьків, що ще були живі. В одній хаті було місце збору зерна на посів. На столах, як на виставці зразків сільськогосподарської продукції, лежали, одна до одної, жменьки різного зерна. Голодні люди, на межі своєї смерті, віддавали останні крихти. Як ми не намагалися, а на вечір до уповноваженого зайшло десь із десяток чоловіків, — більше, мабуть, у селі вже не було. Вони стояли мовчки. Люди високі на зріст і колись, напевне, міцного здоров’я. А тепер це були вкрай пригнічені люди, з опухлими обличчями. Вони вже не реагували жодним словом чи рухом на мову уповноваженого, а той стукав по столу і кричав, вимагав зерно. Наступного дня вже ніхто нічого не приніс. Їсти й нам не було чого, і ми вирішили втекти. На ранок, коли ми вирушили до технікуму, на підходах до нього нас зустрів директор. Перше, що він запитав: “Чого ви тут?” За нашою версією — нас відпустив уповноважений. Вночі “чорний ворон” забрав нашого директора, і його вже ніхто ніколи не бачив. А нами вже не цікавились. z Олег ТРИКАШ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин