Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Музика · “Дебютантка королівської опери буквально нокаутувала лондонську публіку своїм діамантовим голосом”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Мистецтво єднає серця

Слово Просвіти, №05 за 2018 рік

В Українському домі відбувся ІІ Всесвітній музичний фестиваль “Єднання співочих сердець”, який присвятили Дню Соборності України. Цей фестиваль заснували до Міжнародного дня миру, що збігається з Різдвом Пресвятої Богородиці та початком церковного календаря. Фестиваль відбуватиметься чотири рази на рік і висвітлюватиме великі церковні та державні свята. Перший фестиваль відбувся 22 жовтня минулого року і його приурочили до свята Покрови і Дня Захисника Вітчизни. А особливістю другого стало те, що в його рамках відбулася конкурсна програма, що охопила жанри: сольний спів — академічний, естрадний і народний, інструментальна музика, церковний хоровий спів, народний хоровий спів, хореографія і художнє читання. Відкрила конкурсну програму наймолодша учасниця — вихованка Київського державного хореографічного училища Єва Левчинська (11 років). Дівчинка підготувала хореографічну композицію “Шляхи Господні”, ідея якої в неї виникла під час перегляду документальних фільмів про загиблих і поранених українських дітей. За цей виступ Єва отримала гран-прі конкурсу. Найвищу нагороду з юною конкурсанткою розділив соліст Оперної студії Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського Олександр Молодик за виконання арії Рудольфа з опери Дж. Пуччіні “Богема”. Чимало учасників конкурсу вибороли перші місця в різних категоріях. Серед них — Катерина Дяченко з Маріуполя за виконання пісні Наталки з опери М. Лисенка “Наталка Полтавка”; Сергій Литвинчук із Київського національного університету культури і мистецтв — арія Неморіно з опери Г. Доніцетті “Любовний напій”; Ярослав Комарніцький з цього ж вишу – перша арія Каварадоссі з опери Дж. Пуччіні “Тоска”; Софія Андріяш-Місько, вихованка музично-навчального закладу “Соло Співочого Серця” — пісня “Мамина ікона”. Серед переможців конкурсу також виконавиці польських колядок і віршів про Різдво Тамара Левадна і Марина Гаркуша; молодша хореографічна група дівчат зі школи “Леді” м. Боярка з композицією “Танцюючі сніговички”; фольклорний ансамбль “Берегиня” з смт Калита, що на Київщині, та Олександр Ліщенко з Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, який продекламував уривок із поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”. Лауреатами другої премії стали студенти Київського національного університету культури і мистецтв Владислав Гловацький за духовний твір про Діву Марію “Vergin tutto amor” і Цулун Юлія (Aria Cherubino “Voi che sapete” В. А. Моцарта), а також гурт народної пісні “Любисток” із Вишгородського району Київської області — композиція “Сини України”. А бронза дісталася студентці Київського національного університету культури і мистецтв Олександрі Петровій. Крім конкурсантів своїми виступами глядачів порадували члени журі: народна артистка України Ірина Даць та заслужені артисти Інна Андріяш і Микола Шуляк. Більшість виступів фестивалю супроводжувала концертмейстер, доцент Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, заслужений діяч естрадного мистецтва України Ірина Шестеренко. Автор крилатої фрази “Небесна сотня”, поетеса Тетяна Домашенко виступила з патріотичною композицією, після якої хвилиною мовчання вшанували всіх загиблих за волю України. Другий Фестиваль “Єднання співочих сердець” відбувся завдяки підтримці Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, а також активній участі Володимира Мудрика (ведучий), Катерини Оранської (організатор від ДП “Український дім”), Василя Тимошенка (головний звукорежисер) та Наталії Бондар (художник-дизайнер). Крім цього організатори та учасники фестивалю висловлюють подяку директору Міжнародного конгрес-центру “Український дім”, почесному голові журі Фестивалю-конкурсу Юрію Стельмащуку. Наразі триває підготовка до третього фестивалю “Єднання співочих сердець”, який має відбутися через два тижні після Великодня, на день Мироносиць 22 квітня 2018 року. тора. Прозвучали також у перекладенні для голосу і фортепіано пісні Белліні, Доніцетті, Россіні та інших композиторів. Партію фортепіано виконав соліст Національної філармонії України Володимир Кнороз. Родзинкою концерту стали романси малознаного в Україні австрійського композитора Ріхарда Штрауса. Аби глядач краще зрозумів, про що його твори “День всіх святих”, “Моїй дитині”, “Тихше, душе моя!”, “Завтра”, “Трояндовий вінок”, “Присвята”, пропонувалися переклади віршів до цих романсів. Київська публіка тепло зустріла гостю і кілька разів викликала її на біс. У найближчих планах Стефанії сольні концерти у Німеччині, Україні та США, головна роль в опері Вайнберга у Данській національній опері та викладацька діяльність у майстер-курсах Берлінської оперної академії. Режисер-постановник проекту Тетяна Зозуля розповіла, що 1936 року відбулося відразу дві екранізації “Наталки Полтавки”. Прем’єра першої — на 7 авеню у кінотеатрі “Венеція” в Нью-Йорку. Режисером цієї кіноверсії був Василь Авраменко (1895—1981) — український балетмейстер, хореограф, актор, кінорежисер, педагог. Один із тих, хто втілив українські народні танці у форму професійного мистецтва. В українській діаспорі його знають як батька “українського народного танцю”. З 1930 до 1936 року він створив близько 50 колективів народного танцю у різних містах США. Звернення В. Авраменка до кінематографа стало продовженням його пропагандистської діяльності в галузі українського мистецтва. Митець зняв фільми: “Наталка Полтавка”, “Запорожець за Дунаєм”, “Тріумф українського танцю”, “Трагедія Карпатської України”. Водночас, на думку кінознавців, — не без “завдання партії” випередити американських митців і першими зробити українське музичне кіно – на екрани вийшла “Наталка Полтавка” Івана Кавалерідзе. Наступну телеверсію опери зняли 1978 року. Режисер — Родіон Єфіменко. Головну роль виконувала Наталя Сумська, Миколу грав Лесь Сердюк, а співали в цьому фільмі Марія Стеф’юк (Наталка) і Анатолій Солов’яненко (Петро). Цікаві факти пов’язані з показом цієї опери у Москві. 1971 року Полтавський обласний музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя приїхав із гастролями до цього міста. До гастрольного репертуару входила і “Наталка Полтавка”. Іван Козловський прийшов подивитися цю виставу. Після спектаклю Іван Семенович розповів, що ще 1919 року грав Петра у Полтаві й досі нічого не забув. Виникла ідея: а якщо зіграти разом? Дві вистави за участю І. Козловського відбулися 15 і 17 червня в театрі імені Моссовєта. Потім довелося дати додаткову виставу — 25 червня в Большом театрі. За всю історію Полтавський обласний театр виступав там уперше. У цьому спектаклі багато чого відбулося вперше. Вперше артистка з Полтави Віра Волкова (Наталка Полтавка) грала у свій день народження у Москві. Вперше її партнером був уславлений співак Іван Козловський. Уперше Іван Семенович виступав перед москвичами, виконуючи роль Петра. Бурхливими оваціями нагородили глядачі Івана Козловського і його молоду чарівну партнерку Віру Волкову. Кароока Віра-Наталка полонила столичну публіку. Її пісні долітали до найвіддаленіших куточків залу, чаруючи красою, природною силою звучання й ніжністю. Червневе число журналу “Театральная Москва” вийшло із кольоровим портретом полтавської Віри Волкової на обкладинці у гримі Наталки. 25 червня 1971 року запам’яталося Вірі Олексіївні на все життя. Адже сам І. Козловський виявив повагу до своїх земляків і домовився, щоб “Наталку Полтавку” поставили в Москві в Большому театрі. Це був своєрідний подарунок Вірі Волковій на день її народження. Розповідь ведучої доповнив концерт за участю солістів столичних театрів: заслуженої артистки України Любові Доброноженко (сопрано), лауреатів міжнародних конкурсів Володимира Раєвського (тенор), Ольги Федоренко (сопрано), Олени Раєвської (сопрано), Антоніни Марцевої (сопрано), а також юних вихованців Театру танцю “ADA- GIO”. Концертмейстери вечора — Анна Поліщук і Артем Лавриненко. Крім цього гості вечора переглянули уривки з фільмів “Наталка Полтавка” 1936-го і 1978-го років. Наразі у Центрі Козловського працюють над третьою частиною проекту “Іван Козловський і музичне кіно України”, яку присвятять всесвітньо відомій опереті Імре Кальмана “Містер Ікс”. Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО Єва Левчинська — лауреат гран;прі «Наталка Полтавка» — опера і кіно У Мистецько-концертному центр ім. Івана Козловського Національної оперети України триває проект “Іван Козловський і музичне кіно України”. Першу частину цього проекту присвятили опері Семена Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”. А новий вечір опери і кіно — “Наталці Полтавці” Миколи Лисенка.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин