Вавилон на Законі · “В тому, що стосується дотримання прав національних меншин, Україна стоїть попереду багатьох країн Європи”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
«В грудє моєй — Визувій так і клекотить!..»
Слово Просвіти, №05 за 2013 рік
Косово, Чечні й інших пострадянських й постсоціалістичних країнах Європи. Тому мені здається, що цю українську традицію толерантності й національної злагоди варто усіляко розвивати й поширювати. Після поділу Буковини на Північну і Південну драстично змінилася демографічна ситуація, у Чернівецькій області проживає понад 75 % українців, тому не дивно, що тепер уже румуни мусять почуватися як національна меншина. По-друге, тепер узагалі зовсім інші часи — іншої економіки, політики, культури тощо. Як на мене, йдеться лише про те, що тепер, коли ми знаходимося у новій Європі, настав нарешті час згадати уроки оцієї малої Європи, яка колись тут існувала. Віруючі євреї кожного року кажуть: не забувай, що ти був рабом у Єгипті. Хоча деякі з них і забувають — лізуть до влади в Україні і таке інше, але саме цього якраз і не варто забувати нікому…”
Резюме Отой незнищенний дух “бу" ковинізму”, який і я ношу в собі з кров’ю батьків, підказує мені таку ситуацію. Стіл переговорів притомних у своїй громадянській суті парламентарів на тему скасу" вання неконституційного закону Колесніченка—Ківалова і повер" нення до Конституції. Не відмов" ляюся дискутувати ні з ким, крім тих, хто у парламенті до жінок застосовує фізичну силу. І тоді нарешті хай охочі запишуть мене “тушкою” за спільне голосування з ПР. Я це перекліпаю. Але від юридичного просвітництва не відмовлюся. Бо від нього — по" при все — Україна уже не відмо" виться ні на чию догоду. Коли деякі перестрахувальни" ки (а швидше, політичні комбі" натори) бурчать: ну, ось, знову мова, а де економіка? А хто буде боротися з корупцією? Як рефор" мувати медицину і освіту? А де робочі місця, пенсії, зарплати? — я на це відповідаю завжди не" змінно: по"перше, на все потріб" на політична воля верхівки — і це єдиний спосіб змінити країну. А іншої причини таких не"змін — немає. По"друге, кожен має робити те, що вміє. Бажано, досконало. Чи принаймні прагнути до того. І ґрунтовна розмова (зокрема й у вигляді законопроекту) про ко" рекцію гуманітарних проблем україні жодним чином не заважає паралельному переглядові еконо" мічної чи антикорупційної проб" лематики. Знаю, що у моїх колег"парла" ментарів — фахівців у різних га" лузях державного життя “наклю" валося” немало необхідних і на" віть радикальних у доброму сенсі слова законопроектів. Які, не маю сумніву, саботажники на" звуть “фашистськими” чи приду" мають інший подібний ярлик. Ці законопроекти мають на меті звести “шлагбауми” остаточному занепаду країни і спрямовані на її розвиток. Але їх презентувати" муть ті, що знаються на цьому. Знаю, що ці законопроекти викликатимуть не менше не" прийняття тих, хто натискає на гальма розвитку країни. Проте без цих законів ми — як держава — не матимемо жодної перспек" тиви, окрім тої, яку активно під" тримує Партія регіонів: бути Ук" раїні м’ячем на футбольному полі світових гравців.
http://www.pravda.com.ua
Саме такою реплікою Свири" да Петровича Голохвостого, відо" мого персонажа славетної комедії М. Старицького “За двома зайця" ми”, хочу охарактеризувати свій стан після прочитання інтерв’ю з нардепуком"регіоналом (нарде" пук — скорочення від “народний депутат України”, словотвір письменника А. Янченка) Вади" мом Колесніченком, автором го" резвісного закону про основи державної мовної політики, в якому (інтерв’ю) він заявляє: “Жодного аргументу проти зако" ну про основи мовної політики не було. В жодному діалозі. Крім слів “гине мова!” Але це не аргу" мент. А взагалі у світі щорічно ги" не кілька мов, проте це не є пред" метом світового катаклізму. Тому завдання № 1 — виховання і нав" чання людей толерантності і вза" ємної поваги одне до одного” (Газ. “Аргументы и факты в Укра" ине”, № 1—2, 2013 р.). Як вам така заява?! Махрово" му цинізму регіонала немає меж. За логікою Колесніченка, нічого страшного не станеться, якщо й українська мова загине. Мовляв, велике діло, однією мовою мен" ше… І, наслідуючи того ж таки Голохвостого, він пихато скаже: “Тепьор, слєдсвенно, меня по всєх усюдах первим хвисоном принімають: а почому? Потому, што я умєю, как соблюсти свій тип, по"благородньому говорить понімаю!” Ага, ще ж і регіонал С. Тигіп" ко йому вторуватиме. А ось у зак" лопотаної регіоналки Єлєни Бан" дарєнко “в галавє завсегди такой водевіль, што только мерсі”. Во" на вважає, що регіоналам треба принципово перейти на росій" ську мову, бо їх, бачте, критику" ють за виступи у ВР мовою пів" нічного сусіда. Тут уже не можна не згадати одіозну Кулішеву тьо" тю Мотю з її категоричною зая" вою: “Лучше быть изнасилован" ной, чем украинизированной!” Креативна пані пішла далі. Вона пропонує накласти табу на вживання слів “жид”, “жидівка”, “хохол”, “хохлушка”, а також “москаль”. Чомусь, правда, не згадала слова “кацап” і “лях”. З точки зору політкоректності, во" но, може, й слушно. Відмовили" ся ж американці від уживання слова “негр”, замінивши його на “афроамериканець”. Дозволю собі трохи поіронізувати. Якщо заборонити офіційно вживати ці “крамольні” слова, то доведеться перейменувати такі населені пункти, як Ожидів, Жидачів
(Львівська обл.), Жидичин (Во" линська обл.), Москаленки, Москалі, Москалівка, Москалів" щина, Москальцівка (Херсон" ська, Київська, Харківська, Сум" ська, Черкаська, Чернігівська області), Ляшки (Сумська обл.), Ляшківка (Луганська, Дніпро" петровська області), Ляшківці (Чернігівська обл.). А як бути з п’єсою І. Котля" ревського “Москаль"чарівник”? Чого довго думати! “Солдат"ча" рівник”, та й годі. Українці на прізвище Москаль, Москалець, Москалик тощо стануть Солда" тенками, на Галичині — Жовніра" ми, а слова “кацап”, “кацалап”, “кацапець”, “кацапена”, “кацап" ня”, “кацапчик”, “кацапщина”, “кацапюга” слід викинути із словника Грінченка і замінити їх на “великорос” і похідні від ньо" го. І неодмінно послати ноту про" тесту до МЗС Росії з приводу то" го, що росіяни вживають слова “хохли”, “хохлобакси”, “Хохлан" дія” тощо. Особливо обурливо, що ще й одне з міст своїх назвали Хохломою. Неподобство!.. Мало не забув про нобелів" ського лауреата Андре Жида і мо" наха"книжника Луку Жидяту, нов" городського єпископа, відомого проповідника Київської Русі. Щось із ними теж треба робити. Справедливості ради треба сказати, що свого часу класики української літератури Михайло Драгоманов, Павло Грабовський, Михайло Коцюбинський, Леся Українка добровільно відмовили" ся від етноніма “жид” на користь нейтрального “єврей”. “А от док" тор філологічних наук Олександр Пономарів вважає, що в україн" ській мові слово “жид” завжди було нейтральним і не мало анти" семітського характеру. Негатив" ного забарвлення воно набуло тому, що має негативне значення у російській мові. Через запере" чення євреїв він радить не вжива" ти це слово, хоча формальних підстав для цього немає” (Газ. “Веч. Київ”, 10.01.2013). І наостанок. Оскільки В. Ко" лесніченко та “іже з ним” вважа" ють, що українській мові нічого не загрожує, а навпаки, занепа"
З незмінною повагою Юрій ПОПСУЄНКО дає мова російська, то треба її ак" тивно підтримувати. І відомий українофоб Дм. Табачник шви" денько клепає наказ Міносвіти про проведення конкурсу серед школярів для популяризації ро" сійської мови під назвою “Луко" мор’є”. На це Голохвостий, пев" не, сказав би: “Єжелі когда чело" век разумом вгору вище од лавр" ської колокольні да глянет отту" дова на людей, то вони йому зда" ються"кажуться такі маненькі, как пацюки, пардон, криси! По" зволіте папіроску?” І зовсім останнє. Письмен" ник С. Борщевський в одній з ук" раїнських щоденних газет веде колонку “Імперські амбіції біль" шовицької Росії”. Там він наво" дить цікавий документ. Проци" тую його: “13 січня 1928 року відкрила" ся VIII конференція Комуніс" тичної партії Західної України, на якій виразно окреслилася по" зиція більшості, що чітко усві" домлювала імперську сутність російського більшовизму. Зреш" тою це призвело до виключення партії з Комінтерну та репресій проти її членів. Для нас сьогодні залишаються повчальними та актуальними деякі думки, зафік" совані в резолюції конференції, ухваленій 85 років тому: “Росій" ський великодержавний націо" налізм, що все звик розглядати як колонізаторські об’єкти, ро" сійську культуру розглядати як культуру вищого порядку, а культуру других національнос" тей як культуру мужицьку, ниж" чого порядку — ставиться воро" же до окремих національних Ра" дянських Соціалістичних Рес" публік… Він хотів би зменшити та обмежити значення України (і других) як республіки в межах СРСР, відібрати від неї всякі права, розпростерти над нею своє бюрократичне опікунство, хотів би задержати за російською культурою домінуюче станови" ще… а українську культуру звес" ти до засобу “порозуміння з се" лом”, українську мову предста" вити як штучно накидувану “га" лицьку” мову і т. д.”. А ви кажете — водевіль!..
Шановна пані Редакторе! Не можу не відгукнутися на Ваш заклик згуртуватися в обороні державності українського слова, одностайно обстоювати власні мовні права. Гострий, переконливий допис О. Чорногуза “Дикун чи окупант?”, яким започатковано рубрику “Вавилон на Законі” у Вашому тижневику, спонукав і мене взятися за перо.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
