Політика · с. 2сторінка оригіналу ↗
ШЛЯХ ДО ЄВРОПИ
Слово Просвіти, №05 за 2005 рік
ПЕРСПЕКТИВИ
Помаранчева революція відкрила світові народження нової демократичної держави, нової нації на сході Європи. Уже те, що події в нашій країні протягом кількох останніх місяців були в епіцентрі головних інформаційних компаній світу, дало Ющенкові безмежний потенціал для популяризації України, для розширення її експортного ринку й залучення потужних зовнішніх інвестицій в українську економіку. Наскільки вдасться Ющенку з новою урядовою командою використати цей потенціал побачимо вже у вересні 2005 року, коли у зв’язку з конституційною реформою можливий новий перерозподіл владних повноважень. Європейське турне Президента Віктора Ющенка, що розпочалося відразу після його візиту 24 січня до Москви, тривало п’ять днів і стало презентацією не лише нової влади в Україні, але й, певною мірою, декларацією нової України — з категоричними намірами вступити в найкоротші строки в Європейський Союз. Нове обличчя української влади в Європі, зокрема в страсбурзькому Палаці Європи, зустріли напрочуд привітно. Досі, як пам’ятаємо, найвищих представників України європейська еліта в особах керівників держав і міждержавних інституцій сприймала підкреслено холодно та критично, звинувачуючи в гальмуванні демократизації країни, в корупції, в тиску на ЗМІ тощо. Передбачуваність і простота Ющенка, його проєвропейськість та обіцянки кардинально змінити систему влади в Україні, зробити прозорою та інвестиційно привабливою економіку поступово змінюють ставлення європейців до тієї держави, яка досі для них залишалася частиною Росії, майже закритою зоною. Хоча деякі політичні кола в Україні негативно оцінили той факт, що свій перший робочий візит Ющенко здійснив до Москви, саме цей візит став для Європи заспокійливим чинником. Адже сваритися через Україну з Росією (ми досі були надважливою сферою впливу останньої) сьогодні не ризикнуть чимало керівників західних держав, а керівництво Росії, як відомо, найменше хотіло бачити Президентом України Віктора Ющенка, небезпідставно побоюючись його дій щодо вступу України до НАТО та ЄС. Після візиту Ющенка до Москви стало зрозумілим, що він готовий на деякі компроміси задля збереження стабільних стосунків із Росією: допускає певний формат ЄЕПу, найближчим часом не переглядатиме реверсного використання нафтопроводу “Одеса— Броди” тощо. Таке своєрідне “примирення” замість можливої конфронтації Ющенка з Путіним втішило і Європу, і США. Психологічно для багатьох чільних посадовців, з якими зустрічався Ющенко в Страсбурзі, Польщі та Швейцарії (в Давосі), це пом’якшило комплекс страху перед Росією, спадкоємницею надімперії. Попри це, виступ Віктора Ющенка 25 січня на Парламентській сесії ПАРЄ містив чимало програмних моментів нової державної політики України. Насамперед, Віктор Андрійович подякував ПАРЄ за конструктивну критику дій української влади в попередні роки, що стимулювало демократизацію України. По-друге, пригадав участь представників асамблеї в контролі за перебігом президентських виборів в Україні. Президент України заявив, що вважає своїм моральним обов’язком максимально сприяти розслідуванню справи Ґ. Ґонґадзе та інших резонансних справ, які стосуються актів насильства над журналістами, та притягненню винних до відповідальності. На запитання делегатів ПАРЄ про затягування розслідування вбивства Ґ. Ґонґадзе Ющенко відповів, що вимагатиме, аби воно завершилося до квітня 2005 року. Головні цінності Європи — свободи і права людини — відсьогодні стали головними цінностями державної програми в Україні. Є чіткий план перетворень на наступні 5 років, в основі якого “реалізація стратегічної зовнішньополітичної мети — членства в Європейському Союзі”. Це проста і зрозуміла формула добробуту й безпеки українців, підсумував Ющенко. Крім того, він привітав намір ЄС розробити нову стратегію стосунків з Україною, висловивши переконання, що ця стратегія повинна передбачати перспективу членства України в ЄС. “Уже найближчим часом ми розраховуємо отримати статус країни з ринковою економікою, а до кінця 2005 року приєднатися до СОТ і укласти з Європейським Союзом Угоду про створення зони вільної торгівлі”, — окреслив перспективи Ющенко. Також він побажав спрощення візового режиму між Україною і державами Європейського Союзу,
