Музика · с. 13сторінка оригіналу ↗
«КИЇВСЬКА КАМЕРАТА» У ВИМІРАХ РІЗНИХ ЕПОХ
Слово Просвіти, №05 за 2006 рік
лем, епохою майстерно відтворювати характер звучання музики, точно передавати усі нюанси й вимоги авторського тексту тощо, які, спільно з прекрасними організаційними можливостями, допомогли митцю досконало опанувати новий вид музичної діяльності — диригування. Нині “Київську камерату” справедливо вважають “ансамблем солістів”, адже кожен її артист здатен завдяки високому рівню власної виконавської майстерності бути солістом, що виокремлює цей оркестр з-поміж багатьох інших. Художню своєрідність творчому образу “Київської камерати” надають його солісти-вокалісти — народна артистка України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка Ніна Матвієнко, а також заслужені артисти України Олександр Василенко і Людмила Войнаровська. Зі здобуттям 2000 року статусу Національного вагомо підвищився рівень фінансування, що значно полегшило існування колективу, але не вирішило болісного питання організації його концертного життя. За словами Валерія Матюхіна, у колишньому Радянському Союзі концертна політика Міністерства культури, хоч якою недосконалою й корумпованою вона була, все ж таки певною мірою звільняла творчі колективи та митців від зайвих клопотів, що спричиняються постійним пошуком можливостей і коштів на проведення нормальної концертної діяльності. Сьогодні ж те, що було раніше, — зруйновано, а нового поки що не створено. Тому часто доводиться організатору та керівникові “Київської камерати” самотужки займатися плануванням виступів і гастролей. На думку митця, у цій справі значно випередили нас західні оркестри, концертна практика яких доводить, що нічого ганебного у спонсорській підтримці творчої діяльності відомих оркестрів та музикантів світу немає. На доказ такого вдалого поєднання бізнесу та класичного музичного мистецтва Валерій Матюхін навів приклад — гучні гастрольні тури світового масштабу відомого симфонічного оркестру “Davidoff”, блискучі виступи якого, незважаючи на назву торгової марки тютюнових виробів, підкорюють своєю неймовірною виконавською майстерністю багаточисленні слухацькі аудиторії. Натомість кожний виїзд за кордон “Київської камерати”, як і будь-якого іншого оркестру країни, на превеликий жаль, постійно супроводжується болісними затратами дорогоцінного часу і неймовірних зусиль на вирішення безконечних бюрократичних питань, які ще більше ускладнюють і без того нелегке життя колективу. Незважаючи на такі доволі несприятливі умови існування ансамблю, усі без винятку виступи “Київської камерати” і на Батьківщині, і далеко за її межами завжди супроводжуються аншлагами та схвальними відгуками преси. Однією з головних причин такого успіху є постійне розширення і збагачення репертуару, у якому поряд із творами А. Вівальді, Й. С. Баха, В. А. Моцарта — музика композиторів XIX століття Ф. Шуберта, Р. Вагнера, Е. Гріга, П. Чайковського, а також композиції М. Равеля, А. Шенберга, І. Стравінського, С. Прокоф’єва, Р. Щедріна, Е. Денисова. Особливе місце у програмі виступів “Камерата” надає шедеврам українських авторів минулих часів та сучасності М. Лисенка, С. Людкевича, М. Скорика, Є. Станковича, В. Сильвестрова, які мають справді магічний вплив на закордонну публіку. У творчому арсеналі колективу існують прекрасні мистецькі проекти з циклу “Музичні діалоги”, призначення яких — поряд із творчістю сучасних вітчизняних композиторів репрезентувати музику відомих авторів інших країн. Так, у рамках мистецької акції “Україна— Росія” відбулися концерти пам’яті російських композиторів Георгія Свиридова та Андрія Ешпая. Проект “Україна—Естонія” був присвячений творчості видатного композитора сучасності Арво Пярта. Також “Камерата” продовжила серію авторських вечорів провідних композиторів Ганни Гаврилець, Олександра Саратського, Кармели Цепколенко, Ігоря Шамо, Ігоря Щербакова. За участю ансамблю відбулася мистецька презентація книжки Івана Драча “Противні строфи”. 28 січня 2006 року в Київському будинку вчених НАН України відбувся урочистий концерт, присвячений 250-річчю від дня народження великого композитора В. А. Моцарта, де у блискучому виконанні ансамблю солістів “Київської камерати” прозвучали незабутні твори геніального австрійця: Симфонія №1, Дивертисмент для струнних Bdur, відомі арії. Цікаво, що оркестрову обробку деяких безсмертних шедеврів Моцарта спеціально до цього концерту зробив метр українського музичного мистецтва Євген Станкович. У програмі вечора також пролунали музичні композиції, присвячені сучасним українським композитором Валентином Сильвестровим Вольфгангу Амадею Моцарту, написання яких було навіяне прекрасною музикою віденського класика. 10 лютого у Національній філармонії України відбудеться концерт “Київської камерати”, що стане своєрідним продовженням минулорічних виступів із проекту “Авторські транскрипції власних творів сучасних українських композиторів”. У програмі вперше прозвучать яскраві твори, написані сучасними українськими композиторами Іваном Карабицем, Євгеном Станковичем, Володимиром Зубицьким для фортепіано та інших сольних інструментів, у новоствореному оркестровому варіанті. Творчий колектив і його диригент і художній керівник Валерій Олександрович Матюхін запрошують на концерт прекрасної музики усіх бажаючих.
z
Олександра ТИМОЩУК
“Київська камерата” — один із найкращих камерних оркестрів України, що має свою специфічну ауру. Він розпочинав свою діяльність як пропагандист сучасного українського репертуару і донині тримає цю марку. Композитори сучасності мають бути вдячні “Камераті” за те, що вона, виконуючи їхню музику, сприяє розвиткові музичного мистецтва в Україні. Адже композитор, який знає, що його музику не виконають, не стане її писати. “Камерата” віддана ідеалам мистецтва, і в цьому, я вважаю, її унікальність. Завдяки цьому колективу та його незмінному керівникові Валерію Матюхіну українське сучасне мистецтво зробило величезний крок уперед. Народний артист України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, лауреат Міжнародної премії ЮНЕСКО, професор Націо' нальної музичної академії України імені П. І. Чай' ковського, композитор Євген СТАНКОВИЧ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
