Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Через просвіту — до відродження й піднесення народу!” · с. 5сторінка оригіналу ↗

«МАТІР УСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ЗОРГАНІЗОВАНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЖИТТЯ» До 140-річчя заснування культурно-освітнього товариства “Просвіта”

Слово Просвіти, №05 за 2008 рік

Людмила БОЖУК, автор щорічника “Українознавство” Вогонь лиш там, де світим його ми. М. Тимчак “Вогонь лиш там, де світим його ми”, — писав у своїй “Співаниці” дубенський поет Микола Тимчак. Вогонь “Просвіти”, який 140 років тому запалили її фундатори — Анатоль Вахнянин, Олександр Борковський, Іван Комарницький, Михайло Коссак, Максим Михаляк, Омелян Огоновський, Омелян Партицький, Юліан Романчук, Корнило Сушкевич та інші галицькі народовські лідери, і нині горить по всій Україні. Найповажніша за віком українська організація, поставивши собі за мету піднесення національної самосвідомості шляхом розгортання просвітньо-виховної роботи серед найнижчих верств української спільноти, започаткувала тим самим рух за національне та державне відродження українського народу. Поширення в Європі на рубежі ХVIII—ХІХ століть ідей про рівність усіх народів, волю та право на життя всіх людей сприяло появі прогресивних національних рухів та покликало до життя численні громадські та культурно-просвітницькі організації, зокрема й на українських землях. Серед багатьох освітніх інституцій, що виникають у Східній Європі у другій половині XIX ст., було і товариство “Просвіта”. За умов “націоналізуючого XIX ст.”1 представники української інтелігенції, університетська молодь розглядали широку просвітницьку діяльність серед усіх верств і суспільних станів з метою піднесення їхнього загальноосвітнього рівня як першочергове завдання, глибоко усвідомлюючи, що народна освіта, національна школа — головні засоби здобуття незалежності, створення власної держави. Для реалізації визначених завдань прогресивні українські педагоги, громадські діячі, академічна молодь Галичини засновують 8 грудня 1868 р. у Львові товариство “Просвіта”, яке, за визначенням В. Пашука, стало “масовою просвітницькою самоорганізацією підневільного народу”. “Проіснувавши 71 рік, воно виконало надзавдання, — зазначає дослідник, — організувало українців до праці в царині духовній, чим викристалізувало основи нації, піднісши русинів-українців до рівня громадян, свідомих боротьби за свою державу”2. Програмна мета діяльності “Просвіти” була сформульована на перших Загальних зборах товариства у виступі студента Андрія Січинського: “Кожний нарід, що хоче добитися самостійности, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільности, народні маси піднести до тої степені просвіти, щоби ця народна маса почула себе членом національного організму, відчула своє горожанське і національне достоїнство й узнала потребу існування нації, як окремішньої народної індивідуальности; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього”3. Наполегливо, крок за кроком впроваджуючи її в життя, подвижництвом та жертовною працею просвітян, Товариство ніколи не відходило від своїх основних цілей, не підпорядковувалось жодній політичній партії чи групі, надавало допомогу українському народу там, де її він потребував, керуючись єдиним гаслом: “Через просвіту — до відродження й піднесення народу!” Характеризуючи генезу та історичне значення “Просвіти” у розвитку української нації, спробуємо виокремити два, на нашу думку, найважливіші аспекти її діяльності. По-перше, це культурно-освітня діяльність з метою поширення освіти серед народу та піднесення його національної свідомості. З іншого боку, хочемо закцентувати увагу на характерних властивостях, формах і засобах діяльності Товариства, аналіз яких дає нам підстави стверджувати: “Просвіта” була важливим чинником згуртування української спільноти. Саме “Просвіти”, як і їхні попередники — братства, що розгорнули свою діяльність в Україні у ХV—ХVІI ст., стали тією організаційною формою, в якій, на думку В. Яніва, виразно виявилося “змагання українців до внутрішньо-національної солідарности”4. Заснована галицькою інтелігенцією (на перші Загальні збори прибуло 64 львівські