Запрошуємо до книги · “Унікальна “Українська фольклористична енциклопедія” у двох томах – внесок до української, європейської та світової науки і культури”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Унікальна фольклористична енциклопедія
Слово Просвіти, №05 за 2021 рік
А ВИ КАЖЕТЕ... Право на інформацію? Є, є-е... Із самого ранку я в цьому переконуюсь. Атож! По радіо мені сказали, яка сьогодні температура повітря надворі, застерегли, що десь буде дощ, а десь буде сонце... Факт? Факт! Атмосферний тиск? І це я можу сьогодні вільно взнати. Одягаю спортивний костюм і біжу до нормального газетного кіоска, який на третьому кварталі від мене. Чого я кажу нормального? Бо навколо всяких кіосків до гибелі, але всі вони не для мене, бо торгують чужими газетами, а моєї мови бояться вони як чорт ладану. Отож я біжу до нормального кіоска, де не гидують мною і моєю прадавньою, моєю найріднішою мовою (а я ж маю право на інформацію рідною мовою! Так я кажу?). Біжу, а це таки розминка м’язів, це, зрештою, на користь моєму здоров’ю. Отож я в нормальному кіоску вільно купую “Вечірній кур’єр” і там вичитую, який сьогодні атмосферний тиск. І вже знаю: тиснуть чи не тиснуть. От вам і ще одне підтвердження, що право на інформацію в нас є. Від факту нікуди не дінешся. Що я знаю про радіаційну ситуацію в місті? І це не проблема. Можу мати повну інформацію. Від нормального кіоска біжу я втому самому спортивному костюмі на сьомий квартал до кіоска, який так і називається “Все про радіацію”. Купую там “Радіаційний кур’єр” і знаходжу в куточку повідомлення найдрібнішими буквами. Надіваю окуляри й вільно собі вичитую рівень забруднення... коли самого повітря, а коли – й землі. От вам і ще один факт на підтвердження. А як дізнаюся про магнітні бурі? Дуже просто. Тепер я біжу в зворотньому напрямку на дев’ятий квартал до газетного кіоску під назвою “Буря і ти”, купую “Буряний кур’єр” і в останній колонці петитом вичитую найдостовірніше передбачення, чи мені сьогодні чекати магнітну бурю, чи обійдеться і без неї. Після цього, маючи вже майже повний комплект інформацій, біжу (чи як там уже зможу) додому. Вибираюся сходами на свій сьомий поверх і, радий своїм комплексним ранковим пробігом, упевнено стукаю до своєї квартири. Дружина відчиняє двері й каже: – Бігай, голубе, до радіо. Про єдиного неділимого кандидата у вожді вже розказали... – ... так про нього ж і вчора, й позавчора розказували... – ... і завтра, й післязавтра розказуватимуть. Хіба ти не знаєш – він вічний... бігай, там саме передають гороскоп на сьогодні. Може, свій знак іще вхопиш... От воно як!.. І повний набір того, що ви питаєте. А ви кажете...
ЛЬОХА Уже й сонечко... Садиба звеселіла і город. Усе цвіте, буяє. Щебечуть ластівки. – Не так у вашому городі, – озвалася свиня з-за тину. – Що не так? – Усе не так! – Наприклад? – Буряки ростуть у вас догори гичкою. – А як треба? – Догори хвостом.
– Ха!.. А ще? – Картопля кублиться в землі. – А треба? – Щоб зверху вся була. Заскочив – і хапай, жери, смакуй. – Ага... А ще? – Та всі харчі у вас накриті ковпаком... – Яким? – Ну, хатою... – І що? Її треба підрити й перекинути. – Й тоді? – Тоді все ясно: бери що хочеш, їж що хочеш, наївся – тут же можеш і накласти... Одно слово – розкошуй! Ото воля... Ото демократія... – А хата? – Нащо тобі хата? Це вже буде моя територія... Я вже тут хазяйнуватиму, поки все пожеру, столочу, витопчу... – І що? – Ось я зараз покажу... І стала свиня тин підривати, щоб на мій город залізти. – Е-е-е, Льохо, постривай. На чужий город рота не роззявляй! Дав по рилі, а вона й розкричалася: – Сваволя! Затискують демократію! Ага! Тринди, тринди!.. Як свиняче маєш рило, то в людський город не лізь. А з-за мого плеча – блудливий голосок сусідки: – Льо-о-оха моя... Льо-о-оха... Воістину!