пообіцявши, що з поліпшенням життя в Україні хвиля трудової міграції українських громадян у країни Заходу поверне назад, і вони їздитимуть до Європи на відпочинок, навчання, обмін досвідом. “Ініціатива “Європа — безвізовий простір для країн-членів Ради Європи” стане найпереконливішим гуманістичним доказом життєвості об’єднувальних процесів на континенті”, — апелював до європарламентарів Президент України. Були й особисті зобов’язання Віктора Ющенка перед європейцями. Так, на пресконференції у Страсбурзі він пообіцяв вивчити англійську мову протягом 2005 року, додавши, що він досить здібний учень. Окрім того, Віктор Андрійович зазначив, що план дій Україна—ЄС у 2007 році має завершитися конкретними зобов’язаннями щодо асоційованого членства України в ЄС. З іншого боку, коли пан Ющенко з дружиною перебували в Польщі на форумі з нагоди 60-ої річниці звільнення гітлерівського концентраційного табору Освенцим, в’язнем якого був батько Віктора Андрійовича, Голова Єврокомісії Жозе Мануел Дуран Баррозу заявив, що “перспективи нових вступів у Європейський Союз зараз не існує”. Це висловлювання прозвучало напередодні запланованого короткострокового візиту Ющенка в
Брюссель, який, однак, через снігову стихію відкладено на другу половину лютого. Голова Єврокомісії заявив, що Україну та програму її Президента всіляко підтримують, зокрема щодо вступу до Всесвітньої торговельної організації, водночас Україна має провести чимало економічних і політичних реформ… Скептицизм щодо вступу України найближчим часом в ЄС, як і щодо можливості спрощення візового режиму для громадян України, висловив для радіо “Німецька хвиля” й генеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер, згадавши парламентську слідчу комісію, яка розслідує зловживання з видачею віз у Києві. Таким чином, швидкий порив України до Європейського Союзу, певною мірою, налякав стабільну консервативну Європу. Варто нагадати, що крім Німеччини, серед європейських країн, які доволі “обережно” ставляться до стрімких європоривань України, є традиційно проросійська Франція і, зрештою, більшість країн ЄС. Єдиними, хто відверто й наполегливо рекомендує прийняти Україну в ЄС, залишаються Польща, меншою мірою — Угорщина, періодично — прибалтійські держави. Тобто більшість фахівців і аналітиків прогнозують, що до ЄС найближчим часом вступлять, як це передбачалося, Болгарія та Румунія (у 2007 році), й вестимуться переговори з Хорватією і Туреччиною. Щодо України, то їй прогнозують реальні можливості вступу до ЄС якнайменше через 10—15 років. Це підтверджує й нещодавно оприлюднена так звана “нова стратегія стосунків Україна—ЄС”, яка, за коментарями українських експертів, тільки в двох пунктах містить реальні, хоча й незначні, позитивні зрушення. Між тим, Віктор Ющенко мав чимало зустрічей і в Польщі. Із Президентом Польщі Олександром Кваснєвським вони обговорили як активізацію торговельно-економічної співпраці між країнами, так і ситуацію навколо приватизації польського металургійного комбінату “Гута Ченстохова”, на який претендувала компанія “Індустріальний союз Донбасу” (Ющенко підтримав позицію “ІСД”). Йшлося і про пошуки можливостей прямого використання нафтопроводу “Одеса—Броди”, про завершення року Польщі в Україні й проголошення року України в Польщі… Останньою крапкою був Давос у Швейцарії, який раз на рік, як кажуть, стає центром світу завдяки Всесвітньому економічному форуму. Ющенко тут зустрівся з політичною та діловою елітою, мав розмови із федеральним канцлером Німеччини Герхардом Шредером, президентом ЄБРР Жаном Лем’єром, прем’єр-міністром Турецької Республіки Реджепом Ердоганом, колишнім президентом США Біллом Клінтоном, генеральним директором Світової організації торгівлі Супачаї Панітчпакді, головою ради директорів компанії “Майкрософт” Біллом Гейтсом… Документальний фільм про Помаранчеву революцію, як і сама промова Віктора Ющенка, таки справили враження на світову еліту. “Я представляю одну з найбільших країн Європи. В Україні розташований її географічний центр, українці — одна з найосвіченіших у світі націй. Ми маємо все, щоб стати в один ряд із лідерами сучасного глобального світу. Моя країна довго була мудрим і сильним, але сплячим слоном. Сьогодні вона прокидається. Демократія відкриває шлях до реалізації її потенціалу. Я переконаний, що в Україні сьогодні формується наймодерніший європейський ринок,” — натхненно й дуже оптимістично говорив Ющенко. А далі виклав конкретні найважливіші кроки щодо розвитку економіки України й запропонував активно інвестувати в неї. На зустрічі з керівником СОТ Ющенко висловив упевненість, що до листопада 2005 року Україна буде готова вступити в цю організацію. Після зустрічі з десятками провідних бізнесменів у Давосі Ющенко заявив журналістам, що в 2005 році в Києві матиме місце “своєрідний маленький Давос”, тобто зустріч усіх потенційних інвесторів, зацікавлених працювати в Україні. Президент України пообіцяв, що в київському форумі візьмуть також участь представники українського уряду, силових структур і місцевих органів влади.
z
Олександр СОЛОНЕЦЬ Фото з сайту: www.yuschenko.com.ua
ГРОМАДСЬКІСТЬ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
