3 Український шлях “Вони пішли у вічність як Герої, врятувавши честь і гідність свого народу”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Вшанували героїв на місці легендарного бою
Слово Просвіти, №05 за 2013 рік
А від п’яних ленінсько-муравйовських матросів С. М. Ткачук врятувався ось як. Бій ще тривав, мела хуртовина, довкола стрілянина, худоба повибігала з хлівів, селяни пробували зганяти її до гурту, а він, пробираючись до залізничної станції Крути (бо ж набої у рушниці вже закінчилися), випадково потрапив туди і ось так у цій веремії залишився живим. Ще кілька речень споминів Теодора Арсеновича Шумовського: “…Про традицію відзначення Крут, яка почалася між студентами і пластунами в Західній Україні, доктор Ткачук довідався щойно від нас. Він думав, що краще святкувати перемоги, як, наприклад, битву під Конотопом, де в 1659 році війська гетьмана Виговського розгромили москалів і де загуло 30 тисяч московського війська. Все ж таки Крути ми вшановуємо, бо хоч це не перемога, але символ посвяти, що вимагається від нації, яка себе шанує. Колись у приватній розмові з батьком на тему визвольної боротьби доктор Ткачук напівсерйозно сказав: “Україна може бути незалежною і вільною тільки тоді, коли в Москві будуть стояти війська України, Польщі, Прибалтики і Фінляндії. Все інше для нас — вічна болячка…” А ще один учасник того вікопомного бою І. Ф. Павлюк похований у рідному селі Липі. Про нього мені розповіла Анастасія Йосипівна Шуляк 1923 року народження: — Іван працював колись чи-то бухгалтером, чи то касиром на пивзаводі у Мирогощі, де і жив самотньо. Сім’ї не мав. В останні роки ходив із кульбочкою, а коли його паралізувало, то сестра Гапка білизну прала, доглядала за ним… Із інших джерел я достеменно знаю, що Іван Павлюк був неабияким просвітянином. Кохався у книжках: навіть до Львова їздив неодноразово, щоб збагатити бібліотеку Дубенської “Просвіти”. Є фото, де він пліч-о-пліч із такими ж істинними українцями, як сам. Підпис: кінець 1920-х років, місто Дубно. Безцінна світлина збереглася у домашньому архіві Тамари Всеволодівни Горук, за що ми їй щиро дякуємо!
Петро АНТОНЕНКО
95 років тому, 29 січня 1918 року, тут, біля станції Крути, що по залізниці між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, відбувся пам’ятний бій між молодими патріотами — захисниками Української народної республіки і більшовицькими військами Росії, що наступали на столицю УНР Київ. Десятки років у комуно-радянському СРСР замовчувалася ця героїчна сторінка української історії. І лише на початку 1990-х, насамперед стараннями Чернігівських обласних організацій Товариства “Просвіта” і Народного руху, Крути почали повертатися до нашої історичної пам’яті. Спершу просвітяни й рухівці встановили тут, у полі, на місці бою, скромний пам’ятник — насипали могилу й поставили на ній хрест у пам’ять про юних патріотів. А за президентства Ющенка в серпні 2006 року тут за участю глави держави відкрили Меморіал пам’яті героїв Крут. Автор проекту меморіалу — відомий архітектор Анатолій Гайдамака. На насипаному пагорбі встановлено 10-метрову червону колону, подібну до колон Київського університету, студентами якого було багато учасників бою. 2008 року меморіал доповнили відкритою військовою залізничною платформою і встановили вагони, подібні до тих, якими крутянці їхали на бій. Саме тут, на Меморіалі, щороку 29 січня і проходить вшанування пам’яті Героїв Крут. Його організовують за участю обласної державної адміністрації представники національно-демократичних партій, Товариства “Про-роїв Крут нині — це щоденно працювати на розбудову та зміцнення Української держави. Пам’ять про них для нас і наступних поколінь має бути священною. Учасники мітингу на честь подвигу Героїв Крут вимагають від Президента України, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України: 1. Перенести День захисника Вітчизни з 23 лютого на 29 січня. 2. Повернути до шкільних підручників з історії України героїчну сторінку української історії про бій під Крутами як символ захисту Української Вітчизни. 3. Вести активну роз’яснювальну роботу з розвінчування антиукраїнської імперсько-шовіністичної політики “русского міра”, втягування України в “Митний союз” як широкомасштабний план Москви з остаточної ліквідації Української держави. 4. Вимагаємо негайно звільнити з посади міністра освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту Д. Табачника за антиукраїнську діяльність. Учасники мітингу звертаються до всіх громадян України — патріотів Вітчизни: всі ми разом повинні повернути життя у своїй країні до справжньої демократії, законності, національного й духовного розвитку. Слава Україні! Слава Героям Крут!
світа”, інших патріотичних організацій. Таке вшанування відбулося в Крутах і у вівторок 29 січня, у 95-ту річницю бою. Тут традиційно зібралися представники громадськості з Чернігівщини, Києва, багатьох областей України. Дуже багато молоді, студенти з Києва, Чернігова, Сумщини, Вінниччини, курсанти Львівського військового ліцею імені Героїв Крут. Панахиду пам’яті молодих патріотів відслужив Архієпископ Чернігівський і Ніжинський УПЦ Київського Патріархату Євстратій. До підніжжя пам’ятника поклали вінки і квіти. На мітингу з нагоди пам’ятної дати і вшанування юних патріотів виступили відомі політичні й громадські діячі, зокрема Іван Заєць, Олег Тягнибок, В’ячеслав Кириленко, Євген Лупаков, Микола Оніщук.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
