Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Рідне слово — як своя хата, своя правда. З ним ми захищені від ворога, господарі на своїй землі”. Читацьке віче 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗

Благословення на воздвиження храму

Слово Просвіти, №05 за 2017 рік

Марія МЕЛЬНИК, член НСЖУ, смт Муровані Курилівці Вінницької області Дорога редакціє “Слова Просвіти”! Ділимось з Вами великою радістю: у Мурованих Курилівцях наша церква св. Миколая Чудотворця вже рік живе і діє. Будьте ласкаві, надрукуйте цю статтю — хай наші люди і всі українці втішаються. З прихильністю і вдячністю. Перед церковцею люди у піднесеному, збудженому настрої чекають на візит високоповажного гостя. Настає вікопомна мить. Приїхав Високопреосвященніший архієпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл. Назустріч йому учні недільної школи з наставницею матінкою Світланою Орловською. Яскравими барвами сяйнули вишиванки, віночки, стрічки. Ніжними, животрепетними голосами у поетичних рядках діти віншували архіпастиря Михаїла. А в ці хвилини церковця переповнена. Нам ця тиснява, як бальзам на душу. У радості вітаємося тільки поглядом, усмішкою — наче поговорили про щось таємниче. З глибини душі зринає одкровення: ми всі талановиті, вродливі, від славних спільних предків. Вони нам залишили свої заповіти. Ця святиня нас ріднить, єднає. Навіть маленький внесок — ікона, рушник, килим, молитва, грошова пожертва — то велика честь бути причетним до народу. Наша парафіянка Наталя Бондаренко дивиться на іконостас: цю стіну із вставленими іконами, що відділяє вівтар від притвору, безкоштовно змайстрував її син Максим і його колега Женя Коваль. Благочинний району, настоятель парафії, о. Сергій Орловський підходить до владики Михаїла, дає йому свій напрестольний хрест — цим запрошує очолити Божественну літургію. І велична, урочиста молитва лунає по-українському. Рідне слово — як своя хата, своя правда. З ним ми захищені від ворога, у безпеці, господарі на своїй землі. Чужинська російська нам ворожа, страшить чорноротим лихослів’ям, віроломством, наказами вбивати, проливати кров. Як наші діди і прадіди в 1941—1945 рр. жахалися німецької, так ми сьогодні лякаємося російської. І відстоюємо рідну — нашу наймогутнішу зброю у боротьбі з кремлівським агресором. А він з усіх сил пнеться, щоб із наших рук вибити цей меч. Знає, що тоді ми б стали зовсім безсилі, як біблейський Самсон із відрізаним волоссям. Казав же Іван Дзюба: “Позбавити народ його мови — це вбити народ”. Сьогодні Московський Патріархату підвладних йому храмах України нізащо не допускає молитися українською; нашою мовою дитячу книжечку в церкву — боронь Боже, ні в якому разі! Постійно втовкмачує мирянам, що українська не канонічна (не узаконена, хоч добре відомо, як Москва 1685 року украла нашу канонічність). Окраса нашої церкви св. Миколая Чудотворця — діти. Братики Даніїл і Олексій Вудвуди — послушники. Знають, що й до чого у Божій службі. Старший 13-річнй Даніїл Вудвуд під час літургії читає уривки зі Святого Письма. Празникове священнодійство на чолі з Високопреосвященнішим архієпископом захопило православних. Матері несуть діточок на євхаристію. Мабуть, і малеча відчула святість цих миттєвостей: не вередувала, не плакала. Та найбільше всіх розчулив Володя Орловський (син нашого священика, йому два з половиною рочки). Раніше мати його підносила здійснити цей християнський обряд. А тепер хлоп’ятко самостійно склало на грудях рученята і підійшло до святої чаші, аби прийняти святе причастя. Богослужіння завершується, а люди ще підходять: спрагло чекають слова Високопреосвященнійшого архієпископа. Він говорив з повагою, вибачливо, не кривив душею: “1991 року Україна стала незалежною, але втратили можливість створити Українську Православну Церкву під омофором Київського Патріархату. Згаяли час. Росія тримає нас у своїх тенетах… Ваша громада організована по-Божому, на совість, беручка — це я зразу побачив. Плануєте будувати перший у вашому районі храм — хай Господь допоможе, — і не останній…” Благословенними Архієпископськими грамотами владика Михаїл нагородив наших меценатів: Олега Кондратюка, Віктора Гору, Вікторію Кондратюк. А дітей недільної школи потішив гостинцями від Святого Миколая. Хлопчики і дівчатка під керівництвом матінки Світлани Орловської порадували присутніх піснею про святого Чудотворця та розіграли п’єсу про слухняних і неслухняних дітей. На наше свято завітав настоятель римо-католицького храму Матері Божої Неустанної Допомоги о. Валерій з парафіянами. Саме вони, наші односельці, стали для нас гарним прикладом: із 1991 року вони у своїх костелах проводять богослужіння державною українською мовою. А ми, українці, тоді ще у храмі під московським підданством, не могли, не мали права слухати і читати Святе Письмо, молитись рідною мовою. Тож стало нам соромно, що терпіли таке безглуздя, слухали кремлівських поневолювачів. І зрозуміли, що звертатись у молитві до Творця неба і землі, славити Його чужою мовою — то блюзнірство, зневага. Тому вирі- 19 грудня 2016 року в Мурованих Курилівцях Христова Церква св. Миколая Чудотворця Київського Патріархату святкувала свою найпершу річницю з дня заснування — тож і найперше храмове свято — по-народному празник, празник на нашій вулиці. Ранок цього торжества видався погідним, лагідним, урочистим, огортав бадьорою свіжістю зимових пахощів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин