Пряма мова · “Пропонований законопроект відповідає усім світовим нормам і стандартам”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Полювання на Україну
Слово Просвіти, №05 за 2013 рік
Марія МАТІОС, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, народний депутат України, “Удар”
Лікбез для політичних лайдаків “Боже мой! Какая прелесть — этат Вадим Калисниче"е"енка!” — зімітувала я перед дзеркалом неперевершене “акання” моєї покійної московської тітки Зіни, щойно вигулькнувши із Всесвіт" ньої Павутини. Ще Миколі Яновичу не віддя" чила за рекламу, а тут знову щас" тя звалилося на мене в образі ус" міхненого Колесніченка! Дізна" тися б, в якому морозильнику зберігався ембріон цього жартів" ника, що так пошкодив йому, бід" няткові, пам’ять і залишив чоло" вікові для вжитку на все життя тільки троє слів — “нацизм, фа" шизм і ксенофобія”?! Ну, а де, скажіть мені, крім морозильних камер, можна було зберігатися з 1945 до 1958 року?! Мені не приснилося — це Вадим Васильович колись безстрашно посягнув на “Нобеля” одним своїм виступом у парламенті: мовляв, його батько згорів у тан" ку під час війни, а він порадував світ своїм “уааа!” через 13 років по тому. То чи дивно, що з люди" ною дотепер кояться такі дива?! Жарти — жартами, але мій ко" лега по парламенту мало того що приписав мене у “компашку” до Гітлера, Муссоліні, Пол"Пота і Піночета, так ще спробував наля" кати мною не тільки Україну, а й Європу, перелякавши, скажу вам, і мене не на жарт: “…С учетом последней резолюции Европейского парламента… и внесения Тягныбока и Мирошниченко в список 5 самых опасных антисемитов мира, численность “касты неприкасаемых”, видимо, увеличится еще на несколько персон: к Тягныбоку с Мирошниченко добавятся… и Матиос…” Та якщо відкинути сарказм, доведеться визнати очевидне: по" даний і за моїм підписом новий мовний законопроект до Колес" ніченкових ламентацій не має жодного стосунку. Насправді триває велике по" лювання на Україну на всіх фрон" тах. Насамперед на її Конститу" цію, яка, може, єдина (хоч і сто" крат потоптана), поки що утри" мує нашу державність. А Колес" ніченко і Ко — у шерензі її брако" ньєрів. Але хода їхня груба. І це розуміють усі, хто, на відміну від
Колесніченка, наро" дився вчасно. В Україні політичні браконьєри, які всіма силами систематично намагаються підклада" ти динаміт під державні основи, ідуть майже ар" мійською шеренгою, незважаючи на держав" них єгерів, — і будь"яка спроба громадськості стати їм на заваді вик" ликає у них конвуль" сивну реакцію і незмін" ні три краплені слова з кишені — “фашизм, нацизм і ксенофобія”. Скинуто з трону “невідзвітованого” ко" лишнього голову Нац" банку — жодної реак" ції. Призначено майже німого наступника — бо він так і не розказав, що буде з україн" ськими фінансами за його прав" ління — у Ко мисливців повен рот води. Фальшиві — бо не персо" нальні — голосування в парла" менті — “нуль на масу”. Корупційні скандали. Зло" чинність. Та що там — уже при" вид людських самосудів визирає з"поза стін українських домівок — і ні тобі пари з уст. А тут, бачи" те, якісь люди, зорієнтовані на Європу, а не на сибірські сніги, заговорили про європейські і сві" тові гуманітарні стандарти — і се" льові потоки опонентської ахінеї ринули на голови українських громадян, як колись із Бабиного Яру на Куренівку.
А де закінчується Україна? Ясна річ, що кожен не може вникнути в юридичні тонкощі пропонованого законопроекту. Для цього є професійні тлумачі — юристи. Проблема в тому, що досі в юридичну площину мовного пи" тання ніхто так глибоко не захо" див. Адже в Україні ніколи не ди" вились на українську мову як на інститут державності. А тут, бачи" те, знайшлися. І якраз саме це так стурбувало “мисливців”. Бо пропонований законопро" ект відповідає усім світовим нор" мам і стандартам співжиття наро" дів і націй у незалежній державі. І ясна річ, що багато хто з критиків законопроекту це чудово розуміє. Як розуміє і те, що, на жаль, за нинішньої ситуації цей законо" проект може виявитися черговим просвітництвом. Адже концептуальні речі цьо" го документа — це тільки від" правна точка на дуже тривалій дорозі до того, що всі інші цивілі" зовані країни давно вже мають і сприймають як аксіому. Хоч як би вони прикидалися, усі політи" ки насправді добре знають ці від" правні точки. Але багатьом українським по" літикам невигідно “просвіщати” народ ще й у цьому контексті. Бо скільки б політиків не вважали наших громадян бидлом, люмпе" ном чи ще кимось, в Україні за" лишається дуже високим опірний механізм. І на гуманітарному рів" ні також. І якраз це — найвища точка “тремтіння” всієї владної верхівки, орієнтованої не на ук" раїнський інтерес. Багато хто з політиків вважає так: шахтаря можна купити, бюд" жетника — залякати, хлібороба —
репресувати. А що робити з тими, хто, попри купівлі, залякування, репресії, вміє думати й аналізува" ти, а потім передавати це іншим? “Я не понимаю, почему они говорят по"русски, но считают, что государственным должен быть украинский?!” — допитував мене один із “мисливців” мину" лого літа, коли так “буксував” Колесніченковий закон. “Тому, що вони зрілі громадяни, — від" повіла я. — Тому, що багатьох ви так принизили рівнем життя і зацькували своєю регіональною псевдолюбов’ю, що вони вже спроможні чинити опір, зокрема й через порушення балансу умовному питанні”. Хіба Україна не може борони" ти себе так, як боронять інші? Онде Росія ухвалила закон про те, що представникам нацмен" шин на території Росії не конче вивчати свою рідну — материн" ську — мову (пригадуєте, як звільняли від вивчення україн" ської у школах у благословенні радянські часи?). А Росія закінчується там, де закінчується російська мова, — сказано не мною. А де тоді закін" чується Україна?! Але Ко мов" чить, ніби недочула про росій" ську “новацію”. Хоча чому мов" чить? Депутат Чечетов ще мину" лого літа сказав, що “для купки людей” (угорців, румунів, болгар, молдаван, гагаузів, караїмів??? Так?!) влада мовних преференцій робити не буде — лише для росій" ськомовних. Ось саме через цей, а не ін" ший пункт, тоді подали свій голос незгоди частково румунська, час" тково угорська меншина. І пра" вильно зробила. А тепер Колесні" ченко і Ко мають намір розверну" ти голос національних меншин проти нового законопроекту, ще до того, поки вони не оговталися і не зрозуміли, що наш законо" проект стверджує: преференції будуть для ВСІХ. Бо так є у світі. І будь"які домисли з приводу “ущемлень” — є просто домисла" ми і перекрученнями. Зокрема й спекуляції про нібито ненадання медичної допомоги на мовному ґрунті. Прочитайте чорним по біло" му: “Особа може звертатися по отримання медичної допомоги чи медичного обслуговування україн" ською або іншою мовою, яку розу" міє медичний працівник”. Ви скажете: це з області фан" тастики, такий випадок немож" ливий, щоб у нашій країні хтось із кимось десь не порозумівся, тим більше в лікувальному закладі. І я цілком погоджуся з вами. Але ні" чого немає поганого в тому, що ми передбачаємо механізми, як" що раптом трапиться навпаки. Бо ми у цьому разі шануємо право кожного з них — і лікаря, і паці" єнта. Думаю, тільки лінь розуму і політична “вогнедишність” зава" жає побачити ці очевидні речі. Так що немає жодної причи" ни для майже передінфарктної схвильованості Колесніченка і Коз приводу мовного законопроек" ту, внесеного до парламенту. Він не наступає ні на чиї пра" ва і нікого не принижує. У ньому — “аромат” найкращих законів європейських країн, які дбають про свою могутність саме силою Закону. І цей законопроект сто" сується суто публічного життя держави, і жодним чином не впливає на мову приватного спіл" кування. Але саме цей законопроект “драконівський” і справді дуже некомфортний для лінивого ук" раїнського чиновника, який не хоче жити за законами ніякого — не те що цивілізованого — світу, бо ігнорує знання мови тієї дер" жави, яка йому ще й платить за ці незнання. І саме це, некомфорт" не життя для чиновника, в цьому законопроекті — найголовніше. І саме воно так роздратувало Ко і тих, хто за їхніми спинами. Простіше кажучи, хочеш пра" цювати в державних структурах, отримувати платню з податків громадян — знай державну мову. Так, як у всьому світі. А поза тим, я вже це казала, спілкуйся хоч на мигах, хоч десятьма мовами од" ночасно. Водночас цей законопроект є фундаментальним із точки зору усіх сфер життя держави. Так, у деяких пунктах він занадто регла" ментований. Але ці речі обгово" рювані. Як у всьому світі. І жод" ного “фашистського” духу там немає. І жодного порушення ні" чиїх прав. Там є те, що дуже точно ви" словив один із “форумчан” “Ук" раїнської правди”: “Я так зрозу" мів, що в Україні ніколи не ухва" лять закон про захист української мови, бо все це подаватиметься, як фашизм. Тепер захищати укра" їнське в Україні стало фашизмом. Хочеться просто емігрувати і по" кинути цю країну, бо не буде в ній майбутнього”. Знаєте, я фізично відчуваю, як із цих слів капає жива кров не" байдужого громадянина. І мені не залежить, якою є мова його приватного спілкування. Але це думка із присмаком емоцій. А ось думка аналітика, того, хто “зуби з’їв” на знанні цієї теми — Миколи Рябчука: “Це добрий ліберально-демократичний текст, який враховує потреби всіх частин суспільства. А найголовніше — він орієнтований на громадянина. Тоб" то він дискримінує чиновника — і це дуже правильно: чиновника тре" ба “жучити”, він повинен вчити різні мови, і що більше, то краще, включно з англійською. А для гро" мадянина законопроект створює оптимальні умови. Є низка зауважень. Перше зних — він з’явився запізно. Друга проблема — можливо, він трішки деталізований. Я так розумію, що ми маємо негативний досвід того совєцького закону 1989 року про мови, який був чистою декларацією і не мав опори в підзаконних актах. У цей закон ввіпхали всі підзаконні акти, які тільки можна. Тобто тут є певне перестрахування, я так бачу. Можливо, так і треба, враховуючи, що у нас не зовсім правова держава (або й зовсім неправова держава), то тут є намагання, так би мовити, описати цим законом все, що можна. Мабуть, інакше в цій країні й неможливо працювати…” А таки неможливо. Чому? Та тому, що відносний суспільний спокій, встановлений в Україні з ухваленням Закону про україн" ську мову в редакції 1989 і Кон" ституцією України 1996 років, був порушений у найнахабніший ан" тиконституційний спосіб мину"
лого літа саме за помахом дири" гентської руки Партії регіонів. В Україні на той час не було жодних причин для неприродно гострого збурення суспільства на мовному ґрунті. Це свідомо зробили політики" провокатори. Громадяни України не були ініціаторами підвищення такої суспільної температури. Яс" на річ, що вся Україна — і україн" ськомовна, і насамперед росій" ськомовна — одразу відчула цю ненормальність. Тому електо" рального врожаю на мовній ниві Партія регіонів під час виборів не збільшила навіть у своїх базових областях. Хоч би як хто тепер перекону" вав у протилежному, та це таки правда, що для пересічних грома" дян питання мови в усіх соціоло" гічних опитуваннях фігурує мало не у третій десятці життєво важ" ливих проблем. Але це доти, доки тобі не наступають на мозолі. А коли тебе пронизують кинджаль" ним болем, коли тебе вражають у саме серце — тоді це інтелекту" альний інфаркт. І тоді тільки мер" твий може змовчати. Ніхто не пояснить раціональ" ними словами, чому майже кож" на людина так гостро реагує на замах на її материнську мову. Будь"яку, але материнську. Неви" хід сотень тисяч на майдани з цього приводу не є ознакою бай" дужості. Глухий, але гострий спротив подеколи має вищий градус, ніж ревіння юрби. І зауважмо, що минулого літа у час антиконституційного шаба" шу і у Верховній Раді, і у радах місцевих — не змовчало якраз ду" же багато російськомовних патрі" отів України. Бо це свідомі грома" дяни. Багато з них принижені своїм соціальним становищем. Багато просто зацьковані страхом того нещадного владного бульдо" зера, що загнав їх у соціальні ко" панки. Але значна частина цих людей, що не є носіями держав" ної мови, є носіями совісті й влас" ної гідності. І цього у них не може відібрати жоден регіональний ембріон. Зрозуміло, що та частина сус" пільства, яка не розпрощалася зі своїм громадянським сумлінням, та частина громадян, яка відчула небачене ураження і приниження своїх прав у своїй же країні, зму" шена думати, яким чином захис" тити свої громадянські, і мовні також, права. Зневажена честь будь"якого громадянина потре" бує адекватного захисту. Ну, не хоче більша частина України по"християнськи під" ставляти другу щоку для удару ба" тогом “закону Колесніченка"Кі" валова”. І це вже не важить — християнин ти чи мусульманин. Ти — громадянин. Але громадя" нин хоче знати, що в країні є кри" тична маса відповідальних полі" тиків, які готові відстоювати його права. Який же у цьому фашизм, Вадиме Васильовичу Колесні" ченко?
Безкоштовний рецепт для мисливців Уже багато років у своїх книжках і публічних виступах я кажу: справжнім державникам не варто ходити ні “за бугор”, ні до близьких сусідів за перейманням досвіду, як облаштовувати життя в країні, враховуючи мовно"ет"
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
