Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Якщо у сфері кіно маємо певні позитивні зрушення, то та реформа, яка відбувається у галузі театру, антиєвропейська”. 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗

Обличчя передової

Слово Просвіти, №05 за 2017 рік

Майбутній художник народився 1941 року в Перемишлі. Малювати почав із п’ятнадцяти років. “Якось я 1956 року побачив на вікні у художника Степана Марунчака кілька картонок, на яких були змальовані квіти, імені захотілося навчитись малювати, та ще й олійними фарбами. Тоді й почав відвідувати гурток образотворчого мистецтва при Будинку піонерів. Мене й зараз дивує, що далекого 1956 року у провінційному містечку в гуртку образотворчого мистецтва була можливість помалювати не тільки анатомічні гіпсові зліпки частин обличчя, а й “Екорше” Гудона. Тоді я вперше побачив книжку “Рембрандт”, а також натюрморти Шардена”, — згадує пан Станіслав. 1961 року митець вступив до Київського училища прикладного мистецтва (нині Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука) на факультет художнього ткацтва. Серед його вчителів були художники Людмила Жоголь, Анатолій Янін, Віктор Кочевський, Ніна Ган. Після служби в армії працював художником-оформлювачем на різних підприємствах, потім старшим художником бюро промислової естетики заводу “Хімволокно”. З 2000 року Станіслав Антонюк — член НСХУ. Художник плідно працює в жанрах портрета, натюрморту, пейзажу. Майстер надає перевагу реалістичній манері, багато уваги приділяє кольору, його полотна вирізняються яскравістю та емоційністю виконання. Станіслав Антонюк — один із провідних художників-реалістів на Поліссі, який відстоює традиції українського образотворчого мистецтва та зберігає неповторну індивідуальність мислення, при цьому завжди підкреслюючи свою причетність до української культури. Його твори відзначаються яскравістю кольорів та їхнім гармонійним поєднанням. Художник багаторазовий учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок, постійний учасник всеукраїнських мистецьких пленерів. Живописні твори С. Антонюка прикрашають зібрання найвідомі- Картина складається з розповідей воїнів, які вижили в епіцентрі бойових дій у новому терміналі Донецького аеропорту, рятували побратимів, закривали очі загиблим братам, побували у полоні, а тепер живуть серед нас. “Такий фільм дуже потрібний. Хлопців треба знати і пам’ятати. Звісно, у 48 хвилинах ми не змогли і не ставили собі за мету показати усіх — адже це неможливо. Мета фільму — інформувати про хлопців, тому що війна триває, і кожен боєць має право висловитися”, — зазначила один з авторів фільму Анна Мартиненко. Прем’єра “Воїнів духу” відбулася у столичному кінотеатрі “Ліра”. На неї запросили героїв фільму кіборгів Анатолія Свирида (позивний “Спартанець”), який потрапив у полон, рятуючи тяжкопоранених побратимів, і Юрія Шкарубу (“Сталкер”), якого розстрілювали у ворожому полоні, але він вижив і повернувся додому, а також інших воїнів, які вижили після “котлів” і зараз допомагають виживати своїм побратимам. Стрічку “Воїни духу” презентували рівно через два роки після підриву нового терміналу Донецького аеропорту. Тоді загинули десятки захисників. Крім столиці прокат фільму організували в десяти містах країни. Його має показати і один із загальноукраїнських телевізійних каналів. Усього автори фільму створили п’ять стрічок циклу “Позивний “Зеніт”, які вони називають обличчям передової. Цього року всі ці фільми мають вийти на широкі екрани. Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО В український кінопрокат вийшов документальний фільм “Воїни духу”. Стрічка розповідає про останні п’ять днів оборони Донецького аеропорту. Автори картини Анна Мартиненко та Тетяна Кулаковська за власні кошти відзняли цей фільм.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин