Постаті · с. 11сторінка оригіналу ↗
Репліка з приводу голосування у Верховній Раді України за постанову про відзначення 100-річчя від дня народження Уласа Самчука, що припадає на лютий 2005 року.
Слово Просвіти, №05 за 2005 рік
Гірко відзначати, що на чотирнадцятому році існування самостійної української держави в значної частини народних депутатів не вистачило мудрості проголосувати за таку ухвалу. Головний заперечувальник у дебатах, представник фракції комуністів, свої “арґументи” висловив у дусі тієї нелюдської ворожнечі, що була властива сталінській методі кривавих репресій. Видатний письменник, “український Гомер XX ст.” був затаврований словами “фашист” і “прихвостень”. Хотілося запитати у шановного комуніста-оратора: “Що спільного з комунізмом, основним принципом якого є рівність і братерство, має такий ворожий дух Вашого виступу проти письменника, котрий ні до якої партії не належав, ні в якій збройній боротьбі участі не брав, а лише працював як майстер художнього й публіцистичного слова, змальовуючи правдиву історію України, відстоюючи засади не класової ворожнечі, а здорового глузду, мудрості й гуманності у поєднанні з відданістю рідній йому Україні?”
Улас Самчук народився на Волині. Юність і молодість його проминули в умовах влади Польщі на цій землі. У 1924 році під впливом комуністичних ідей він намагається нелегально потрапити до радянського на той час Києва, але опиняється в руках польських прикордонників. Через три роки спрага знань і намір пізнати світову культуру штовхають його до втечі з польського війська, куди був примусово покликаний, і переходу кордону з Німеччиною, за що відбуває нетривале ув’язнення. Та залишається у цій країні. Розвозячи вугілля для опалення у місті Бойтен, знайомиться із сином директора місцевої гімназії і, завдяки допитливості й порядності, стає своїм у цій родині. Навчаючись в університеті міста Бреслау та в Українському вільному університеті, який заснували українські емігранти у Празі, опановує надбання класичної європейської культури. Головним підсумком його навчання стало розуміння того, що збройна боротьба ще не дає повної свободи, а посправжньому вільною людина може стати лише тоді, коли досягне найвищого рівня організації життя. Перед Другою світовою війною Улас Самчук — вже знаний у Європі письменник. Найбільшу відомість принесли йому романи “Марія”, “Кулак” — про згубні наслідки колективізації в Україні, епічний роман-трилогія “Волинь”. Коли радянські війська були витіснені з України гітлерівською армією Німеччини, Улас Самчук разом з Оленою Телігою нелегально прибуває у Львів, щоб налагодити національне культурне життя у своїй Батьківщині. З кінця серпня 1941 року письменник з допомогою української громадськості налагоджує випуск незалежної української газети в місті Рівне під назвою “Волинь”. У газеті часто з’являлися статті її головного редактора Уласа Самчука, в яких він обстоював права українського народу, давав поради щодо кращого життя, не виправдовував місії завойовника. Така позиція редактора
“Волині” не задовольняла німецьку владу, й у 1942 році він був заарештований. Звільнитися з в’язниці Уласові Самчуку вдалося завдяки клопотанням культурних діячів Німеччини. У подальшому він одержує дозвіл працювати рядовим кореспондентом, їздить по Україні і, як її син, правдиво, але, для маскування, лояльно до окупаційної влади описує життя. Із наближенням радянських військ Улас Самчук із гіркотою в душі (адже сподівання вибороти незалежність Україні в перебігу війни не здійснилися) покидає Україну. Емігрантські дороги приводять його до Канади, де він напише ще низку художньо багатих творів про життя українців у XX ст. Перебуваючи в Україні під німецькою окупацією, Улас Самчук не служив гітлерівській нацистській ідеології, він служив Україні. До себе й до своїх одноплемінників ставився критично, вважав, що українці самі винні в тому, що опинилися в стані стагнації, не відновили своєї державності, не займалися торгівлею, природні багатства віддали в користування іноземцям. Ленінській теорії докорінних зламів у суспільстві, що неодмінно призводять до кровопролиття, протиставляв принципи високої моралі, здорового глузду та досконалості в організації людського життя, орієнтував українців на світову цивілізацію. Громадськість України своїм сумлінням уже вшановує пам’ять про Уласа Самчука: у його рідному селі Тилявці Тернопільської області функціонує музей, архів письменника перевезений із Канади до Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Чернівецький музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської представив своїм глядачам постановку “Сльози Божої Матері” за романом “Марія”, його твори вивчаються у школах.
z
Дмитро ПАЛІЙ, науковий співробітник Музею книги і друкарства України, м. Київ
Довбушевої церкви. І це найстрашніша пам’ятка тодішнього тоталітарного режиму. Світлиця Довбуша в Івано- Франківську стала візитною карткою до вивчення нашого героїчного минулого. У музейних вітринах і на стендах експонуються цікаві документи в оригіналах і фотографіях (фотокопіях), зокрема “Чорна книга” міста Станіслав 1738— 1751 років, де записані зізнання спійманих побратимів Олекси Довбуша перед шляхетсько-польсько-вірменським судом у міській ратуші, в катакомбах якої мучили опришків, а потім четвертували. Неможливо без хвилювання дивитися на 12 виставлених коробочок, в які колекціонер вклав земличку з тих місцевостей, де на острах людям шляхта вивісила на палях останки порубаного мертвого тіла Олекси Довбуша, читати сумний напис на стіні зі зверненням до відвідувачів вшанувати пам’ять національного героя України хвилиною мовчання і молитвою за упокій праведної душі легендарного народного месника.
z
Геннадій БУРНАШОВ, член НСПУ, м. Івано-Франківськ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
