Постать · “Русалка Дністрова” була свого часу явищем наскрізь революційним”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Маркіян Шашкевич — сьогодні
Слово Просвіти, №05 за 2013 рік
Роман ЛУБКІВСЬКИЙ Фото Йосипа МАРУХНЯКА
Продовження. Поч. у ч. 2, 3 за 2013 р.
Особливої уваги заслуговує перша успішна спроба повернен" ня “до джерел” шашкевичезнавс" тва. Ідеться про збірник “Іван Крип’якевич. Шашкевичіана. Статті. Рецензії. Публікації” (упорядник і автор передмови Ф. Стеблій, Л., 2012). Діапазон досліджень автора дуже широ" кий: від генеалогічного дерева Шашкевичів до узагальнень істо" ричного, політологічного, куль" турологічного характеру. Із розвідок дослідника сучас" ний читач може збагнути обста" вини побутового характеру (“Львівське житє в часах Шашке" вича”, “Про Львівську семінарію в часах Шашкевича” тощо). Фактографічний матеріал, почерпнутий із праць І. Крип’я" кевича, — безцінний. Відомі його розвідки з літературознавчої галу" зі, щоправда, породжували диску" сії, полемічні протистояння. Але нам важливо це знати сьо" годні. Та й завтра буде важливо! Тому треба сподіватися, що нев" томний упорядник і дослідник Феодосій Стеблій перевидасть у згаданій “Бібліотеці” Омеляна Огоновського, Володимира Ко" цовського, Василя Щурата, Ми" хайла Возняка, Михайла Терша" ківця, Василя Лева, Луки Луціва… Цей компендіум наукових праць заслуговує сучасного ос" мислення, а найважливіше з пе" реліченого — коментування, роз" повсюдження серед наукових і просвітянських кіл. Сучасне шашкевичезнавство розвивається принаймні в двох площинах: інформаційно"пізна" вальній та академічній. Академіч" на — чітко простежується в спеці" альному числі “Записок Науково" го Товариства імені Шевченка” (філологічна секція) т. 264, де згруповано публікації про 200" річчя від народження Шашкеви" ча і 150"річчя від смерті Шевчен" ка. Поруч із відомими шашкеви" чезнавцями, — Михайлом Шала" тою, Феодосієм Стеблієм, Рома" ном Кирчівим тут виступають дос" лідники, які спеціалізуються у та" кій важливій проблематиці, як пе" рекладацька спадкоємність (Ми" кола Легкий. “До історії перекла" дання “Короледвірського літопи" су” українською мовою: Маркіян Шашкевич та Іван Франко”). Спадкоємність творчих зв’язків між Шашкевичем та Франком досліджує Валерій Корнійчук че" рез дискурс романтичної традиції. Важливою є спроба увійти в сферу, ще недавно “закриту” для досліджень (принаймні в Україні). Маю на увазі дослідження Богдана Криси “Проповіді о. Маркіяна Шашкевича”. Відомо, що мовоз" навець Наталя Хобзей працює над темою “Мова проповідей о. Мар" кіяна Шашкевича”, а в “Запис" ках” приверне увагу її стаття “Мовний світ Маркіяна Шашке" вича”. Зроблю невеличкий відступ: мовний аспект сучасного шаш" кевичезнавства, як бачимо, пере" буває в полі зору багатьох нау" ковців, що дає підставу сподіва" тися: ближчим часом “висвітить" ся” інформація, хто з них, чи, може, сукупно працює над “Словником мови Маркіяна Шашкевича”, “Словником мови “Руської Трійці”. Такі словники не тільки бажа" ні, а й украй необхідні.
ського товариства “Рідна мова” Петрові Сікорському. Він, зокре" ма, опублікував 10 книжечок (краєзнавчих і популярно"науко" вих), перевидав альманах “Русал" ка Дністровая” (Радехів, 2011). Ці видання готувалися в екстре" мальних умовах (п. Петро Сікор" ський паралельно працював над створенням музею М. Шашкеви" ча в Нестаничах), отож не всі зних однаково вдалися. Але енту" зіазм і відданість справі годиться пошанувати: досвідчений педагог і активний громадський діяч бе" реться до подальшої праці на шашкевичезнавчій ниві. До ювілею Шашкевича ви" йшли в світ і два поетичні вінки. Львівське крайове товариство “Рідна школа” заопікувалося ан" тологією “Наш Маркіян” (2011), а впорядкувало і оформило її творче подружжя: Марія Людке" вич та Орест Білоус (родом із с. Нового Виткова Радехівського району). На обкладинці книги неста" ницький пейзаж О. Білоуса з Маркіяновою церквою. І хоча книжка відкривається хрестома" тійними присвятами (Богдан Лепкий, Дмитро Павличко, тво" ри сучасних львівських поетів), приваблює місцевий, радехів" сько"нестаницький колорит у те" матиці творів різних авторів, — аж до найголовніших, що заявля" ють: “Так, Маркіян — наш”. Ця родинна нотка виразно звучить у вірші"посланні Софії Прилуць" кої (народилася в Нестаничах, нині закінчує Вузлівську серед" ню школу): Ти відійшов. Та пам’ять залишилась, І згадка в серці знову ожила, І ніби вчора, двері відчинились. — Недільна служба в церкві почалась.
