Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“І сьогодні, як і сто три роки тому, ординські зграї · топчуть українську землю не лише в Криму чи на · сході, але й усередині України”. «Просвіта» сьогодні 2 · с. 2сторінка оригіналу ↗

Крути: історія і сучасна українська реальність

Слово Просвіти, №05 за 2021 рік

29 січня з нагоди відзначення 103-ї річниці подвигу Героїв Крут Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка було організовано і проведено круглий стіл у форматі онлайн. Пропонуємо увазі читачів “СП” головне з виступів учасників круглого столу. Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка: – Великий наш політик і поет Євген Маланюк у 1941 році видрукував свою відому працю, яка називається “Крути. Народини нового українця”. Напередодні великих потрясінь він робив певні застереження для української нації. Чому Маланюк обрав саме тему Крут? Про це можна легко дізнатися, коли ми прочитаємо його брошуру. На жаль, цього року ми не змогли зробити її додатковий наклад, як це робили для “­Бібліотеки воїна”, яку видаємо для воїнів, що на передовій, курсантів, богунців. Ця праця має величезне значення не тільки тому, що вона зав’язана на цю дату, в якій народився справді новий українець. Саме тому відроджена “Просвіта” домоглася, аби День пам’яті Героїв Крут став національною, державною датою. Відповідний указ президента був підписаний 15 січня 2007 року. Маланюк каже про те, що люди 1917-1918 року, які взялися очолювати українську державу, жили ХVІІ-ХVІІІ сторіччями з комплексами малоросійства, комплексами такого собі імперського підпорядкування, мислили тільки категоріями свого сегменту національного в імперії: “Це стільки часу треба було потратити на те, щоб виплодити лише 4 універсали”. Тиждень тому ми збиралися і відзначали День Соборності, говорили про його важливість. Але не менш важливою є подія, яка відбулася 29 січня. Тоді, коли вже українська держава, яка набирала всіх формальних ознак свого існування, повинна була бути ще й визнаною світом. Берестейські угоди, які вели нас до самоутвердження, показали, що якби не було того, що сталося під Крутами, не було б і того, що сталося потім. Не було б ні військового опору, не було б тієї жертовності молодої крові, що була пролита під Крутами. І сьогодні, як і сто три роки тому, ординські зграї топчуть українську землю не лише в Криму чи на сході, але й усередині України. Бо те, що відбувається в політичному полі, і всередині української держави, коли скасовують “Правопис”, піддають сумніву “Закон про українську мову”, коли піддають сумніву всі національні засади, не можна залишати без відповіді. Саме сьогодні ординці роблять набіги в інформаційному полі та намагаються затоптати все, що працювало ціле сторіччя: не має значення в якому форматі, в якому місті – чив Торонто, чи в Чикаго, чи у Вінніпезі. Чи було це за часів Другої світової війни в лавах УПА, чи зусиллями дисидентів, які продовжили справу національного порятунку України. День Соборності. День Крут. Якщо ці сакральні події і сакральні дати не відзначаються в державі на належному рівні, то ми розуміємо, що нам треба робити. Нам треба сьогодні бути мобілізованими, як ніколи. Це мобілізація на національну справу, бо хто сьогодні рятуватиме саму Україну? Адже було пролито кров не тільки під Крутами. Це був початок кровопускання з національного організму. Потім були Голодомори 1922-го, 1933- го і 1947-го років, витолочення всієї України, особливо Західної. У нас відібрали частину земель. Ми втратили Курщину, Берестейщину, Таганрогщину, Стародубщину, Кубань. Все це українські осідлості. І коли нам Патрушев каже про те, що “не захоплюйтесь дуже українською мовою”, – яке це зухвальство! Але мене найбільше цікавлять портнови, вся та п’ята колона, яка сьогодні не тільки реваншує, вона нам “вказує наше місце”, щоб ми готувалися до чергових жертв загальнонаціонального масштабу. Але – не дочекаєтесь! Як говорив Маланюк: “Нація ніколи не помиляється у своєму виборі ні з героями, ніз антигероями, ні з місцями сакральними”. Нікому не дамо спростувати речі, які вже є усталеними. Аскольдова могила – це могила крутян, і тут не може бути жодного сумніву. Сьогоднішній день є утвердженням того, що ці імена – невмирущі, що ця слава буде нас супроводжувати, поки є українці на цій землі. Василь КУЙБІДА, громадський діяч, науковець: – Ми раз-пораз повертаємося до наших трагічних сторінок історії, які не можна читати без брому. Мабуть, не тільки тому, щоб віддати шану тим людям, які виявили найвищий героїзм, віддали найцінніше, що в них було, – своє життя. Але для того, щоб переосмислити, які помилки були зроблені на той час, що допустили до такої трагедії. А найбільше, що ми маємо робити, – щоб такого більше не трапилося. Бо ці хлопці під Крутами полягли за наше майбутнє, майбутнє України. І ми зобов’язані сьогодні, віддаючи їм шану, думати, говорити і робити майбутнє. В ім’я не тільки сьогоднішнього покоління, завтрашнього і прийдешніх поколінь. Але і в ім’я тих хлопців, які там поклали свої життя. Словами ми не можемо підняти на вищий щабель їхній подвиг. Ми можемо хіба що його повторити, показати, що ми не гірші за них. Та не цього чекають від нас Україна і українці. Вони чекають від нас осмислення проблем, постановки нових завдань і організації досягнення мети, про яку мріяв кожен українець. Ще 10 років тому ми з вами на різних круглих столах і конференціях дискутували, шукали національну ідею України, шукали її місце в цивілізаційному потоці і ті механізми, які б нам дозволили зробити її однією з найкращих держав у світі. Бо ми не згодні бути на задвірках історії, ми переконані, що Україна має всі можливості для того, щоб стати однією з найкращих світових держав. Як писав Маланюк, ті, хто відродив українську державу у 1918 році, жили категоріями XVII-XVIII століть. А якими категоріями живе сьогоднішня наша влада? Важко відповісти, бо немає спрямованої стратегії у президента, немає програми дій у Кабінету Міністрів. Велика вада в тій невизначеності, що існує сьогодні. Якщо ми не маємо стратегії розвитку своєї держави, якщо ми не заглядаємо за обрій. Не знаємо, що ми хочемо бачити за 20-50 років. Це може означати для України, що в межах її території реалізується стратегія інших держав, які дбають про свої інтереси на цій території. Ми тоді мали різні думки, сперечалися. У кожного були гарні аргументи на користь його бачення національної ідеї. Але мені здається, що знову стоїть на порядку денному, як і сто років тому, українська самостійна соборна держава. Соборність понад усе! Цілісність нашої території – це те, що ми маємо відновити якомога швидше і утвердити свій суверенітет. Також маємо розробити свою стратегію бачення України і реалізувати її, першочергово дбаючи про нашу армію, дбаючи про українців, які є основою державності. Коли ми говоримо, що Україна для українців, то нас називають фашистами, віша­

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин