Презентація “Я — Українець і маю розум Переможця”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Його стихія — слово патріотичне 2 лютого 2019 року — 75 років від дня народження письменни@ ка, журналіста, дослідника Петра Андрійовича Нестеренка
Слово Просвіти, №05 за 2019 рік
Анатолій БЛИЗНЮК, завідувач музею “Дзвони пам’яті” Сум[ ської міської організації ветеранів Украї[ ни, краєзнавець, активіст обласного і міського осередків “Просвіти”
Цього обдарованого, працелюбного, патріотичного чоловіка знають у багатьох містах і селах Сумщини та Чернігівщини. Про ці два регіони, що тісно пов’язані з його життям, він писав не лише у газетах і журналах, а й у книгах, яких у нього рівно тридцять. На Сіверщині пройшли нелегкі кроки становлення, а на Слобожанщині творчо виріс, став відомим журналістом і пись[ менником, дослідником та публіцистом. Більше півсотні літ свого життя Петро Андрійович присвятив Слову, надрукував[ ши тисячі статей, нарисів, репортажів у різних періодичних виданнях. І сьогодні він оптимістично й патріотично налашто[ ваний, прагне об’єктивно висвітлювати наше складне життя, вірить у світле май[ бутнє України. У своїх літературних творах він тепло, задушевно відгукується про мальовниче рідне село Галайбине, що в Борзнянському районі на Чернігівщині. Тут закінчив се[ мирічну школу, а середню освіту здобув у сусідньому селі Високе. З дитинства допи[ сував до періодичних видань — районної, обласної газет, республіканської дитячої газети “Зірка”. Саме в ній, ще навчаючись у третьому класі, й надрукував свою першу замітку під заголовком “Сто деревець біля школи”, в якій розповів, що учні Галай[ бинської школи посадили 100 деревець. Коротенькою була та замітка, а скільки радості вона принесла хлопцеві! Окрили[ ла, вселила надію, що він мусить і надалі писати, прославляти своїх односельців, повідомляти в районну газету (з юних літ став її активним сількором) цікаві новини рідного і навколишніх сіл. Після школи працював у колгоспі заві[ дувачем сільського клубу, а потім його зап[ росили в редакцію Борзнянської районної газети “Комуністична праця”. З Борзни перевели на вищу посаду — завідувачем відділу листів і масової роботи Варвин[ ської районної газети “Радянське життя”. У лютому 1969 року молодому здібному журналістові запропонували роботу в Сум[ ській обласній молодіжній газеті “Черво[ ний промінь”. Петро швидко творчо зрос[
тав, набирався журналістського досвіду. І не лише в молодіжці, а й в обласній партій[ ній газеті “Ленінська правда”, куди був згодом переведений. А далі — навчання у Вищій партійній школі в Києві, після за[ кінчення якої працював редактором Трос[ тянецької районної газети “Ленінським шляхом” (Сумська область). Його старан[ ня, творчий підхід до видання районної га[ зети помітили в області і столиці України. Петру Нестеренку запропонували нову по[ саду — власного кореспондента газети “Ра[ дянська Україна” у Сумській області. На той час ця газета вважалася головним з усіх періодичних республіканських видань і працювати в ній для Петра Андрійовича (і не лише для нього) було великою честю. На сторінках “Радянської України” з’являлися його солідні статті, репортажі, нариси, які любив писати чи не найбільше. Працюючи в цій газеті, йому довелося деякий час (1980 р.) редагувати спеціаль[ ний випуск “Радянської України” на бу[ дівництві Чорнобильської атомної станції (Прип’ять). Тоді якраз споруджували тре[ тій енергоблок, і Петро Андрійович не ли[ ше готував статті для спеціального випус[ ку, а й друкував змістовні, глибокі матеріа[ ли в основній “Радянській Україні”, роз[ повідав про хід будівництва АЕС, пробле[ ми, що на той час там виникали, і звичай[ но ж, — про людей. Адже він любив і лю[ бить писати про людей, які прославляють свій край. У моїх руках — вирізки з газет Сумщини і Чернігівщини, в яких — нариси, репорта[ жі про людей, які здійснили подвиги в роки Другої світової війни і про події, що в ос[ танні роки відбуваються на сході України — в Донецькій та Луганській областях. Неабиякої популярності, зокрема, на[ була книга “І повернувся білим журав[ лем…”, що витримала два видання (2017, 2018). Побачила вона світ у Сумському ви[ давництві “Мрія” і розповідає про Героя України, кіборга, 18[річного сумчанина Сергія Табалу, який загинув смертю хороб[ рих 6 листопада 2014 року, обороняючи ве[ жу Донецького аеропорту. Як письменник і журналіст, Петро Андрійович присвятив чимало книг і га[ зетних публікацій національно[патріотич[ ному вихованню нашої молоді на славних традиціях українського народу (книги “Та[ ран”, “Подвигу вогонь незгасний”, “Со[ коли”, “Не заросте травою пам’ять”,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