І повертають дзвони у минуле, На ту стежину, що вела у храм. Село маленьке, долею забуте, Покривджений і виснажений край.
Ти працював. Ти жив у цьому краї, Ти бачив злидні, горе і обман, Ти бачив, як народ твій понижали За рідну мову і талант. Можна було б цитувати вірші й інших літгуртківців “Літератур" ного товариства імені Осипа Ту"
рянського” (м. Радехів), але мені здається, що Софіїна присвята є своєрідним “за всіх скажу”, чітко заявленою готовністю — і сьогод" ні! — боротися за справу Шашке" вича, перемагати “правнуків по" ганих” тих, котрі “народ твій по" нижали / за рідну мову і талант”. “Невмируща молитва. Пое" ти Маркіянового краю” (Вид"во “Простір"М”, 2012). Назва ан" тології, впорядкованої Олесем Гордоном, говорить сама за се" бе. Багато в ній відомих прис" вят. А з нових можна виокреми" ти найкращі — поезії Богдана Чепурка, Ігора Павлюка, Богда" на Смоляка. …Понад чверть століття тому в Києві було видано поетичну ан" тологію “Вінок Маркіянові
Шашкевичу”. Яка ж-то була “антологія” без поетичних прис" вят Богдана Лепкого (збірка “Для ідеї”)! Сьогодні є всі можли" вості перевидати “Ві" нок”, включаючи до нього все найкраще з поетичної Шашкеви" чіани.
Дрогобицька метрика “Русал( ки Дністрової” “Не журися, Руса" лочко з"над Дністра, що"сь не прибрана, в наряді, який від при" роди і простодушно" го, і добросердного народа твойого прий" мала"сь, стаєш перед твоїми сестрицями. Они добрі, вибачат ти, приймут тя і прикрасять”. Такими словами завершував Маркіян Шашкевич “Передслів’є” до “Ру" салки Дністрової”. І мав рацію, бо першовидання 1837 року таки дочекалося “прибирання” від ученого, поета, громадського дія" ча — і то кілька разів. А цього ра" зу авторитетному дослідникові допомогло “приймити і прикра" сити” улюблене дитя Маркіяна: дрогобицьке видавництво “Ко" ло”. Книжкову Шашкевичіану 2011—2012 рр. увінчують три пе" ревидання альманаху “Русалка Дністровая”. Уже згадуване, “ра" дехівське”, укладене П. Сікор" ським, призначене для “масового читання”, воно виконує функцію ювілейної пам’ятки. Другим за часом є видання, підготовлене Михайлом Шалатою і випущене “Колом” (уже отримало назву “дрогобицького”). Третє з черги (“Русалка Дніс" тровая”, критичне видання (2012) вийшло в світ з ініціативи Сокальсько"Жовківської Єпархії УГКЦ. Її керівник єпископ Міха" їл відкриває альманах вступним словом. Думається, що видання приверне увагу священицтва і членів релігійних громад. У дрогобицької “Русалки”, кажучи Шевченковими словами, “своя доля і свій шлях широкий”. Вона відрізняється од своїх ро" весниць"посестер не лише бар" вистою обкладинкою та блоком дбайливо дібраних ілюстрацій.
Музей “Русалки Дністрової”. Львів
— п’яте перевидання на його на" уковому рахунку). Як упорядник і редактор, заново вивірив і скру" пульозно дослідив історичне, по" літичне, фольклорно"етногра" фічне тло, на якому вирізьблю" ється феноменальний прорив Шашкевича та його побратимів, ґрунтовно пояснює передумови (ризикну сказати: необхідність і закономірність) появи першої книжки в Галичині живою народ" ною мовою. Благоговійне став" лення М. Шалати до предмета дослідження допомагає розшиф" рувати суть Маркіянового проек" ту, заглибитися в чар його мета" форики, захопитися “ладом і складом” його писань (передмов, коментарів, публіцистики), зано" во відкрити його “переводи”, по" дивуватися красі записаних ним “Пісень народних”. Владика Ярослав (Приріз) так оцінює зусилля упорядника, ре" дактора, автора наукової розвід" ки"післямови: “Літератор і науко" вець Михайло Шалата немовби увійшов у добу Шашкевича, від" чув його глибокі почуття віри, любові до свого народу та поста" рався увиразнити його світлий образ”. Що ж означає “увираз" нення образу”— Адже багато" гранний образ Франкового попе" редника давно сформували істо" рики, архівісти, літературознавці. І, звичайно, поети, прозаїки, есе"
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
