2 Український шлях “Ми всі хотіли, щоб Центральна Рада проголосила незалежність...”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Гнат Зубрицький — учасник національновизвольних змагань 1918—1921 рр.*
Слово Просвіти, №05 за 2013 рік
си наступу російської армії під керівництвом Муравйова на столицю України Гнат Зубрицький записався добровільно до військового загону української молоді. Так він потрапив під Крути, де 29 січня 1918 року відбувся бій із 4000-м більшовицьким загоном. У день бою Гната і ще кількох юнаків призначили до спеціальної команди підривників, яка отримала завдання знищити міст. Коли завдання було виконане, стрілянина з боку студентів на полі припинилася, вони практично всі загинули. Після цього Г. Зубрицький повернувся в Київ, а після звільнення Києва від більшовиків брав участь у похованні жертв — героїв Крут на Аскольдовому цвинтарі. Деякий час був старшиною для особливих доручень у голови Української Центральної Ради М. Грушевського. За правління гетьманату викладав на курсах української мови для начальників залізничних станцій. Потім вступив до Запорізької дивізії армії УНР. Під час повстання проти німців і гетьмана в м. Січеславі (Дніпропетровськ) брав участь у роззброєнні німецьких військових частин. Був призначений скарбничим штабу Запорізької дивізії. Пройшов довгий шлях під час відступу української армії аж до румунського кордону. У складі української армії був у “трикутнику смерті”, коли на армію УНР наступала Червона армія, Денікін і поляки. Захворів на тиф. Коли Гнат повернувся у Західну Україну, на той час окуповану Польщею, його затримав поліцейський пост у Борині (15 км від дому). Утримували в тюрмі в Турці. Лише довідка про те, що протягом 1914—1921 рр. Гнат Зубрицький не перебував на території Західної України, допомогла йому повернутися додому в село Комарники, однак із вимогою двічі на тиждень реєструватись у Борині протягом півроку. 1923 року екстерном склав іспити за курс гімназійної освіти в Перемишлі. Рік навчався в таємному Українському університеті у Львові, а після його розгрому — в державному Львівському університеті, який закінчив 1927 року з кваліфікацією “викладач історії і суспільних наук в середніх закладах освіти”. Володів грецькою, латинською, німецькою, польською, російською мовами. Після закінчення університету працював учителем приватної гімназії в м. Чорткові (1927—1928 рр.), в приватній Турківській гімназії (1928—1929 рр.), вчителем у державній народній школі Борислава (з 1929 р.), а в 1934—1937 рр. на посаді директора цієї школи. 1937 р. переїхав із сім’єю у Дрогобич, де працював учителем, а в 1940—1941 рр. — інспектором шкіл Дрогобицького міськвно. 1947 р. нагороджений відзнакою “Відмінник народної освіти”. 1957 року вийшов на пенсію, мешкав у Дрогобичі, а з 1971 р. — у Винниках неподалік Львова. Помер на 93-му році життя і похований у Винниках. Гнат Зубрицький прожив довге і чесне життя. Був вимогливим до себе і справедливим до оточуючих. Його життєва позиція: тільки чесна праця, поєднана з моральністю і патріотизмом, може принести користь народові. ___________ * З нових матеріалів історико-культурологічного товариства “Герої Крут”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
