Цікаво знати · с. 12сторінка оригіналу ↗
ІКОНА РІДНОГО КРАЮ
Слово Просвіти, №05 за 2005 рік
У Броварському краєзнавчому музеї демонструється виставка “Сакральне мистецтво України XIX — початку XX століття”, на якій представлені ікони з приватної колекції молодого художника, мецената, переможця загальноміського конкурсу “Покровитель культури — 2003” Володимира Козюка з Вінниці. Ікона рідного краю… Вона зовсім поряд, на стіні у старій бабусиній оселі. У той же час — це ще зовсім не досліджена течія у мистецтві, яскрава сторінка його історії. Її часто не визнавала церква, її нищили за комуністичних часів, проте вона вижила, збереглася і дійшла до нас лише тому, що до неї ставилися як до найдорожчого в бідній селянській оселі. Народний іконопис в Україні ніколи не втрачав великої ваги і поваги серед мешканців сіл — мальовані місцевими майстрами образи займали почесне місце і в оселі, й у храмі. Досвід роботи з матеріалом вилився в стабільно закріплені засоби побудови композиції, простору та колористичні рішення. “Заквітчаним” образам притаманна особлива пишнота рослинного орнаменту, що додає твору декоративності та зберігає сенс природного оберега. Ікона була оберегом і святинею для кожної родини, місцевої громади чи нації, як, наприклад, “Богородиця Браїлівсько-Почаївська” з жіночого монастиря в Браїлові. Сюжетне коло українського іконопису включало релігійну алегорію, події з життя Христа та Богородиці, а також визначений пантеон святих. Часто зустрічаються сюжети з барокового іконостасу — “Нерукотворний спас”, “Трійця”, “Таємна вечеря”.
У Софії Київській був і частково зберігся дотепер фресковий портрет сім’ї князя Ярослава. Зображення самого князя, його дружини і синів втрачено. Є тільки досить приблизний, як вважають деякі автори, малюнок із цього портрета, поміщений також в “Ілюстрованій історії України” М. Грушевського. З цього малюнка видно, що в Ярослава, а був він у той час уже літньою людиною, була, крім вусів, і коротенька борідка, те, що тепер називають заростом. Те ж саме можна сказати і про згадані мініатюри Трірської псалтирі: овал обличчя Ярополка обведений дещо жирнішою лінією, з чого можна припустити, що це теж був заріст; на іншій мініатюрі борода зображена більш чітко. Є ще одне джерело, “Ізборник Святослава” (1073—1076 рр.), в якому поміщено колективний портрет сім’ї князя. Малюнок нечіткий, зберігся погано, але пізніші прорисовки цього малюнка показують князя тільки зі звислими вусами. Це, до речі, зовсім не Святослав Ігоревич. Тодішні князі часто носили однакові імена, що приводить сучасних дослідників до помилок при ідентифікації певних імен і дат. У 1999 і 2000 роках Укрпошта випустила свої цінні папери, поштові блоки з зображеннями Ярослава Мудрого й Володимира Великого, які викликали критику у фаховій пресі. Слід однак відмітити, що на нашій, вищій державній
Художник і меценат Володимир Козюк
Цілісний мистецький комплекс, яким є українська народна ікона, разом зі спільними ознаками може бути розглянутий і як сполука окремих майстерень, шкіл та осередків із власними характерними рисами — це образи з різних районів Вінницької області та сусідніх реґіонів. У колекції художника Володимира Козюка, складеній протягом майже десятиріччя, представлені як типові презентаційні, так і рідкісні взірці іконопису різних реґіонів Вінничини, що гідно висвітлюють таке унікальне явище як українська народна ікона. Завдяки меценатській та збиральницькій діяльності Козюка були поповнені фонди Вінницького обласного краєзнавчого музею, Вінницького обласного художнього музею, музею культурно-естетичного центру Національного технічного університету Вінниці. Сподіваюся, що це приватне зібрання зробить свій внесок у духовний фонд нашого міста.
Ніна КРИВОРУЧКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
