Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Наше життя має передусім визначатись саме духовністю”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ПАЛІТРА

Слово Просвіти, №05 за 2008 рік

Станіслав ТИМЧЕНКО, доцент кафедри філософії НТУУ “КПІ” “НЕСТОР*ЛІТОПИСЕЦЬ” Цей монументальний твір майстра одностайно вважають шедевром гармонії форми, змісту та новітньої техніки — флоромозаїки (використання флори і фауни для створення образів). Велетенська постать літописця зображена на тлі Славутича. У правій руці, на рівні грудей, він тримає перо, у лівій — пергамент з текстом. Стоїть на заквітчаному пагорбі. Довгий одяг з темно-коричневих каштанів на синьому тлі. Праворуч — схили родючих земель, ліворуч — храми. Навколо голови — сяйво з променів, від постаті віє теплом, величчю. Від цієї яскравої масштабної композиції в захваті й звичайні глядачі, й професійні художники, і гості з інших країн. Французький автомобільний промисловець, оглянувши виставку творів Г. Синиці, сказав, що досить повезти у Париж три його твори: “Нестор-літописець” (флоромозаїка), “Моя доля” (образна абстракція), “Вечірні думи” (пейзаж — акварель, гуаш), — і до них стоятиме черга. ПЕРШІ МАЛЯРСЬКІ КРОКИ Григорій, майбутній творець “Нестора”, народився 17 січня 1908 року в Одесі в робітничій сім’ї. Дитинство і юність хлопця були суворими. Рано втративши батьків, він, інвалід дитинства з десятилітнього віку, виховується в дитячому притулку Єлисаветграда. Григорій дуже хотів бути учнем художньої школи, та спочатку закінчив ремісниче училище. І ось нарешті навчається в одеській художній школі у Гершенфельда, який вчився у Парижі і був другом знаменитого Анрі Матісса. За порадою Гершенфельда, Григорій 1930 року вступає до Київського художнього інституту на монументальний факультет Михайла Бойчука і навчається у Миколи Рокитського, Євгена Холостенка, Івана Падалки. На п’ятому курсі Григорій Синиця готує дипломну роботу, якою мав керувати М. Бойчук, але живописний факультет оголошують “розсадником формалізму” і закривають. 1936 року М. Бойчука і його соратників за “формалізм і націоналізм” репресують як ворогів народу і страчують (1937 р.). Синиця знову за конкурсом вступає до інституту, але “перенавчатись” у дусі традиційного академізму не хоче і через рік залишає навчання. Під час Великої Вітчизняної війни Г. Синиця опинився в окупації, потрапив у колону, яку гнали до Ба-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин