Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

СС іі чч нн ее вв аа мм уу зз ее йй нн аа рр ее вв оо лл юю цц іі яя??.. ...

Слово Просвіти, №05 за 2012 рік

України Нелю Куковальську замінила 54- річна Олена Сердюк. Трудову діяльність розпочинала в Державному архітектурно-історичному заповіднику “Софійський музей”. Останні шість років очолювала Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури. Гендиректора Пироговського скансена Павла Федаку замінив 36-річний Дмитро Заруба — політолог. Його першим робочим місцем (1997—1998 рр.) значиться Верховна Рада України, посада — помічник голови комісії з питань приватизації. Останні півтора року він обіймав посаду заступника голови Держслужби туризму і курортів. А ще він, згідно з інформацією на його персональній сторінці у соціальній мережі, уже не перший рік є президентом Асоціації готелів і ресторанів України. Музей Шевченка очолив 45-річний Дмитро Стус. За фахом філолог, кандидат філологічних наук. Тривалий час був науковим працівником Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Працював у кількох авторитетних виданнях, зокрема журналах “Київська Русь”, “Сучасність”. Йому закидають відсутність управлінського досвіду — і це загальна вада нової хвилі музейних гендиректорів. Кадрові зміни нинішньої влади, як свідчать відгуки преси, викликали у громадськості хвилю обурення і безліч запитань. Причина тому лежить не стільки в “іміджі” партії влади — регіоналів, скільки у кількох “але”. По-перше, рішення Міністерства культури про зміщення і призначення нових керівників музеїв позбавлено прозорості, готувалося тишком-нишком. Це дивно, адже більшість відправлених у відставку керівників ще вчора нібито мали достатній кредит довіри. Їхня робота отримувала високі оцінки. Наприклад, торік, у вересні, президент Віктор Янукович на урочистостях із нагоди 1000-ліття Софійського собору дав високу оцінку роботі працівників Національного заповідника. По-друге, фаховий рівень будь-якого високопрофесійного спеціаліста, а тим паче музейного, потребує і відповідної освіти, і достатнього досвіду в обраній царині, і неабияких інтелектуальних, ділових і управлінських якостей. По-третє, як зазначають експерти, владі не потрібні фахові, з високим рівнем свідомості й громадянської відповідальності, досвідчені керівники ще й тому, що більшість із них могли б створити перешкоди в реалізації певних комерційних планів окремих осіб чи груп впливу при президентові. Напередодні призначення на посаду гендиректора музею народної архітектури в Пирогово молодий політолог, він же представник ресторанно-готельного бізнесу Дмитро Заруба розповідав на “Радіо Свобода” про те, що на розвиток музею необхідно 20 мільйонів гривень. Їх треба негайно залучати. Так само величезних коштів потребують національні заповідники — “Софія Київська” і Києво-Печерський. І їх виділять. Тому практика розстановки владою своїх людей на фінансових потоках не нова. Є ще одне золоте дно в тихому музейному житті — земля: навколо лаврської, софійської, пироговської вже неодноразово вибухали скандали. Тривають вони й досі. Серед мотивів зміни директорів є ще один — політичний, точніше, релігійноконфесійний. Хоча прямих свідчень щодо передачі частини будівель чи комплексів Софійського й Києво-Печерського заповідників немає, однак підстави для таких побоювань існують. Навіть якщо не брати до уваги прагнення тієї ж УПЦ МП. На пам’яті ще свіжі спроби відселити музеї з Лаври. Не переконує громадськість у чистоті помислів влади і нещодавній законопроект №9690 від 12 січня 2012 р. “Про повернення об’єктів культурної спадщини релігійних організацій”. Там зазначено, що серед низки об’єктів, які треба повернути УПЦ Московського патріархату, є й Свято-Успенський собор. Тож “Січнева музейна революція”, розпочата верхами, не є чимось новим у прогнозованих вчинках її “вождів”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин