«Просвіта» сьогодні · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЦІНА ПЕРЕЛОМНОГО МОМЕНТУ
Слово Просвіти, №05 за 2005 рік
— Із дружиною Марією читаємо “Спогади” Євгена Чикаленка, “Індоарійські таємниці України” Степана Наливайка, “Срібного павука” Василя Кожелянка… — Ви всюди разом, отже, і літературні смаки тотожні? — Нас поєднали понад 20 літ тому спільні думки та мрії. Тішимося своєю родиною, двома синочками. Радіємо з того, що маємо улюблену працю. Марія — редактор газети “Галицький вісник”. Двом журналістам в одній сім’ї не тісно, проте всі суперечки — про роботу. Літературні смаки трохи різняться: дружина любить класичні детективи (під-
Світові процеси прискорюються, і хвилинне заспокоєння в переломний момент української історії може дорого коштувати. Тепер вирішується наше призначення: бути з успішним світом в експресі нової епохи, чи опинитися в ролі тягла чужих швидкісних потягів, від чого застерігав пророк Іван Франко. Минула чергова історична віха громадської праці. Ми стали учасниками і свідками історичного прояву феномену “Просвіти”. Помаранчева революція перевершила всі сподівання і здивувала світ перемогою сили народу. Варто вже тепер думати про наступні кроки. Адже українська історія дає чимало прикладів, коли шляхетні зрушення не знаходили надійного конструктивного продовження і пригасали. Маємо всі ознаки формування українського громадянського суспільства. Але далі формувати його зможуть не політичні партії за допомогою громадського руху, а швидше навпаки: вихід на авансцену громадських організацій є вирішальним. Роль сателітів у політичних блоках може вкотре погубити поступ волі народу. Якщо ми пройдемо шлях формування модерного організованого й системного громадянського руху, — питання української незалежної і стабільної політики вирішиться логічно. У цьому гарантія того, що нам ніколи не загрожуватиме роль бідного населення, звична для світової колонії. Суть не в тому, хто нам небезпечний як колонізуюча сила — Росія чи Америка. Український історичний феномен громадської активності та громадської самоорганізації неминуче перетворить Україну в потужного світового конкурента і процвітаючу державу. Такий прояв національної ідеї зробить те, що нездатні зробити іноземні інвестиції і проекти сприяння розвитку демократії. Діяльність “Просвіти” й інших громадських організацій не може обмежитися торжеством чесних виборів. Фальш спричинилася окупацією українського інформаційного простору. Тому наведення демократичного порядку в сфері інформації і захист правди є головною умовою, без якої героїзм учасників Помаранчевої революції виявиться просто стихійним протестом української душі, що може дати початок лише тяжкій позиційній боротьбі. Але ж нам перспектива вічного змагання за гідне життя зовсім не потрібна — ми вже хочемо жити добре. Захист інформаційного простору є ключовим моментом, без якого не подолати жодної проблеми в Україні, зокрема проблем мови й інспірованого сепаратизму. Наш інформаційний простір повинен випромінювати живу віру українців у власні сили й світове призначення України. Пріоритетами програми “Просвіти” повинно стати широкомасштабне роз’яснення стратегії українського шляху з точки зору змагальності народів світу, конкуренції в досягненні високого стандарту життя і стабільного миру, духовної гармонії в суспільстві. Повинна розвиватися наука й практика правового самозахисту, правозахисна діяльність як спосіб діалогу з владою. Реальні правозахисні можливості — найслабший момент діяльності громадських організацій. Важливий саме скоординований громадський рух, здатний захищати фундаментальні свободи громадянина, чинити противагу владі дією єдиного носія всієї повноти влади — народу. “Просвіта” повинна стати дбайливим садівником, який не тільки традиційно доглядає живе дерево нації, але й проганяє від його коренів захланних свиней, які нав’язують нам фальшиві програми соціально-економічного розвитку і повчають, як жити. Для продовження взаємодії “Просвіти” із сучасними громадськими об’єднаннями вона повинна модернізуватися, стати сучасною просвітницько-правозахисною організацією, духовним оберегом зачатків унікального громадянського суспільства, що зародилось у Помаранчевій революції. Події 1989 і 2004 років схожі та обумовлені. Це — природний розвиток давно розпочатого, але не довершеного українською елітою. Це — знак того, що пора відмовитися від старих політичних звичок і шкідливих компромісів. Це треба сприйняти, як сигнал історії про дієздатну українську націю.
z
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