члени-засновники та один представник із провінції — отець Йосиф Заячківський, парох с. Лопянки, коло Долини)5, “Просвіта” згодом стала поповнювати свої лави студентською молоддю, священнослужителями, урядовцями, учителями, селянами, перетворившись на найбільш масову громадську організацію. Саме з середовища “Просвіти” вийшла більшість національно-патріотичних та культурно-освітніх об’єднань і минулого — Народна Рада, Рідна школа, Сільський господар, Маслосоюз, Пласт, Сокіл, Союз українок, і новочасних — Народний рух України, Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Тому цілком справедлива, на наш погляд, оцінка, яку дав Товариству один із його очільників проф. Іван Брик. Підсумовуючи значення “Просвіти” в громадському і культурному житті України, він зокрема зазначив: “Просвіта” була матір’ю всіх наших організацій і товариств. За її почином повстали майже всі наші сільськогосподарські, торговельні, промислові, фінансові та кооперативні установи. З неї вийшла й перша Українська політична організація, так звана “Народна Рада”. Просвіта дала поштовх до повстання 1873 р. Товариства ім. Тараса Шевченка, яке від 1893 р. перемінилось у Наукове Товариство ім. Шевченка… При моральній і матеріальній допомозі “Просвіти” повстало в 1881 р., а в 1883 р. розвинуло свою діяльність “Українське Педагогічне Товариство”. …На ґрунті, підготовленім “Просвітою”, повстали й такі українські тіловиховні товариства, як Соколи й Січі. “Просвіта” вела теж живу гуманітарну діяльність. Хоч сама небагата, вона радо спішила з грошовою допомогою різного роду бурсам і українським приватним школам та сама фундувала бурси, помагала ремісничим, студентським і взагалі молодечим товариствам. Вона несла поміч вдовам і сиротам Статут товариства “Просвіта” по заслужених українських мужах, несла поміч потерпівшим від повені і вогню. Таким чином “Просвіту” можна сміливо назвати матір’ю усього українського зорганізованого національного життя”6. Об’єднавши в своїх лавах представників різних верств українського суспільства, “Просвіта” набула характеру “всенародності та всеобіймаючості”, на чому і було наголошено у програмній промові А. Січинського. “В цій програмі відзначена не тільки ідея праці для народу, з погляду загальнонаціональної солідарности, — підкреслює В. Янів, — але виразно наголошений ідеал людської гідности, — отже підстави рівности всіх громадян — ідеал, який був характеристичний впродовж цілої історії України для наших змагань”7. “Всенародність та всеобіймаючість” “Просвіти” виявилися і в прагненні до об’єднання не лише галичан, а й українців по всій Великій Україні. Так, зокрема у “Популярній історії Товариства “Просвіта” у Львові” Степана Перського (псевдонім проф. Степана Шаха) зазначено, що уже на перших Загальних зборах було поставлено завдання “розвести якнайширшу акцію за позискання членів і то по всіх частях нашої України”. Отже, цілком можемо погодитися з думкою С. Перського про те, що з першопочатків діяльність “Просвіти” “не обмежувалася лише Галицькою волостю”, а одразу постала на “становище всеукраїнства”8. Варто зазначити, що Товариство працювало у досить складних умовах. За відсутності приміщення (власний будинок буде куплено аж 1895 р. на пожертви просвітян Галичини та Наддніпрянщини, зокрема і киян, які через М. Грушевського передали львів’янам 1500 ринських) наради і засідання проводили вдома у К. Сушкевича або А. Вахнянина. Та незважаючи на усілякі перешкоди, уже в перший рік своєї діяльності Товариство змогло видати книжечку “Зоря” — читанку для селян накладом 2 000 примірників, яка розійшлася протягом двох тижнів, “Народный календарь на 1870 рік” — 3 000 примірників та два літографовані підручники для учнів єдиної на той час української гімназії у Львові9. Якщо в перші роки існування “Просвіта” була товариством інтелігенції, яка працювала для народу, але ще не з народом, то зсередини 70-х рр. XIX ст. уже чітко було визначено просвітницький характер організації, зорієнтований на масовість, на залучення до співпраці якнайширших верств українського суспільства. Це під- Народний дім у Вінниці, де розташовувалося товариство “Просвіта”. Фото 1918 року

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин