Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Дошкільний і шкільний розвиток дитини — важко переоцінити значення цих етапів у становленні людини”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

РРааддооввеелльь — — ппррииккллаадд ммааййббууттнннььооггоо

Слово Просвіти, №05 за 2020 рік

Понад сторіччя тому славний українець — землевласник, агроном, меценат, громадський діяч Євген Чикаленко, — виголосив знамениту фразу: “Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини кишені”. Жорстоке століття, що минуло з того часу, не знищило у справжніх українцях віри в щасливу долю свого народу і розуміння сформульованої Чикаленком істини. Один із таких незвичайних людей живе у мальовничому Радовелі на Житомирщині. Ольга ЖМУДОВСЬКА Михайло Весельський неохоче відповідає на запитання, чому він, успішний бізнесмен, раптом покинув зручне і приязне до його талантів і здібностей місто та повернувся в рідне мамине село: “Захотів створити можливість для дітей свого краю стати сучасними, освіченими, рівними своїм ровесникам з розвинутих країн світу”. Зате миттєво запалюється, коли розповідає і показує школу — нині вона іменується “Біотехнологічний коледж”, — яку він почав будувати для односельців чотири роки тому. Директор школи Валентина Грек (зліва) у бібліотеці Спочатку — школа Сто років тому, щойно впав царат і з’явилась надія відродити нову, міцну Україну, українські просвітяни починали створювати школи у селах і містечках, розуміючи, що лише освічена молодь може гарантувати країні надійне майбутнє. Михайло Весельський навряд чи думав про історичні паралелі, коли намірився створити в Радовелі шкільлі й діти гордо демонструють, як вправно вони працюють з електронними дошками, які мають вихід в Інтернет, і будь-яку наукову інформацію, щойно в світі з’являється про неї новина, вони миттєво знаходять просто на уроці. Яскраві якісні матеріали, які використали для оздоблення класів, коридорів, кімнат відпочин- Франко Нємбріні і Стефано Машетті на спектаклі в школі ку, створюють у школі атмосферу радості й свободи. Діти мають шкільну форму — для малюків 1—4 класів вона ясно-зелена, для старших — синя, червона, бордова. Посилена увага — для учнів з особливими потребами. Насправді навряд чи й у Києві для таких дітей створено кращі умови. І це помітно не тільки з того, як ний рай. Стара сільська школа (заснована ще 1886 р.), в якій колись вчився він сам, у якій вчителювала і декілька років директорувала його мама, була мало схожа на сучасний храм науки. Зате тепер це диво для 360 дітей — окрім місцевих, щоранку підвозять школярів з навколишніх сіл. “У нас не було можливості зробити якісь суттєві перепланування, бо школа є державною власністю, але ми намагались наповнити її найновішими засобами для навчання, також зробили капітальний ремонт, придбали нові шкільні меблі, утеплення для підлоги у класах, щоб діти могли почуватися вільно і затишно. Підвальне приміщення, яке ніяк не використовували раніше, перетворили на місце для позакласних занять — тут у нас спортзали, кімнати для гуртків — зокрема конструкторський, де діти самі вигадують і створюють роботів, а також гончарний, швацький, кулінарний”, — розповідає пан Михайло. Школа неймовірно сучасна і яскраво-затишна, а вчите-збудовано пандуси для візочків школярів, які не можуть ходити самостійно, чи туалетних кімнат, пристосованих для них. Головне — такі діти не почуваються в цій школі іншими, зайвими, важкими. Ще не так давно мешканці Радовеля вважали своє селище депресивною місцевістю — як і мешканці багатьох навколишніх сіл і містечок. З Радовеля, як і з багатьох інших депресивних сіл України, люди виїжджали. Тепер тут з’явилися нові робочі місця — завдяки активному будівництву. Вже побудували школу майбутнього із сучасним обладнанням та повністю інклюзивним простором, сучасний медичний заклад, тепличне господарство, спортивну інфраструктуру, котеджне містечко. Усе це не фантастика, а реальність у селі Радовель на Житомирщині. І це лише перша частина великого проєкту відновлення села. Зустріч з Пінокіо Ще один крок меценат Михайло Весельський зробив також інтуїтивно, повторивши шлях українських просвітян — задумав долучити земляків до театру. У Радовелі декілька разів побували столичні актори, з багатьма діти вже вітаються як з друзями. Нещодавно відбулася нова зустріч. Особливу атмосферу в залі створювала присутність відомого італійського педагога, автора книжки “Від батька до сина” Франко Нємбріні (Franco Nembrini), автора сценарію вистави “Пінокіо”, італійського педагога Стефано Машетті (Stefano Mascetti) і філософа, доктора богословських наук Олександра Філоненка. “Геніальні актори на чолі з режисером Оленою Лазович (Київський академічний театр на Печерську) познайомили нас зі сцени театру з Великою історією, яка стосується кожного… — розповів пан Михайло. — Історією про виховання дітей, про перетворення Дерева в Людину. До речі, в сприйнятті багатьох людей (так було і в мене) аналогом Пінокіо є Буратіно. Але це зовсім не так, Буратіно — це протилежна історія, історія про шлях дерев’яної ляльки, яка так і залишається деревом. Всю виставу пронизано боротьбою добра і зла, боротьбою любові з байдужістю. Кожна сцена яскраво показує наш стан, наші стосунки з дітьми, відносини Гурток робототехніки дітей з навколишнім середовищем. Сьогодні, коли вирує криза виховання, такі твори стають киснем і можуть мати фундаментальний позитивний вплив, звісно, якщо ми розплющимо очі, побачимо, зрозуміємо і почнемо діяти. Не знаю, хто, як і де, ами найближчим часом почнемо в Радовелі цикл розмов з батьками на тему виховання — і не тільки виховання. Дякую художньому керівнику театру Олександру Крижанівському, який створив прецедент, коли вперше в історії села на шкільній сцені грали актори відомого і популярного столичного театру”. Радовель — частинка великого світу Зустріч з Франко Нємбріні Михайло Весельський вважає особливою, адже він є сучасним італійським філософом, педагогом, автором багатьох книг, засновником школи Ла-Трача, що присвятив свою діяльність вихованню нового покоління людей. Він стверджує: “Дошкільний і шкільний розвиток дитини — важко переоцінити значення цих етапів в становленні людини. Будь-які упущення в цьому періоді практично неможливо наздогнати і виправити. Ось чому так важливо розібратись, що потрібно робити, а від чого краще утриматись, ко- Вчитися — значить бути вільним Олександр Філоненко, Михайло Весельський, актриса Марія Трепікова

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин