Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Бог дає свято своє велике на радість добрим людям”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

НА ГОСТИНИ В ДОНЕЦЬК

Слово Просвіти, №05 за 2008 рік

Василь КОСТЮК, учасник вертепу, вчитель Івано-Франківської ЗОШ №25 Автобус плавно котить дорогою. Траса “Дніпропетровськ—Донецьк” широка, освітлена. Мчимо, наче літаком. Де ж ті терикони донецькі, ті шахти, той край, оспіваний Сосюрою? І справді, якось несподівано з туману випливає одна конусоподібна рудувато-сіра гора, друга, за ними — інші. Оце і є Донеччина! Близько восьмої ми в центрі. Зустрічають юнаки. — Вітаємо вас у Донецьку. Тепер наша черга дивуватися: — Хлопці, звідки так добре знаєте українську? — Ми місцеві, студенти Донецького національного університету. Ви ж, мабуть, не забули, що в Україні перебуваєте, то як ще маємо говорити, як не по-українськи? — Будьмо знайомі, — приєднується до розмови ставний високий юнак. — Я — Юрій Матущак, голова обласної молодіжної організації “Поштовх”. Саме ми займаємось організацією фестивалю вертепів. Український ліцей №12. — Ми вже хвилюємося, чи приїдете. О, та з вами Марія Василівна Олійник — якщо так, то все гаразд: з нею, повірте, можна в будь-який бій іти! І це справді так. Якщо у Донецьку щось роблять для українства, то переважно завдяки п. Марії. Енергія цієї жінки справді невичерпна. Від неї дізналися, що в Донецьку зі 176-ти шкіл лише чотири українські, хоч, за останнім переписом, українцями себе визнали 57 % населення міста. Після виступу в українському ліцеї їдемо до катедрального собору УГКЦ. Різьблений іконостас, просторі хори, великі вікна, одне з яких прикрашене вітражем. Це особлива гордість владики Степана. Єпископ Донецький і Харківський УГКЦ сам зустрічає нас, розповідає про церкву, паству, з настоятелем о. Василем у нижньому храмі слухають колядки і підспівують нам прочани, а тоді у трапезній (церква організовує обіди для малозабезпечених) майже годину спілкуються з нами. Виступаємо у затишній залі навчально-виховного центру “Гармонія”. Хоч була субота, та батьки позвозили дітей до гімназії, щоб ті побачили вертепне дійство. Прощаємося, адже попереду основна місія — виступ на центральній площі Донецька на фестивалі вертепів. Хлопці з “Поштовху” скаржаться, що дозвіл на проведення фестивалю отримали в останній момент; із рекламою ні на радіо, ні на телебачення, ні в пресу не змогли пробитися. Пощастило, адже народний депутат України Олександр Клименко профінансував дійство. Хоч і дме пронизливий вітер, морозно, але люди все-таки сходяться; бачимо владику Степана, о. Василя, кілька черниць; молода пара, обгорнувшись національним прапором, гордо розгулює серед юрби; тут же і народний депутат України О. Клименко співає з колядниками. Шкода, що з запрошених колективів із Західної України прибув лише наш. Ділимося дорогою враженнями, чи в Івано-Франківську ми змогли б влаштувати гостям такий прийом? Ось тобі й Донецьк! А може, справді, крига скресла, може, не треба політикам налаштовувати народ стінка на стінку? Частіше організовувати б нашим міністерствам освіти й культури обмін мистецькими колективами — і тоді не буде Україна ділитися на окремі частини. — Заради таких хвилин, — каже уже в автобусі В. Зварун, — варто, товариство, жити. Щойно пані Марія Олійник телефоном повідомила, що Марко Матвійович Бровун, директор Донецького обласного театру, настільки вражений нашим виконанням колядок, що береться наступного року організувати для нашого вертепу турне Донецькою областю. Як ви на це?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин