Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 5 (745), 6—12 лютого 2014 Степан ВОВКАНИЧ: Степан ВОВКАНИЧ: «Євроінтеграція для українців — це не тільки економіка»
Слово Просвіти, №05 за 2014 рік
Розмова з доктором економічних наук, професором, провідним науковим співробітником Інституту регіональних досліджень НАНУ Степаном Йосиповичем Вовканичем.
— Пане Степане! В Україні криза не тільки економічна, а й духовна — у головах і серцях. Як далі нам працювати, щоб забезпечити не тільки сталість, а й тяглість розвитку українського суспільства? Чи нині, у час структуризації інформаційного суспільства, Шевченків рік стане для України поступом? — Шевченкові Кирило-Мефодіївські братчики за часів жорстокого царату сміливо започаткували українську національну ідею: Україна — без холопа і пана. Сьогоднішній Євромайдан у Шевченків рік підтвердив, що слово Кобзаря звільнило суспільний загал від рабської німоти, але не від того пана, який, окрім усіляких благ, велелюдно обіцяв почути кожного. Зайнявши найвищу в країні державну посаду, обіцяльник став таким глушманом, що не тільки не почув Велику Майданну Україну, не приростив середній клас як рушійну силу розвитку модерного інформаційного суспільства, а й не перетворив двохсотріччя від дня народження націо нального Пророка на рік поступу України до Європи, не започаткував зміни та інтеграцію до найвищих цивілізаційних здобутків і соціальних цінностей світової спільноти. Неекономічні чинники нині мають стати головними об’єктами й суб’єктами суспільної уваги, оскільки основне місце потрібно надати людині й нації, щоб їхнє середовище (і економічне, і світоглядне, і мовно-інформаційне, а отже, — й інформаційний простір) зберегти, гармонізувати і гуманізувати відповідно до загальнолюдських цінностей і високих стандартів життя. — Минулий, 2013-й рік та Євромайдан — як історична подія, вже продемонстрували, яке надзвичайно велике значення для України має вибір вектора інтеграції… — В умовах сьогоднішнього подвійного постімперсько-тоталітарного тиску на Україну колосальної соціогуманістичної ваги набуває саме асиміляційний чинник інтеграції у сенсі припинення наслідків багатовікової “інтеграції” до складу імперій (царської та більшовицької), насильних “міграцій” через виселення до Сибіру, переселення селян чи їхню втечу від голодної смерті в уже зросійщені міста, заселення опустілих територій байдужим, якщо не вороже заідеологізованим етносом, застосування інших важелів розмивання українськості. Знищенням, власне, нашої “іншості”, засекречуванням та безкарністю геноцидних голодоморів та інших імперських злочинів, сьогоднішньою брехнею, що буцімто їх не було, реально зумовлені й лише так можуть бути, очевидно, пояснені протистояння і жертви на Євромайдані. Прицільні постріли в протестантів, журналістів — це сумарний “інтеграційно-міграційний” наслідок імперського багатовікового нищення національної ідентичності та моногенності українського народу. Поділ німецького чи корейського народів після
Другої світової війни не йде в жодне порівняння з цинічно-братнім зачищенням імперською і більшовицькою, царською і радянською, білою, червоною чи будьякою іншою Росією українців як європейської нації. Отже, євроінтеграція для українців — не тільки економіка, торги, ринки чи фінансові кредити, а основа їхньої християнської громадянсько-гуманістичної сутності: не робити іншому ненависне тобі. Нині будь-який серйозний і неупереджений комплексний аналіз стану суб’єктів господарювання, темпів роз-
“Новий Шевченко”. Малюнок Лілії Тимошенко будови української держави та її інтеграції не може обійтися без розгляду неекономічних чинників. — Бо спочатку було Слово… — …Та ще й Шевченкове (у нас, українців), яке поставлене на сторожі, аби ми не були отими рабами німими, тож українці мусили не піддатися асиміляції, а навпаки, стати рівноправними учасниками міждержавних мегаутворень, повинні успішно захищати національні інтереси, зберігати людський капітал, його конкурентоспроможність, етнічну, культурну, релігійну, промислову та інші ідентичності, соціальні цінності, споконвічні традиції та модерні інновації. Щоби ми не втрачали свою суб’єктність і не були, за Іваном Франком, “тяглом у поїздах їх бистроїзних”. Нарешті, аби політика українського уряду ґрунтувалася на загальнолюдських вартостях і на засадах стратегічних складових національної ідеї — внутрішній соборнізації України, збереженні самобутності та гідності людини, її спільноти, їхній адекватній зовнішній інтеграції.
Продовження на стор. 6
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
