Про-читання · с. 14сторінка оригіналу ↗
ORBI ET URBI
Слово Просвіти, №05 за 2005 рік
z
z
НОВИНИ
Микола СКИБА
Фото Олександра Вакуленка
У рамках традиційних Днів науки Національного університету “Києво-Могилянська Академія” 24 січня в приміщенні Культурномистецького центру НаУКМА відбулася щорічна виставка-презентація Видавничого дому “КМ Академія”. Цього разу вона була означена як “Книги Академії — Україні”. Це мотто видається дещо гучним, якщо його, звісно, не сприймати як певну заявку на майбутнє. Бо ж “КМ Академія” має необхідний для цього потенціал. Що ж до реального стану речей, то його показником є той факт, що видавці та їхні постійні автори з професорсько-викладацького складу Академії (Михайло Брик, Лариса Масенко, Іван Лисий, Тарас Чухліб, Сергій Павленко та інші) звітували, по суті, самі для себе та ще й для своїх партнерів із МФ “Відродження” та “Львівського Форуму видавців”. Таке обмежене коло присутніх, можливо, є сигналом того, що жвавіше і цікавіше слід проводити презентації окремих книжкових новинок, які, до речі, за межами центру Києва придбати важко. А в “могилянців” є з чим вийти до широкого читацького загалу. За вісім років свого існування видавництво випустило у світ близько 200 найменувань книжок. Це видання з філософії, історії, економіки, культурології, права, соціології, природничих наук та інших галузей знань. Дуже цікавою і вже точно доступною за ціною є серія видань брошурного формату з текстами щорічних пам’ятних лекцій імені Оленської-Петришин. А доповідачами тут були такі особистості, як Ліна Костенко, Сергій Кримський, Іван Дзюба, Дмитро Павличко. Значне місце у стратегії видавничого дому посідають навчальні видання, адже він працює за освітнім планом Академії. Лише за 2004 рік випущено 29 методичок і 20 методичних посібників, їхніми авторами є найкращі фахівці у своїй галузі. Приділяється увага у “КМ Академія” й оперативному перекладу кращих зарубіжних навчальних видань, адже скорочення часової дистанції тут особливо важить у контексті європейської інтеграції України. Серед видань такого плану є чимало унікальних, як, наприклад, нещодавно випущена праця Паоло Фрейре “Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність”. Бажано, аби такі підручники активніше поширювалися хоча бу найбільших університетах України. Поки з цим є певні проблеми. Та головне, — що вони усвідомлюються й відкрито артикулюються “могилянцями”. Отже, є підстави сподіватися, що потенціал Академії — і видавничого дому й Дому науки — буде повніше реалізований у цьому році.
Минулого тижня в Актовій залі НаУКМА відбулася презентація книжки “Тарас Шевченко: імператив України” Юрія Барабаша — лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка. Автор, який спеціально заради цього вечора приїхав із Москви, скромно вислуховував коментарі та схвальні відгуки й загалом мовчав. Щоправда, п. Юрію люб’язно дозволили щось сказати — на привітання й на прощання. Говорили інші. Передбачалося, що Володимир Панченко, який модерував вечір, змістовно охарактеризує нову книгу Юрія Барабаша. Але і йому довелося обмежитися представленням публіці бажаючих виступити, а таких було багато. Першим до слова запросили Івана Дзюбу, який настільки детально проаналізував книжку, що тим, хто був опісля, залишилося лише говорити про самого Барабаша. Григорій Клочек згадав, як п. Юрій колись написав йому три листи, що для Григорія Дмитровича, тоді сільського вчителя, було неабиякою честю й моральною підтримкою в роботі над кандидатською. Зрештою — презентація пройшла вдало й, здається, сподобалася автору. Адже все відбувалося досить жваво і відчувалися любов до письменника і справжнє зацікавлення його творчістю. Хоча кожний виявляв це по-своєму: Валерія Смілянська та Микола Жулинський, наприклад, раділи з того, що Барабаш співпрацює з ними, а Івана Дзюбу переймало — чи мучила Шевченка совість за те, що відбив дівчину в Сошенка, чи ні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