КОКА-МОКА БЕНЬ Зателефонував колега й повідомив, що за кілька хвилин у прямому ефірі буде знакомита постать – оригінальний письменник зі столиці. Кока-Мока Бень. Про нього вже загомоніла публіка: оригінальний, непричесаний і неповторний. Він не піддається впливові літературщини, сміливий, нестандартний і винятковий, одне слово – знаменитий. – Ось-ось він своєю персоною буде в прямісінькому ефірі й зможеш переконатися сам . Вмикай свою улюблену хвилю й чекай. Чекай... Коли це у двері дзвонять. Хто там? Сусідка. Що? Електрики не стало? А в нас... Вмикаю – не світить. – Давайте подзвонимо. Поки дзвонили, справлялися, уже й знакомитий у прямому ефірі заходився розказувати про свої досягнення, творчі здобутки. Прислухаюся... Розмову із ним веде відома журналістка мого радіо. – Які ваші улюблені письменники, які їхні книжки? – Я не читаю, – каже знаменитість, – я сам пишу. – Які фільми вам подобаються?. – Я фільмів не дивлюся. Я сам їх роблю. – Які постаті вплинули на ваше формування, на вашу творчість. – Не знаю я таких людей, – сказав Кока-Мока Бень. – Їх немає. – А з якими письменниками ви дружите? – Не знаю я ніяких письменників. Я письменник. Кока-Мока Бень. Пам’ятайте кожен день. От що! В динаміку затріщало і... стихло. Знов задзвонила у двері сусідка.
Світлана КАРПЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент, м. Біла Церква Наприкінці минулого року опубліковано другий том “Української фольклористичної енциклопедії”, упорядкованої відомим вченим і письменником, доктором філологічних наук, професором Миколою Дмитренком, якому щойно виповнилося 65. Це унікальна фундаментальна праця, що її до 100-річчя Національної академії наук України створили під керівництвом професора Миколи Дмитренка фольклористи Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського та доктори й кандидати наук з усієї України (у першому томі авторів сто десять, у другому вісімдесят, всього статей майже дві тисячі). Видання щедро проілюстроване кольоровими, чорно-білими світлинами: портрети, колективні фото збирачів, дослідників, виконавців фольклору, зображення обкладинок раритетних видань, періодики, автографів з архівів. У першій в Україні фольклористичній енциклопедії в двох томах, як зазначено в другому томі у статті Миколи Дмитренка “Від упорядника”, розкрито феномен традиційної культури українців від давнини до нині; відзначено синкретичність і синтетизм фольклору, його зв’язки змовою, міфом, ритуалом, магією, релігією, історією, етнографією, літературою, народним і професійним мистецтвом; висвітлено походження та жанрове розмаїття фольклору, його національну специфіку, поетику; простежено зародження та розвиток української фольклористики як науки; подано інформацію про дослідників, збирачів, носіїв-виконавців фольклору (кобзарів, лірників, народних співаків, казкарів, оповідачів); охарактеризовано основні терміни, поняття та явища з теорії фольклору, історії фольклористики, сучасного стану досліджень, записування, архівного збереження, публікацій фольклору. Енциклопедія побудована за алфавітним принципом. У статтях висвітлено внесок учених, письменників, композиторів, педагогів, священників, культурноосвітніх, медичних працівників у вивчення, збирання і популяризацію усної народної творчості. Довідки про персоналії вміщують прізвище, ім’я, по батькові, псевдоніми й криптоніми, біографічні дані, відомості про основні друковані праці, записи, публікації, наявність матеріалів в архівах тощо. Вшановано пам’ять багатьох поколінь учених і збирачів, хто зберіг для нащадків велику фольклорну спадщину: записи й дослідження українських народних дум, пісень, казок, легенд, переказів, загадок, прислів’їв та приказок, прикмет… Йдеться не тільки про видатні постаті – такі, як Зоріан Доленга- Ходаковський, Михайло Максимович, Йосип і Федір Бодянські, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Олександр Потебня, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський, Володимир Гнатюк, Філарет Колесса, Осип Роздольський, Климент Квітка, Олексій Дей та інші представники установ, організацій, наукових центрів, але й про сотні ентузіастів-збирачів із міст, містечок, сільської глибинки. Є унікальні факти. Наприклад, учитель Микола Зінчук із Галичини упродовж сорока років записав понад вісім тисяч казок, легенд, переказів! Ці матеріали вміщено у безпрецедентному в Україні та Європі виданні казок у 40 томах! Феноменальним фактом в історії світової фольклористики є й такий: на Поділлі від народної співачки Явдохи Зуїхи сільський учитель Гнат Танцюра записав 1008 народних пісень. 1965 року у видавництві “Наукова думка” опубліковано фундаментальний том обсягом 810 сторінок. Понад десять тисяч коломийок записав у селищі Колочава Міжгірського району на Закарпатті і видав окремою збіркою “Співаночки мої милі” наш відомий сучасник – збирач і дослідник фольклору Іван Хланта… Видатні композитори, співаки, письменники, художники, майстри образотворчого мистецтва в Україні завжди черпали натхнення в усній народній творчості, любили й записували пісні, легенди, казки, прислів’я… Микола Гоголь, Григорій Квітка-Основ’яненко, Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Петро Ніщинський, Лев Жемчужников, Порфирій Мартинович, Опанас Сластіон, Іван Манжура, Борис Грінченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Марія Заньковецька, Соломія Крушельницька, Гнат Хоткевич, Олександр Кошиць, Павло Тичина, Максим Рильський, Олександр Довженко, Григорій Верьовка, Михайло Стельмах, Платон Майборода, Степан Пушик, народні артисти України Ніна Матвієнко, Валерій Маренич, Василь Нечепа… Особливо багато уваги митці приділяли народній пісні. Композитор Микола Леонтович здійснив геніальну обробку народної обрядової пісні “Щедрик”, що прославилася на весь світ. В енциклопедії висвітлено й роль зарубіжних збирачів і дослідників українського фольклору. Названо десятки постатей, хто прислужився українській науці й культурі: чехи Ян Благослав, Людвік Куба, француз Гійом Левассер де Боплан, поляки Зоріан Доленга-Ходаковський, Жегота Паулі, Вацлав Міхал Залеський, Оскар Кольберг, грузин князь Микола Цертелєв (Церетелі), серб Вук Караджич, угорець Белла Барток, німці Фрідріх Боденштедт, Едуард Мертке, росіяни Ізмаїл Срезневський, Олександр Аляб’єв, Олександр Пипін, болгарин Ніколай Кауфман, наш сучасник японець Хіросі Катаока… Із близького та далекого зарубіжжя відомі такі фольклористи як Орест Зілинський, Михайло Шмайда, Михайло Гиряк, Микола Мушинка (Словаччина), Богдан Медвідський, Роберт-Богдан Климаш, Наталія Кононенко, Андрій Нагачевський (Канада), Іван Ігнатюк (Польща), Іван Ребошапка (Румунія), Оксана Грабович, Інна Головаха-Хікс (США), Віктор Мішалов (Австралія, Канада) та ін. Чимало інформації подано про кобзарів, лірників, бандуристів, співців-виконавців. В Російській імперії їх переслідували, ув’язнювали, трощили бандури, а в радянський час також гноїли в тюрмах, розстрілювали… Кобзарі зберегли українські народні думи як феномен світової культури. Кобзарі Остап Вересай, Терентій Пархоменко, лірник Іван Гребінь – хто не чув цих славетних імен? “Козацький марш” Євгена Адамцевича в обробці Віктора Гуцала ні з чим не порівняти за красою звучання і силою духу. В енциклопедії висвітлено інструментальну музичну традицію, заторкнуто питання народної хореографії. Видання виконує також і роль термінологічного словника-довідника. У десятках статей розкрито походження, жанрову специфіку, функції, особливості побутування творів фольклору: анекдот, байка, балада, билина, бувальщина, дума, казка, легенда, лічилка, переказ, прислів’я, приказка, примовка, прикмета, пісня (веснянка, гайдамацька, жартівлива, жниварська, історична, козацька, коломийка, колядка, наймитська, рекрутська, стрілецька, частівка, чумацька, щедрівка…), скоромовка… У статтях про фольклористичні терміни, поняття подано коротку дефініцію (визначення), приклади застосування в наукових джерелах, а також зразки усної народної творчості чи характерні фрагменти як приклади безпосереднього вияву певних явищ. До наукових термінів наведено синоніми з народної термінології. При використанні термінів, що застосовуються в інших суміжних наукових дисциплінах (етнології, літературознавстві, мовознавстві, психології, історії тощо), враховано фольклористичну специфіку, відповідне предметне наповнення. Отже, унікальна “Українська фольклористична енциклопедія” у двох томах – внесок до української, європейської та світової науки і культури. Як скарбниця систематизованої інформації та знань прислужиться науковцям, письменникам, журналістам, викладачам, студентам, усім, хто цікавиться традиційною культурою.
Українська фольклористична енциклопедія: У 2-х томах /Упорядник, науковий редактор доктор філологічних наук, професор М. К. Дмитренко. – Т. 1: А – Л. – Київ: Видавництво “Сталь”, 2018. – 740 с.; Т. 2: М – Я. – 2020. – 688 с.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
